20 січня 2026 року
м. Київ
справа №380/11211/25
провадження №К/990/53129/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М,
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року
та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року
у справі №380/11211/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу посадового окладу, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі надбавки за вислугу років, розрахованої виходячи з правильно визначених посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі надбавки за особливості проходження служби, розрахованої виходячи з правильно визначеного посадового окладу, за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі інших щомісячних надбавок та доплат (зазначити конкретні види, якщо відомі з довідки, наприклад, за кваліфікацію, за таємність тощо), розмір яких залежить від посадового окладу, розрахованих виходячи з правильно визначеного посадового окладу, за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі щомісячної премії, розрахованої виходячи з правильно визначеного посадового окладу (та/або інших складових, якщо це передбачено відповідними наказами), за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та за відповідний період служби у 2023 році (до 21.04.2023 включно), розрахованої виходячи з правильно визначеного місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за відповідний період служби у 2023 році (до 21.04.2023 включно), якщо така допомога нараховувалася і її розмір залежав від правильно визначеного місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі оплати за час щорічних основних та додаткових відпусток (відпускних), використаних (або компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, якщо таке мало місце) у період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно, розрахованих виходячи з правильно визначеного середньомісячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно, якщо така індексація мала нараховуватися і її розмір залежав від правильно визначеного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні (якщо така допомога передбачена та її розмір залежав від правильно визначеного грошового забезпечення);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача недоплачене грошове забезпечення за період з 08 березня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно, що включає:
різницю між належним та фактично виплаченим посадовим окладом, розрахованим шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт;
різницю між належним та фактично виплаченим окладом за військовим званням, розрахованим шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт;
різницю між належною та фактично виплаченою надбавкою за вислугу років;
різницю між належною та фактично виплаченою надбавкою за особливості проходження служби;
різницю між належними та фактично виплаченими іншими щомісячними надбавками та доплатами (із зазначенням їх виду, якщо відомо);
різницю між належною та фактично виплаченою щомісячною премією;
різницю між належною та фактично виплаченою грошовою допомогою на оздоровлення за 2022 рік та за відповідний період 2023 року;
різницю між належною та фактично виплаченою матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за відповідний період 2023 року (за умови її нарахування);
різницю між належною та фактично виплаченою сумою оплати за час відпусток (або компенсації за невикористану відпустку);
різницю між належною та фактично виплаченою сумою індексації грошового забезпечення;
різницю між належною та фактично виплаченою сумою одноразової грошової допомоги при звільненні (за умови її нарахування). Все вищезазначене - з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 380/11211/25 повернуто скаржнику.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №380/11211/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Скаржник оскаржує ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, якою повернуто апеляційну скаргу.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Проте, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права при вирішенні питання.
В загальному доводи касаційної скарги зводиться до незгоди із прийнятим рішенням судом першої інстанції, що є не належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження процесуальної ухвали суду апеляційної інстанції, якою не переглядалося рішення суду першої інстанції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим рішенням суду першої інстанції, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху.
Аналіз матеріалів касаційної скарги також свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
В той же час, в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим.
Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Слід зазначити, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали судів, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України №3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою складає 2422,40 грн.
Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Також, відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Скаржником подано касаційну скаргу за допомогою підсистеми «Електронний суд» проте, доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України Суду не надано.
Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог, надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
У зв'язку з перебуванням суддів Жука А.В., Загороднюка А.Г. та Мельник- Томенко Ж.М. у відпустці, питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішується після виходу суддів з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,
1. Відмовити Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №380/11211/25 - залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень;
- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі;
- доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду