Справа № 137/1417/25
Головуючий у 1-й інстанції: Гопкін П.В.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
20 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Заєць Б.В.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,
Позивач звернувся до Літинського районного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2025 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.03.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 12) щодо ОСОБА_1 за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений строк для військового обліку. У документі зазначено персональні дані порушника, його пояснення про неявку, правові підстави (ч.3 ст.210-1 КУпАП) та додано копії паспорта, розпорядження і відомість оповіщення. У протоколі зазначається про факт порушення.
Також позивачем до позову долучено окремо письмові пояснення, при цьому не зазначено, якою частиною якого документа вони є. Зокрема, у цих письмових поясненнях особа повідомляє про причини своєї неявки до РТЦК, посилається на сімейні обставини (на утриманні має дітей) та пояснює, що не міг з'явитися у вказаний орган у встановлений строк (а.с. 14).
Постановою № 1646 від 18.03.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. у постанові зазначається, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про необхідність явки, порушення вчинено умисно (а.с. 15-16). Також у постанові містяться відомості про те, що 12.03.2025 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 та пояснив, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з тим що селищна рада не повідомила його про потребу з'явитись до вказаного відділу.
Довідкою від 08.08.2025 (а.с. 17) підтверджується надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв'язку з тим, що на його утриманні перебувають троє і більше неповнолітніх дітей, на строк до 05.11.2025 року.
Розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 6/167 від 14.02.2025 (а.с. 48) на виконання законів України щодо оборони та військового обов'язку, зазначено, що особи, які перебувають на військовому обліку, повинні бути офіційно оповіщені про необхідність прибуття до відділу 28.02.2025 о 09:00 або протягом трьох днів з дня отримання розпорядження.
Приймаючи рішення суд першої інстанції зробив висновок, що доводи позивача ОСОБА_1 щодо нібито неналежного ознайомлення з постановою №1646 від 18.03.2025 та протоколом, відсутності підпису і роз'яснення прав, обмеження можливості реалізувати право на захист, подати клопотання та ознайомитися з доказами, не підтверджуються наявними доказами. Зокрема, протокол від 12.03.2025 містить персональні дані порушника, його пояснення про неявку, відомість про оповіщення, що підтверджує фактичне повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки. Крім того, наявність довідки про відстрочку від призову підтверджує законність права ОСОБА_1 на відстрочку, проте це не звільняло його від обов'язку своєчасно з'явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки предметом розгляду постанови №1646 від 18.03.2025 є саме його неявка за викликом, а не наявність або відсутність підстав для отримання відстрочки.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками враховуючи наступне.
Так, згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, 28.02.2025 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу " здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Частиною 3 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до відомості оповіщених №84 від 27.02.25 Селищенського старостинського округу №1 Літинської селищної ради ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 - оповіщений (а.с.26), однак інших доказів на підтвердження того, що позивач дійсно повідомлений в матеріалах справи відсутні.
Більше того, позивач стверджує, що йому не було відомо про складення постанови та протоколу і не зрозуміло, чому накладено арешт коштів.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази стосовно повідомлення позивача про виклик позивача на 28.02.2025 року, а також відсутності доказів про доведення до позивача розпорядження 6/167 від 14.02.2025 року, а тому у позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.3 ст.210-1 КУпАП, в результаті вказаного відповідачу необхідно з'ясувати яким чинном ОСОБА_1 був повідомлений про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год 28.02.2025 року.
Натомість, згідно п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення процедури розгляду справи, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову №1646 від 18.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17 000,00 грн. штрафу - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17 000,00 грн. штрафу направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.