21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 344/14370/25 пров. № А/857/43315/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 року у справі №344/14370/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
суддя в першій інстанції - Гриньків Д. В.,
дата ухвалення рішення - 09 жовтня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 09 жовтня 2025 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №835 від 21 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що згідно з військово-обліковим документом, сформованим через застосунок Резерв +, він перебуває на військовому обліку та в розшуку не перебуває. Вказує, що на день складення постанови мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що виховує хвору дитину - сина ОСОБА_2 . Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова містить покликання на те, що він був належно сповіщеним рекомендованим листом про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год. 02 липня 2025 року, однак жодних сповіщень про направлення повістки, повідомлень про прибуття повістки на його адресу не надходило. Також звертає увагу на те, що, прибувши до РТЦК, 21 липня 2025 року щодо нього було складено протокол №285 від 21 липня 2025 року, в якому вказано про розгляд справи відносно нього у цей же день о 14:30 годині, що свідчить про те, що він був позбавлений скористатися своїми правами, передбаченими ч.1 ст.268 КУпАП. На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про відсутність порушення ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже і про відсутність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. З врахуванням наведеного просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, мотиви якого аналогічні мотивам, викладеним у відзиві на позовну заяву. Вказує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Крім того, зазначає про розгляд справи у відсутності представника.
Представник позивача (апелянта) - Пленюк М. Д. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні: солдат, придатний до військової служби, призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 21.10.2003 року зарахований у запас. Підлягає повторному огляду у лютому 2028 року (а.с.11).
За даними застосунку «Резерв+» щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , міститься інформація про те, що дані уточнено 13 липня 2024 року, адреса проживання: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15 січня 2008 року виконкомом Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.12 зворот).
Відповідно до військово-облікового документу №050320249309448400003, виданого військовозобов'язаному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військове звання якого солдат, рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 лютого 2024 року, останній визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по 1 групі, ст.19 а розкладу хвороб (наказ МО України від 2008 року №402). 04 квітня 2024 року виключений з військового обліку призовників на підставі ст.37, п.6, п.п.3 Закону України «Про ВО і ВС» (а.с.13).
Зі змісту витягу з реєстру Тисменицької територіальної громади від 13 червня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10 зв).
У матеріалах справи міститься електронна повістка №4021130 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 02 липня 2025 року о 14:00 годині (а.с.53 зворот). Вказана повістка була надіслана ОСОБА_1 поштовим зв'язком та згідно з даними відстеження поштового відправлення №0610262324217 повертається як не вручена з причин відсутності адресата за вказаною адресою 02 липня 2025 року (а.с.54зв-55).
Крім того, у витязі з особової картки ОСОБА_1 містяться відомості про відстрочку ОСОБА_1 від військової служби, яка діяла з 14 лютого 2024 по 18 січня 2025 року, з 21 лютого 2025 по 08 травня 2025 року та з 08 серпня 2025 року по 05 листопада 2025 року (а.с.55зв).
Згідно з протоколом №285 про адміністративне правопорушення від 21 липня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 : громадянин ОСОБА_1 21 липня 2025 року об 11:30 год прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних. Під час звірки даних встановлено, що щодо громадянина ОСОБА_1 направлено звернення № Е2838575 від 12 липня 2025 року до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) РУП ГУНП в Івано-Франківській області для доставлення вищезгаданого громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у порядку передбаченому ч.1 ст.259 КУпАП у зв'язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №4021130 від 19 червня 2025 на 14 год. 00 хв. 02 липня 2025 року громадянин ОСОБА_1 оповіщався шляхом надсилання на адресу проживання рекомендованого поштового повідомлення. Рекомендоване поштове відправлення було надіслано 25 червня 2025 року, проте в подальшому було повернуто відправнику у зв'язку із відсутністю одержувача за вказаною у листі адресою 02 липня 2025 року. Будучи належно оповіщеним 02 липня 2025 року громадянин ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год 02 липня 2025 року не прибув, про поважні причини неявки громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 в порядку передбаченому абз.7-8 ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не повідомив, порушивши вимоги абз.2. ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.15).
21 липня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_4 виніс постанову №835 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно з якою установив: Громадянин ОСОБА_1 21 липня 2025 року об 11:30 год. на розгляд справи прибув, нових доказів не подавав та клопотань не заявляв. Проте надав усні пояснення де вказав, що повістку не отримував, про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не знав та з вчиненим правопорушенням не погоджується. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що щодо громадянина ОСОБА_1 було направлено звернення № Е2838575 від 12 липня 2025 року до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) РУП ГУНП в Івано-Франківській області для доставлення вищезгаданого громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП в порядку передбаченому ч.1 ст.259 КУпАП у зв'язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 4021130 від 19 червня 2025 року на 14 год. 00 хв. 02 липня 2025. Громадянин ОСОБА_1 оповіщався шляхом надсилання на адресу проживання рекомендованого поштового повідомлення. Рекомендоване поштове відправлення було надіслано 25 червня 2025 року, проте в подальшому було повернуте відправнику у зв'язку із відсутністю одержувача за вказаною у листі адресою - 02 липня 2025 року. Відповідно до вимог абз. 3-4 пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Зважаючи на вищевикладене днем оповіщення громадянина ОСОБА_1 є 02 липня 2025 року, проте громадянин ОСОБА_1 протягом 02 липня 2025 року не прибув та в подальшому до 21 липня 2025 року продовжував не прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про поважні причини неявки в порядку абз.7-8 ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та моблізацію" ІНФОРМАЦІЯ_6 не повідомив. Згідно з вимогами ч.7 ст.38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися, так як 3-х місячний строк з моменту виявлення (12 липня 2025) та 1 рік з моменту вчинення (02 липня 2025) не пройшли. Вчинене громадянином ОСОБА_1 правопорушення відбулося в періоду дії особливого період згідно з Указом Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. Враховуючи вищевикладене, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в умовах особливого періоду, тобто вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.16-17).
