Справа № 600/1923/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
21 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
Позивач звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №072691 від 09.04.2024 в сумі 17000,00 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Позивач з 18.10.2017 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, одним із видів економічної діяльності якої є надання в оренду вантажних автомобілів (код 77.12).
Позивач є власником транспортного засобу марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 .
15.06.2022 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Кромакс» укладено договір найму (оренди) транспортного засобу №15-06, згідно якого наймодавець передає, а наймач приймає в платне користування наступні транспорті засоби, зокрема спеціалізований бортовий вантажний автомобіль MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 (пункт 1.1. Договору).
Зазначений договір укладено сторонами на 12 місяців з дня його підписання (пункт 2.1 Договору), при цьому сторони погодили, що при користуванні об'єкти найму, передані за даним договором, протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди) без заперечень з боку наймодавця договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений даним правочином (пункт 2.2. Договору).
Матеріали справи також містять повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 22.06.2022, подане контролюючому органу уповноваженим представником ТОВ «Кромакс», акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Кромакс» за період з 15.06.2022 по 22.04.2022 за договором від 15.06.2022 №15-06, банківські виписки АТ «Укрсиббанк» щодо оплати послуг за оренду транспортних засобів згідно договору від 15.06.2022 №15-06.
23.02.2024 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області проведено перевірку транспортного засобу позивача марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт №052378 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно якого під час проведеної перевірки транспортного засобу марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 були виявлені порушення з перевезення вантажу, а саме: водій здійснював перевезення вантажу згідно ТТН №804 від 23.02.2024, відсутній протокол перевірки адаптації тахографа, порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Матеріали справи містять товаро-транспортну накладну №804 від 23.02.2024, про яку зазначено в акті перевірки №052378, згідно якої автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 , водієм - ОСОБА_3 , який здійснював вантажне перевезення вантажу з м. Чернівці до м. Кам'янець-Подільський.
Повідомленням на розгляд справи від 19.03.2024 №23494/42/24-24 позивача повідомлено, що 09.04.2024 його запрошено до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт о 10:00 год у його присутності.
04.04.2024 позивачем направлено відповідачу заяву, в якій просив надати копії документів, що стосуються проведеної перевірки, а також відкласти розгляд справи 09.04.2024 о 10:00 год у зв'язку із наміром скористатися правничою допомогою адвоката. Про наступну дату і час розгляду справи просив повідомити додатково.
09.04.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем відносно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №072691 за порушення вимог статей 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.
Листом від 10.04.2024 №30648/42/24-24 відповідач повідомив позивача про прийняття оскаржуваної постанови від 09.04.2024 №072691.
Позивач, не погоджуючись з постановою від 09.04.2024 №072691 про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно з пунктами 16, 17 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу положень вказаної статті випливає, що вказаний в статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перелік документів не є вичерпним.
Статтею 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, суб'єктом відповідальності за встановлене правопорушення є саме автомобільний перевізник.
Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.
Спірним питанням в межах цієї справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.
Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у поставові від 09.08.2019 у справі №806/1450/16, який в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, є обов'язковим для врахування, а саме: "оскільки вказаний транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб'єктом відповідальності передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III".
Як встановлено з матеріалів справи, 15.06.2022 між позивачем та ТОВ «Кромакс» укладено договір найму (оренди) транспортного засобу №15-06, згідно якого наймодавець передає, а наймач приймає в платне користування наступні транспорті засоби, зокрема спеціалізований бортовий вантажний автомобіль MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 (пункт 1.1. Договору).
Зазначений договір укладено сторонами на 12 місяців з дня його підписання (пункт 2.1 Договору), при цьому сторони погодили, що при користуванні об'єкти найму, передані за даним договором, протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди) без заперечень з боку наймодавця договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений даним правочином (пункт 2.2. Договору).
Пунктом 1.3 договору також визначено, що наймач має право використовувати об'єкт найму як для власних потреб, так і укладати від свого імені договори перевезення чи інші договори відповідно до призначення транспортного засобу без додаткового узгодження з наймодавцем.
У матеріалах справи відсутні докази визнання вказаного договору оренди транспортного засобу, укладеного між позивачем та ТОВ «Кромакс», нечинним, нікчемним чи удаваним, а тому в силу вимог статей 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказам того, що ТОВ «Кромакс» орендує у позивача транспортний засіб марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 .
Крім того, матеріали справи містять повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 22.06.2022, подане контролюючому органу уповноваженим представником ТОВ «Кромакс», акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Кромакс» за період з 15.06.2022 по 22.04.2022 за договором від 15.06.2022 №15-06, банківські виписки АТ «Укрсиббанк» щодо оплати послуг за оренду транспортних засобів згідно договору від 15.06.2022 №15-06.
Таким чином, дослідивши вказані докази та проаналізувавши їх зміст, суд першої інстанції вірно виснував, що транспортний засіб марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 , згідно договору найму (оренди) транспортного засобу №15-06 дійсно з 15.06.2022 перебував у користуванні ТОВ «Кромакс». При цьому акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Кромакс» за період з 15.06.2022 по 22.04.2022 за договором від 15.06.2022 №15-06 та банківські виписки АТ «Укрсиббанк» щодо оплати послуг за оренду транспортних засобів згідно договору від 15.06.2022 №15-06 належним чином підтверджують факти оплати ТОВ «Кромакс» позивачу послуг з оренди транспортних засобів, що охоплює дату (23.02.2024) проведення відповідачем перевірки транспортного засобу марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 .
До того ж, надання вантажних автомобілів в оренду відноситься до одного із зареєстрованих економічних видів діяльності позивача як фізичної особи-підприємця.
В ході судового розгляду справи судом першої інстанції достименно встановлено, що під час перевірки водій ОСОБА_3 надав посадовій особі управління Укртансбезпеки товарно-транспортну накладну, у якій зазначено, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_4 .
При цьому, під час проведення перевірки посадові особи відповідача не встановили, що водій транспортного засобу марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 , Фісюк Д.Г., який керував на момент проведення рейдової перевірки названим транспортним засобом, працює саме у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та, відповідно, здійснював перевезення вантажу в її інтересах.
Таким чином, надані відповідачем документи не містять жодного підтвердження здійснення саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як автомобільним перевізником перевезення вантажу 23.02.2024 року транспортним засобом марки MAN L2000, номерний знак НОМЕР_1 .
Відтак, в ході судового розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних й достовірних доказів того, що позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником. Водночас наявність права власності на транспортний засіб не є безумовним підтвердженням наявності у такого власника статусу автомобільного перевізника.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в даних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а тому і не може бути суб'єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 Закону №2344-III.
Вказане є достатньою та самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №072691 від 09 квітня 2024 р. винесена винесена без належних підстав та не відповідає вимогам законодавства, а тому правильно скасована судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.