14.01.2026 м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по які внесені до ЄРДР за № 12024168500000079 від 12.06.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 25.12.2023 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 2 роки, в силу ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-
На розгляд надійшов обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативою визначення застави, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, вважав його необґрунтованим та просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 за наявності достатньо вагомих доказів, перелік яких зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування, обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, яке вчинив у період іспитового строку, обраного 25.12.2023 вироком Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 2 роки, в силу ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Суд враховує, що під час судового розгляду, обвинувачений, будучи ознайомленим із пред'явленим обвинуваченням, запобіжний захід відносно якого був застосований у вигляді домашнього арешту, неодноразово не з'являвся за викликами до суду, у зв'язку із чим був підданий приводу та ухвалою суду від 15.01.2025 його було оголошено у розшук.
Ухвалою суду від 23.12.2025 надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 неодружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність легальних джерел отримання засобів для існування.
За даних обставин, суд вважає доведеними прокурором ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спроб переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення і приходить до висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, зважаючи на викладені обставини, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на даний час, не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищезазначеним ризикам.
Вирішуючи у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України питання про розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приймає до уваги наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За таких обставин суд приходить до висновку, що застава, визначена у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,178, 182,183, 315, 370,372, 376 КПК України,-
Клопотання прокурора задовольнити, застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто строк дії ухвали до 14.03.2026.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 у якості альтернативного запобіжного заходу заставу у 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії зазначеного запобіжного та покласти на обвинуваченого строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Ухвала,в частині застосування запобіжного заходу, може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримаються під вартою - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Суддя ОСОБА_1