Ця постанова була надіслана ОСОБА_1 поштовим зв'язком та отримана ним, згідно з відстеженням поштового відправлення 07 серпня 2025 року (а.с.18).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є законною, правомірною, винесеною у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для скасування такої постанови відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в особі керівників, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.210-1 КУпАП.
За змістом ст.245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №285 від 21 липня 2025 року вбачається, що гр. ОСОБА_1 порушив правила військового обліку встановлені ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: громадянин ОСОБА_1 21 липня 2025 року об 11:30 год прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних. Під час звірки даних встановлено, що щодо громадянина ОСОБА_1 направлено звернення № Е2838575 від 12 липня 2025 року до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) РУП ГУНП в Івано-Франківській області для доставлення вищезгаданого громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП в порядку передбаченому ч.1 ст.259 КУпАП у зв'язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 4021130 від 19 червня 2025 на 14 год. 00 хв. 02 липня 2025 року. Громадянин ОСОБА_1 оповіщався шляхом надсилання на адресу проживання рекомендованого поштового повідомлення. Рекомендоване поштове відправлення було надіслано 25 червня 2025 року, проте в подальшому було повернуте відправнику у зв'язку із відсутністю одержувача за вказаною у листі адресою 02 липня 2025 року. Будучи належно оповіщеним, 02 липня 2025 року громадянин ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год 02 липня 2025 року не прибув, про поважні причини неявки громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 в порядку передбаченому абз.7-8 ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не повідомив, чим порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив правопорушення передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.15).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 21 липня 2025 року прийнято постанову про адміністративне правопорушення №835, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що громадянина ОСОБА_1 21 липня 2025 року об 11:30 год. на розгляд справи прибув, нових доказів не подавав та клопотань не заявляв. Проте надав усні пояснення, де вказав, що повістку не отримував, про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не знав та з вчиненим правопорушенням не погоджується. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що щодо громадянина ОСОБА_1 було направлено звернення № Е2838575 від 12 липня 2025 до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) РУП ГУНП в Івано-Франківській області для доставлення вищезгаданого громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП в порядку передбаченому ч.1 ст.259 КУпАП у зв'язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 4021130 від 19 червня 2025 року на 14 год. 00 хв. 02 липня 2025 року. Громадянин ОСОБА_1 оповіщався шляхом надсилання на адресу проживання рекомендованого поштового повідомлення. Рекомендоване поштове відправлення було надіслано 25 червня 2025 року, проте в подальшому було повернуте відправнику у зв'язку із відсутністю одержувача за вказаною у листі адресою - 02 липня 2025. Відповідно до вимог абз.3-4 пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Зважаючи на вищевикладене днем оповіщення громадянина ОСОБА_1 є 02 липня 2025 року, проте громадянин ОСОБА_1 протягом 02 липня 2025 року не прибув та в подальшому до 21 липня 2025 року продовжував не прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про поважні причини неявки в порядку абз.7-8 ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ІНФОРМАЦІЯ_6 не повідомив. Згідно з вимогами ч.7 ст.38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися, так як 3-х місячний строк з моменту виявлення (12 липня 2025) та 1 рік з моменту вчинення (02 липня 2025) не пройшли. Вчинене громадянином ОСОБА_1 правопорушення відбулося в періоду дії особливого період згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. Враховуючи вище викладене громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в умовах особливого періоду, тобто вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.16-17).
Згідно зі ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів тощо.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до п.3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі - Порядок №560) призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно з абз.4 п.69 Порядку № 560 у разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянин ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на відстрочку останнього було анульоване 09 травня 2025 року та поновлено лише 08 серпня 2025 року, а тому доводи апелянта про те, що він на час складення постанови, а саме: 21 липня 2025 року мав відстрочку від призову на військову службу є безпідставними.
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, у період з 09 травня 2025 року по 07 серпня 2025 року у відповідача виникло право на виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку.
Згідно з п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі - Правила №270), рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З аналізу наведеної вище правої норми вбачається, що відповідно вимог Правил №270 працівники оператора поштового зв'язку Укрпошта зобов'язані вручити повістку особисто, у разі відсутності такої особи повістка повертається відправнику.
Щодо доводів скаржника про те, що він був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими частиною 1 статті 268 КУпАП, то зазначене не підтверджується жодними доказами. Доказів того, що позивач не заявляв ні усних, ні письмових клопотань про бажання скористатися правовою допомогою чи про необхідність відкладення розгляду справи з метою підготовки до її розгляду.
Таким чином, наведені вище обставини підтверджують факт невиконання обов'язку, визначеного у ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності.
При цьому, наявність такої обставини як перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не є обставиною, що дає право призовниками, військовозобов'язаними, резервістами в особливий період порушувати правила військового обліку.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, а тому постанова №835 від 21 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 17000,00 гривень є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 195, 242, 243, 246, 250, 268, 272, 286, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2025 року у справі №344/14370/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 21 січня 2026 року.