Справа № 727/11178/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободян Г.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
20 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Паланійчука В.П.,
представника відповідача: Волковської Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ст.183 КУпАП та закриття провадження у справі.
Шевченківський районний суд м. Чернівці рішенням від 03.11.2025 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а постанова серії ГБВ № 674071 від 21.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскаржувана постанова серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена без належного з'ясування усіх обставин справи. Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що 15 серпня 2025 року вона звернулася із заявою до поліції, у зв'язку з погрозами з боку своєї свекрухи ОСОБА_2 , із якою у неї тривалий час існують конфлікти.
Зазначає, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ААГ №250948 від 20.10.2023 року, вона, є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку із загальним захворюванням. Фактично вона проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; з цією ж адресою мешкає мати останнього - ОСОБА_2
15 серпня 2025 року під час чергового конфлікту з свекрухою, вона була змушена звернутися до поліції та 21.08.205 року до неї додому приїхати працівники поліції з метою перевірки обставин конфлікту 15.082025 року. Під час з'ясування обставин подій, що мали місце 15.08.2025 року вона відмовилася працівникам поліції надавати свої пояснення в силу вимог ст.. 63 Конституції України, так як у працівників поліції не було боді камер, у зв'язку із чим, вона зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила, що між ОСОБА_2 і нею, ОСОБА_1 виник конфлікт.
Вважає, що її дії не підпадають під норму ст..183 КУпАП, оскільки звернення на спецлінію «102» було зумовлене запобіганню можливому на той час правопорушенню.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Витягу з Реєстру територіальної громади Чернівецької територіальної громади від 09.04.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).
Як видно з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серії № 250948, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 20.10.2023 року безстроково, у зв'язку із загальним захворюванням. У висновку зазначено, що робота можлива лише в спеціально створених умовах (а.с.9).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є особа з інвалідністю другої групи (а.с.10).
Відповідно до постанови ГБВ № 674071 від 21.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеної відносно ОСОБА_1 , останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, та накладено стягнення у розмірі 850 грн. Згідно до вказаної постанови, 21.08.2025 року о 19 год. 17 хв., у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила про вчинення домашнього насильства, якого насправді не було, чим скоїла адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП (а.с.11, 35).
В судовому засідання ОСОБА_4 . Не заперечувала того факту, що 21.08.2025 року вона зателефонувала на лінію 102 у присутності працівників поліції, в яких не було бодікамер і та в цей день конфлікту з ОСОБА_2 не було.
Згідно дослідженої заяви ОСОБА_1 від 15.08.2025 року, остання просить притягнути до відповідальності громадянку ОСОБА_2 , яка, зі слів заявниці, вчиняла щодо неї протиправні дії, виражені у формі психологічного тиску та образ, а саме 15.08.2025 року о 08:30 годині вибігла зі своєї кімнати та погрожувала фразою «ще раз візьмеш мою воду з ванної, то відріжу голову». Заявниця зазначила, що вона є хворою, має інвалідність ІІ групи, у зв'язку з чим, їй потрібен спокій (а.с.15).
У процесі моніторингу даних ІПНП зафіксовано, що ОСОБА_1 протягом 2021-2023 років мала конфліктні ситуації та неодноразово була заявницею за фактом домашнього насильства з боку чоловіка ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6 , проживаючи на території Тернопільської області, що підтверджується витягами з ІПНП (а.с.33,36-49).
З постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року у справі № 727/4596/25 встановлено, що провадження щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.50-52). Дана постанова суду першої інстанції набрала законної сили.
Із досліджених в засіданні пояснень ОСОБА_2 від 21.08.2025 року встановлено, що між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт побутового характеру 15.08.2025 року, однак вона ніяких протиправних дій не вчиняла. Вказала на те, що ОСОБА_1 повідомляє стосовно неї неправдиву інформацію та постійно чинить стосовно неї психологічний тиск. 21.08.2025 року ніяких конфліктів в квартирі не було і бути не могло, оскільки на той час в квартирі знаходилися працівники поліції (а.с.54).
Із пояснень ОСОБА_1 від 21.08.2025 року видно, що вона на підставі ст. 63 Конституції України відмовилась від надання будь-яких пояснень (а.с.55).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до статті 183 КУпАП, винною дією є завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або інших аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення, яке спричинило виїзд відповідних служб без реальної потреби. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, коли особа усвідомлює неправдивість повідомлення і бажає викликати спеціальні служби без потреби.
