Справа № 240/2093/21
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
20 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Загоренко О.О.,
представника позивача: Невмежицької Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2014 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату йому компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 09.07.2014 року у справі № 286/3156/14-а за період з 01.01.2014 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
- зобов'язати відповідача виконати постанову негайно та подати звіт про виконання постанови.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсій в повному розмірі за період з 01.01.2014.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсій в повному розмірі за період з 01.01.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсій (17.07.2019).
Рішення набрало законної сили 13.05.2021. На підставі зазначеного рішення суд видав виконавчий лист №4865 2021 р. для звернення його до примусового виконання.
12.11.2025 позивачем подано до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Подана заява обґрунтована тим, що боржником - Головним управлінням пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено нарахування заборгованості по рішенню суду в сумі 56 012,20 грн. На дату звернення до суду заборгованість не виплачена у зв'язку з відсутністю відповідного фінансового призначення, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Тобто, заява мотивована тим, що рішення суду не виконано в повному обсязі. При цьому сума заборгованості, що утворилася під час здійснення перерахунку пенсії на виконання згадуваного вище судового рішення склала 56 012,20 гривень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення прийнятого у справі №240/2093/21 задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №240/2093/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсій в сумі 56 012,20 грн (п'ятдесят шість тисяч дванадцять гривень 20 копійок) за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів, у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії позивача в розмірі 56012,20 грн буде виплачена при відповідному фінансуванні в порядку календарної черговості дати набрання законної сили судових рішень в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року виконано в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, частково не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить змінити резолютивну частину ухвалу суду першої інстанції виклавши наступним чином: "Змінити спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №240/2093/21, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 56012,20 грн.", посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, і змінити рішення суду першої інстанції. Щодо апеляційної скарги відповідача заперечив та просив відмовити у її задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належних представників не направив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, боржником - Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено нарахування заборгованості по рішенню суду в сумі 56 012,20 грн. Заборгованість не виплачена.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання боржника вчинити дії на стягнення нарахованої суми є дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
Твердження відповідача про те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення запропонована заявником фактично змінить по суті рішення, суд першої інстанції до уваги не прийняв, оскільки такі суперечать змінам, які внесені у ст. 378 КАС України, згідно з Законом № 4094-IX та діють з 19.12.2024.
При цьому, будь-який формалістичний підхід до тлумачення ст. 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості донарахована на виконання рішення суду є чітко визначеною самим відповідачем.
Разом з цим, оскільки у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій, покладені судом зобов'язання на відповідача можуть бути виконані в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за відповідною бюджетною програмою.
З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню шляхом зміни способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №240/2093/21 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсій в сумі 56 012,20 грн (п'ятдесят шість тисяч дванадцять гривень 20 копійок) в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесено суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту ч.1 ст.378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 приписи статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У категорії справ щодо пенсійних виплат зміна способу і порядку виконання рішення можлива, шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Водночас, частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік виплат (зокрема, пенсійні, соціальні виплати непрацездатним громадянам, виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, пільги та виплати дітям війни, інші соціальні виплати, доплати, соціальні послуги, допомоги), невиконання судових рішень щодо яких може бути самостійною підставою для зміни способу і порядку їх виконання шляхом стягнення відповідних сум із суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, нарахована на виконання рішення суду від 12.04.2021 у справі № 240/2093/21 компенсація втрати частини доходів має винятково компенсаторний характер і не входить до переліку виплат, передбаченого ч. 3 ст. 378 КАС України.
Проте, як передбачає ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Тобто, якщо суд вважає належним змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, він може вчинити вказані дії не лише щодо пенсійних, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, пільг та виплат дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомог, а й в інших категоріях справ (в призмі ст.378 КАС України це є правом суду).
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 в межах справи №240/2093/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсій в повному розмірі за період з 01.01.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсій (17.07.2019).
Рішення набрало законної сили 13.05.2021.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 у справі №240/2093/21 пенсійним фондом було здійснено нарахування у розмірі 56 012,20 грн.
Донараховані кошти в сумі 56 012,20 грн включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України.
Отже, орган Пенсійного фонду України має перед стягувачем (позивачем) заборгованість, яка нарахована на виконання рішення суду, що ухвалено в цій справі.
