20 січня 2026 року
м. Київ
справа № 400/314/22
адміністративне провадження № К/990/50380/25
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Васильєва І. А., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року по справі № 400/314/22 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
В січні 2022 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця, в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в сумі 761879,57 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає, що в січні 2022 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця, в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в сумі 761879,57 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, позов задоволено.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, апеляційний суд виходив з того, що ППР на підставі якого виник податковий борг не було оскаржене в судовому порядку.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ПС №00001003204 від 17.09.2019 та рішення ДПС України від 06.12.2019 №12095/99-08-05-05, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ПС № 00001003204 від 17.09.2019.
За результатами нового розгляду, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025, позов у справі № 400/7498/23 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області форми «ПС» №00001003204 від 17.09.2019. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Таким чином, у повторному клопотанні про поновлення строку скаржник знову зазначив, що судове рішення у справі № 400/7498/23, згідно з яким вказаний податковий борг не є узгодженим та не може бути стягнутий, набрало законної сили 02.12.2025, а до цього часу Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з об'єктивних незалежних від нього причин позбавлений можливості оскаржити рішення суддів у справі № 400/314/22 про стягнення податкового боргу в касаційному порядку, останнім подано касаційну скаргу упродовж 30 календарних днів з моменту набрання законної сили рішення суду у справі № 400/7498/23.
Наведені скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 12 жовтня 2022 року, оприлюднено 14 жовтня 2022 року, а скаржником подано касаційну скаргу до суду лише 03 грудня 2025 року, тобто з тридцяти денним пропуском строку на касаційне оскарження.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд звернув увагу скаржника, що його доводи спростовуються і не свідчать про те, що строк на касаційне оскарження не є пропущеним. Тому скаржникові було запропоновано подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
На пропозицію суду скаржник хоча і подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, не зазначив об'єктивних причин, які перешкоджали звернутися до суду з касаційною скаргою у більш стислий строк.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, оскільки її не можна вважати такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Приведена скаржником практика Верховного Суду не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. У даному випадку скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року по справі № 400/314/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року по справі № 400/314/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. А. Васильєва
О. О. Шишов