Порядок організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, встановлені наказом МВС № 357 від 27.04.2020 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу II Порядку, посадові особи органів (підрозділів) поліції під час реагування на правопорушення або події повинні незалежно від способу та джерела отримання інформації, у тому числі від дитини, здійснювати направлення на місце події та/або до заявника нарядів поліції (у разі потреби - поліцейських інших підрозділів поліції).
Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку.
Як видно з матеріалів справи, зокрема із аудіозапису виклику «102», позивачка ОСОБА_1 21.08.2025 року о 19:17 годині зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про вчинення щодо неї домашнього насильства свекрухою ОСОБА_2 .
В судовому засіданні суду першої інстанції при дослідженні даного відео аудіо запису ОСОБА_1 не заперечувала що конфлікту 21.08.2025 року між нею і ОСОБА_2 не було.
Разом з цим, судом встановлено, що в цей же час за вказаною адресою вже перебував наряд поліції у складі інспекторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які здійснювали відпрацювання попередньої письмової заяви позивачки від 15.08.2025 року щодо конфлікту побутового характеру між нею та ОСОБА_2 .
Згідно до заяви ОСОБА_1 від 15.08.2025 року, остання просила притягнути до відповідальності її свекруху ОСОБА_2 , яка, зі слів заявниці, вчиняла щодо неї протиправні дії, виражені у формі психологічного тиску та образ, а саме 15.08.2025 року о 08:30 годині вибігла зі своєї кімнати та погрожувала.
Вищенаведене повністю узгоджується і з показами свідків відповідно, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які будучи допитаними у судовому засіданні, під присягою, підтвердили, що за час їх перебування на місці 21.08.2025 року в квартирі по АДРЕСА_1 , подій та будь-якого конфлікту або насильницьких дій з боку ОСОБА_2 щодо позивачки ОСОБА_1 не було.
Позивачка в їхній присутності здійснила виклик до поліції із вимогою прибути інший наряд, оскільки в даних працівників бодікамери не були увімкнені.
З показів свідків також встановлено, що ОСОБА_1 повідомляла телефоном про нібито факт домашнього насильства, тоді як сама визнавала у розмові, що безпосереднього конфлікту у цей момент, тобто 21.08.2025 року, не відбувалося.
Це підтверджується й відеозаписом дослідженим в судовому засіданні з нагрудних камер, долученим до матеріалів справи, де чоловік позивачки ОСОБА_9 прямо зазначає, що конфлікту не було (таймкод 0:06:40-0:07:00) .
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція має право застосовувати технічні засоби, що мають функції фото - і відеозйомки, для фіксації обставин події, а отримані матеріали є джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.
Крім того, судом досліджено надані відповідачем аудіозапис виклику на лінію «102», відеозаписи з бодікамер працівників поліції, а також письмові матеріали справи: постанову серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року, пояснення ОСОБА_2 , копію письмових пояснень позивачки ОСОБА_1 , у яких засвідчено відмову останньої від надання пояснень.
Як встановлено судом першої інстанції позивач, ОСОБА_1 , усвідомлювала відсутність конфлікту 21.08.2025 року, що сама й підтвердила у судовому засіданні, однак здійснила виклик поліції виключно через відсутність бодікамер у присутніх працівників, які прийшли для з'ясування обставин щодо попередньої письмової заяви позивачки від 15.08.2025, що свідчить про наявність прямого умислу.
При цьому, посилання ОСОБА_1 , на наявність у неї тривалого конфлікту зі свекрухою ОСОБА_2 та стан її здоров'я не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки сам факт попередніх конфліктів не підтверджує наявності події насильства відносно ОСОБА_1 21.08.2025 року.
В сукупності досліджені вищенаведені докази підтверджують те, що виклик поліції, здійснений позивачем був завідомо неправдивим, оскільки не існувало події домашнього насильства чи реальної загрози станом на 21.08.2025 р., яка могла б виправдати звернення на спецлінію «102». Матеріали справи не містять ознак упередженості чи процесуальних порушень з боку працівників поліції.
Отже, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а постанова серії ГБВ № 674071 від 21.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.