20 січня 2026 року
м. Київ
справа №160/28291/24
адміністративне провадження №К/990/53566/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Рахункової палати на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №160/28291/24 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до Рахункової палати, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «АВТОСТРАДА», Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ», про визнання протиправним та скасування рішення,
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до Рахункової палати, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «АВТОСТРАДА», Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», у якому просила:
- визнати частково протиправним рішення Рахункової палати від 27 серпня 2024 року №39-2 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему: «Руйнування Каховської гідроелектростанції: масштаби і наслідки катастрофи» в частинах, що стосуються Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області та скасувати його у наступних частинах, що стосуються Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, а саме:
- пункт 4 мотивувальної частини (Порушення норм і правил при використанні бюджетних коштів та будівництві магістральних водогонів, а також недостатній внутрішній контроль призвели до недоотримання бюджетом доходів на 528,4 млн гривень);
- пункт 5 мотивувальної частини (Незабезпечення конкурентного відбору учасників призвело до непрозорих процедур закупівель та обмеження кола претендентів, що негативно вплинуло на економність використання бюджетних коштів. Наслідок відбору підрядників шляхом надсилання їм пропозицій з будівництва об'єктів експериментального проєкту, без застосування електронної системи закупівель, порушення та завищення вартості робіт і матеріалів);
- пункт 6 мотивувальної частини (Завищення цін на матеріальні ресурси в кошторисній документації стало результатом недостатнього контролю замовника та делегування частини його повноважень інженерам-консультантам. Такі дії призвели до значного завищення вартості матеріалів і робіт та неекономного використання 358,5 млн грн бюджетних коштів, а також ризику неекономного їх використання на загальну суму 162,4 млн гривень);
- пункт 7 мотивувальної частини (Незабезпечення Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області належного контролю за якістю виконання проєктнокошторисної документації трьох об'єктів експериментального будівництва призвело до коригування проєктів у 2024 році та збільшення їх вартості на 41 відс., що свідчить про низьку якість проєктної документації та нерезультативне використання 83650,6 тис. грн бюджетних коштів на її виготовлення);
- пункт 8 мотивувальної частини (Застосування при будівництві водогонів акта приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості за формою КБ-2в (УПВ), який передбачає відображення узагальнених показників виконаних робіт, унеможливлює перевірку правильності і обґрунтованості включення до нього обсягів виконаних робіт, кількості і вартості матеріальних ресурсів та інших витрат, що без документального підтвердження створює ризики незаконного, неекономного та нерезультативного використання бюджетних коштів»);
- пункт 7 резолютивної частини (Проінформувати Офіс Генерального прокурора про результати аудиту з одночасним надсиланням рішення Рахункової палати);
- пункт 8 резолютивної частини (Оприлюднити Звіт про результати аудиту і рішення Рахункової палати на офіційному веб-сайті Рахункової палати).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, позовну заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Рахункової палати від 27 серпня 2024 року №39-2 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему: «Руйнування Каховської гідроелектростанції: масштаби і наслідки катастрофи» в частині пункту 4 мотивувальної частини (Порушення норм і правил при використанні бюджетних коштів та будівництві магістральних водогонів, а також недостатній внутрішній контроль призвели до недоотримання бюджетом доходів на 528,4 млн гривень).
Визнано протиправним та скасовано рішення Рахункової палати від 27 серпня 2024 року №39-2 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему: «Руйнування Каховської гідроелектростанції: масштаби і наслідки катастрофи» в частині пункту 5 мотивувальної частини (Незабезпечення конкурентного відбору учасників призвело до непрозорих процедур закупівель та обмеження кола претендентів, що негативно вплинуло на економність використання бюджетних коштів. Наслідок відбору підрядників шляхом надсилання їм пропозицій з будівництва об'єктів експериментального проєкту, без застосування електронної системи закупівель, порушення та завищення вартості робіт і матеріалів).
Визнано протиправним та скасовано рішення Рахункової палати від 27 серпня 2024 року №39-2 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему: «Руйнування Каховської гідроелектростанції: масштаби і наслідки катастрофи» в частині пункту 6 мотивувальної частини (Завищення цін на матеріальні ресурси в кошторисній документації стало результатом недостатнього контролю замовника та делегування частини його повноважень інженерам-консультантам. Такі дії призвели до значного завищення вартості матеріалів і робіт та неекономного використання 358,5 млн грн бюджетних коштів, а також ризику неекономного їх використання на загальну суму 162,4 млн гривень).
Визнано протиправним та скасовано рішення Рахункової палати від 27 серпня 2024 року №39-2 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему: «Руйнування Каховської гідроелектростанції: масштаби і наслідки катастрофи» в частині пункту 7 мотивувальної частини (Незабезпечення Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області належного контролю за якістю виконання проєктнокошторисної документації трьох об'єктів експериментального будівництва призвело до коригування проєктів у 2024 році та збільшення їх вартості на 41 відс., що свідчить про низьку якість проєктної документації та нерезультативне використання 83650,6 тис. грн бюджетних коштів на її виготовлення).