Також, колегія суддів звертає увагу, що заборгованість в розмірі 56012,20 грн, так і сам позов в межах справи №240/2093/21, виник у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання обов'язку з виплати пенсії позивача за період з 01.01.2014, що підтверджено постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 09.07.2014 в адміністративній справі №286/3156/14-а. Тобто, дана компенсаційна виплата виникла у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії і мала бути виплачена разом з заборгованістю по пенсії.
Тобто, фактично позивач не має можливості отримати вказану виплату ще з 17.07.2019 (день фактичної виплати донарахованої частини пенсій), а на виконання рішення суду з 13.05.2021.
Також, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово зауважував, що формальне виконання зобов'язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
Колегія суддів зазначає, що приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України, принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Суд апеляційної інстанції, ще раз звертає увагу апелянта (відповідача), що рішення суду в цій справі набрало законної сили 13.05.2021, проте станом на день постановлення оскаржуваної ухвали рішення суду не виконане в повному обсязі, нарахована заборгованість у сумі 56012,20 грн не виплачена.
Таким чином доводи апелянта (відповідача), що відповідачем рішення суду у справі №240/2093/21 виконано в межах повноважень, суд не знаходить обґрунтованими.
Отже, в даному випадку наявне невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, протягом тривалого часу з дня набрання законної сили судовим рішенням, у зв'язку з чим суд, в межах вимог ст.378 КАС України, має право для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З урахуванням вказаного, а саме у зв'язку з невиконанням судового рішення у справі №240/2093/21 протягом тривалого часу з дня набрання законної сили судовим рішенням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі.
Щодо посилання апелянта (відповідача) на позиції Верховного Суду, колегія суддів зауважує, що вказані позиції сформовані до внесення змін до положення статті 378 КАС України (19.12.2024), а тому суд не бере до уваги вказану позицію.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. Пунктом 4 Розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2022 року за №53/37389 встановлено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.
11 жовтня 2024 року постановою № 1156 Кабінет Міністрів України затвердив Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, яким на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 500 млн. гривень, які використано в повному обсязі. Виплата проведена за рішеннями суду, дата набуття чинності яких по 19 листопада 2020 року включно.
Щодо суми коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2025 рік, вона буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 28.02.2025 № 84-Н затверджено "Паспорт бюджетної програми на 2025 рік" за бюджетною програмою КПКВК 2506080 КФКВК 1020 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду", згідно із якою Пенсійному фонду України виділяються кошти на виплату пенсій у розмірах, визначених законодавством.
Як вище вказав суд, в межах зміни способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2021, по справі №240/2093/21, слід застосувати загальні вимоги ст.378 КАС України.
Разом з цим, вимоги даної статті не передбачає, встановлення наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України або встановлення з якого саме рахунку має бути здійснено стягнення, або відповідно до якої бюджетної програми (КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду") має бути здійснено стягнення.
Крім того, як встановлено з матеріалів справи, а саме листа ГУ ДКС України у Житомирській області від 01.01.2026 №04-08-1-10/10, на ім'я Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відкрито лише рахунки із спеціальним режимом використання. Рахунок за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" на ім'я Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не відкривався.
З урахуванням зазначеного ГУ ДКС України у Житомирській області вказало, що немає можливості виконати виконавчий лист у встановлений ухвалою спосіб, зокрема шляхом стягнення за рахунок бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в цій частині, зазначивши, що необхідно стягнути з відповідача/боржника виплати, в межах виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі №240/2093/21, на користь позивача, за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів, у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Разом з цим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення прийнятого у справі №240/2093/21 (як вірно вказав суд першої інстанції).
Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення прийнятого у справі №240/2093/21 та змінені способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №240/2093/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсій в сумі 56 012,20 грн (п'ятдесят шість тисяч дванадцять гривень 20 копійок).
Однак, не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, в частині зазначення стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів, у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду", оскільки таке зазначення не передбачається вимогами ст.378 КАС України і згідно листа ГУ ДКС України у Житомирській області від 01.01.2026 №04-08-1-10/10, виконання такої ухвали буде неможливе.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції з урахуванням висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Відтак, в порядку ст. 317 КАС України, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в даній постанові та в частині абзацу 2 резолютивної частини ухвали, виклавши його в наступній редакції: "Змінити спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №240/2093/21, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 56012,20 грн".
В решті ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 січня 2026 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.