Визнано протиправним та скасовано рішення Рахункової палати від 27 серпня 2024 року №39-2 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему: «Руйнування Каховської гідроелектростанції: масштаби і наслідки катастрофи» в частині пункту 8 мотивувальної частини (Застосування при будівництві водогонів акта приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості за формою КБ-2в (УПВ), який передбачає відображення узагальнених показників виконаних робіт, унеможливлює перевірку правильності і обґрунтованості включення до нього обсягів виконаних робіт, кількості і вартості матеріальних ресурсів та інших витрат, що без документального підтвердження створює ризики незаконного, неекономного та нерезультативного використання бюджетних коштів).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рахункова палата звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 03 листопада 2025 року та від 08 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
19 грудня 2025 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Рахункової палати на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №160/28291/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення. яким відмовити Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 11 вересня 2025 року у відкритому судовому засіданні. Касаційна скарга втретє надіслана заявником через підсистему «Електронний суд» 19 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 329 КАС України.
До касаційної скарги відповідачем додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що повний текст постанови від 11 вересня 2029 року надійшов до електронного кабінету Рахункової палати 12 вересня 2025 року о 21:51. Рахункова палата 14 жовтня 2025 року у межах строку подання касаційної скарги надіслала до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу на рішення від 11 березня 2025 року та постанову від 11 вересня 2025 року. Ухвалою від 03 листопада 2025 року у справі №160/28291/24 Верховний Суд повернув касаційну скаргу Рахунковій палаті на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України у зв'язку з відсутністю підстав для касаційного оскарження. Ухвалу про повернення зазначеної касаційної скарги відповідач отримав 05 листопада 2025 року. Рахункова палата 18 листопада 2025 року повторно звернулася із касаційною скаргою, доповнивши її. Проте ухвалою від 08 грудня 2025 року у справі №160/28291/24 Верховний Суд повторно повернув касаційну скаргу Рахунковій палаті на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Ухвалу про повернення цієї касаційної скарги Відповідач отримав в підсистемі «Електронний суд» 09 грудня 2025 року, а касаційну скаргу - поштовим відправленням 16 грудня 2025 року. Рахункова палата у розумні та стислі строки (з урахуванням строку, що необхідний для реєстрації, накладення відповідних резолюцій на ухвалу про повернення касаційної скарги, часу для підготовки касаційної скарги, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) 19 грудня 2025 року втретє звернулася із касаційною скаргою. Стверджує, що Рахункова палата, звертаючись втретє із касаційною скаргою, врахувала зауваження суду касаційної інстанції, що викладені в ухвалі від 08 грудня 2025 року і стали підставою для повернення касаційної скарги, та виклала підстави касаційного оскарження і свої доводи щодо касаційного оскарження в новій редакції касаційної скарги від 19 грудня 2025 року. Відповідач просить визнати причини пропуску поважними та поновити строк на касаційне оскарження, відкрити касаційне провадження у справі № 160/28291/24 за касаційною скаргою Рахункової палати.
Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Верховний Суд зауважує, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду також не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу відповідача, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За наведених обставин касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують.
Крім того, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України.
Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого зазначає, що рішення судами першої та апеляційної інстанції в частині скасування пункту 4 констатуючої частини рішення Рахункової палати від 27 серпня 2024 року №39-2 ухвалені без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 11 травня 2018 року у справі №903/545/17 та від 04 лютого 2014 року у справі №903/610/13 щодо застосування статті 222 та частини другої статті 213 Господарського кодексу України.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, Верховний Суду зазначає, що посилання заявника на постанову у справі №903/610/13 є безпідставним, оскільки, по-перше, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, у реєстрі відсутнє рішення від 04 лютого 2014 року, Вищим господарським судом України у цій справі ухвалена постанова 20 березня 2014 року, а, по- друге, згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є застосування судом норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі №903/545/17, то Суд, проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру і юридичної природи правовідносин, з яких виник спір у зазначеній скаржником справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їхньої подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень по суті, зазначає, що постанова Верховного Суду, на яку посилається заявник, ухвалена за інших фактичних обставин, які не є подібними до правовідносин у цьому касаційному провадженні, висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а, отже, не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень, щодо яких подано касаційну скаргу в цій справі, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
На підставі наведеного Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, як підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права щодо обґрунтованості і вмотивованості судового рішення (зокрема статті 242, 246 КАС України) та щодо наявності порушеного права (інтересу) (зокрема статті 2, 5 КАС України), не дослідили всіх обставин справи, а саме: не встановили реальний конкретний охоронюваний законний інтерес позивача, який був порушений оскаржуваними пунктами рішення Рахункової палати, як скасування цих пунктів відновить інтерес позивача чи припинить йому перешкоджати.
Колегія суддів щодо посилань заявника на порушення судами норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, зазначає, що такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судового рішення за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проте, касаційна скарга в цій частині не містить належного обґрунтування.
Крім того, відповідач, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час дослідження пунктів констатуючої частини рішення Рахункової палати, зокрема, пунктів 5, 6, 7, 8, також не зазначає підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з судовими рішеннями, опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, за правилами статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, уточнену касаційну скаргу.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, ухвала постановляється 20 січня 2026 року.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені Рахунковою палатою, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу Рахункової палати на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №160/28291/24 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до Рахункової палати, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «АВТОСТРАДА», Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ», про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко