Справа № 560/15418/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
21 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної митної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Експрес» до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт-Експрес" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/0000183/2 від 12 серпня 2024 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що в сукупності призвело до невірного вирішення справи.
Розгляд справи здійснюється відповідно до ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
24.07.2024 між фірмою «Mike Erben - Kfz Handel» (далі - «продавець») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Експрес» (далі - «покупець») укладено контракт № К24, відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність транспортні засоби згідно з рахунком, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього продавцю визначену цим контрактом грошову суму (ціну) зазначену у рахунку-фактурі тощо.
Відповідно до пункту 2 контракту вартість транспортних засобів обумовлюється додатково у кожному конкретному випадку (рахунок-фактура, тощо).
Згідно пункту 3 контракту загальна сума контракту є загальною сумою інвойсів.
Умовами поставки товару згідно з цим контрактом вважати DAP - Хмельницький (згідно Incoterms - 2010»). Відправка товару здійснюється до міста Хмельницького згідно з рахунком фактурою, інвойсом, тощо. (пункт 4 контракту).
Пунктом 6 контракту визначено, що оплата за товар повинна проводитися на рахунок продавця в Євро протягом не більше 6 місяців з дня оформлення рахунку.
23.07.2024 на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці (надалі - відповідач, митний орган) товариство з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Експрес» подало для митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400040020979U2 (далі - МД) на товар позивача (графа 31 МД): «Моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше: автобус марки MERCEDES-BENZ; модель SPRINTER; ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм циліндрів - 2143 см3; потужність - 120 кВт; загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 20; призначений для перевезення пасажирів; бувший у використанні; календарний рік виготовлення - 2011; модельний рік виготовлення - 2011; виробник: MERCEDES-BENZ (DE); торговельна марка: MERCEDES-BENZ».
До вищевказаної митної декларації товариством були надані, зокрема, копії таких документів:
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №K24-042 від 24.07.2024;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 0548679 від 02.08.2024;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 0463293 від 01.08.2024;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № К24 від 24.07.2024;
- копія митної декларації країни відправлення № 24HU1600002CDA5F12 від 02.08.2024.
У МД декларантом митна вартість автомобіля була заявлена в розмірі 5500 євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 5500 євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД).
За результатами перевірки поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2024 №UA400000/2024/000183/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000561.
У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено: «Документи, подані згідно ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, не підтверджують відомості щодо оплати за товар, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару. Зокрема:
- заявлена митна вартість - 5500 євро, не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
- існує ризик незаявлення до митного оформлення витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України оскільки товар переміщується на митну територію України безпосередньо імпортером, при цьому до митного оформлення заявлені умови поставки DAP, згідно з якими витрати на доставку товару має здійснюватись продавцем;
- продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в техпаспорті, отже існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди;
- розбіжності в частині вартості товару в копії МД країни відправлення;
- подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрат на обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування товару; комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.
У відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що подані до митного оформлення документи, не містять достовірної інформації щодо “дійсної вартості» товару.
Таким чином, документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товари:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом),
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Згідно частини 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що використані декларантом метод та відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.
Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні.
Митну вартість визначено резервним методом. Джерелом числового значення митної вартості товарів є МД від 13.03.2024 №24UA204020006913U7, згідно якої за рівнем митної вартості 16000 євро здійснено митне оформлення подібного товару. Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось в зв'язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.
В результаті консультації представнику імпортера роз'яснено, що згідно з ч.3 ст.52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МК України».
Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача щодо коригування митної вартості транспортного засобу, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 826/11710/17.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за шостим (другорядним/резервним) методом.
Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина 1 статті 64 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. (*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. (*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.
Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: 1) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв'язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; 2) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов'язаних із цим витрат у країні імпорту; 3) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; 4) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.
Отже, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення аналогічних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, слід зазначити, що митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем ТЗ за резервним методом, має зазначити, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012).
Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 по справі №825/648/17 та у постанові від 09.09.2020 по справі №400/3133/18.
Як встановлено з матеріалів справи, митним органом наведено підстави неможливості застосування другорядних методів та вказано про застосування резервного методу. Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 13.03.2024 № 24UA204020006913U7 згідно якої за рівнем митної вартості 16000 євро здійснено митне оформлення подібного товару.
Разом з цим, з наявних матеріалів справи, та доказів наданих відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, де взяв за основу декларацію митний орган при винесенні рішення про коригування, вказавши лише про одну декларацію митної вартості за ціною, що перевищує заявлену позивачем, не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу пакет документів, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) № K24-042 від 24.07.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D 0548679 від 02.08.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.08.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № К24 від 24.07.2024, копію митної декларації країни відправлення №24HU1600002CDA5F12 від 02.08.2024.
Згідно з пунктом 4 контракту № К24 від 24.07.2024 умовами поставки товару згідно з цим контрактом вважати DAP - Хмельницький.
Поставка на умовах DAP Інкотермс (англ. Delivered At Place - Поставка в місце призначення), продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення.
За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати покладаються на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.
Отже, поставка на умовах DAP Інкотермс не передбачає обов'язку позивача, як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до позивача та, відповідно, обов'язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати.
Судова колегія зазначає, що використовуючи під час митного контролю повноваження щодо отримання від декларанта додаткових документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, поставленого на умовах DAP Інкотермс, задекларованого в митній декларації, відповідач не мав підстав покладати на позивача обов'язок щодо надання для підтвердження числових значень вартості товару транспортних (перевізних) документів та інших документів (в межах даних правовідносин).
В свою чергу, декларування товару саме позивачем, ніяким чином не спростовує факт поставки товару на умовах DAP Інкотермс - Хмельницький.
Щодо доводів апелянта, що продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в техпаспорті, судова колегія зазначає, що позивач вказує, що наявність у свідоцтві про реєстрацію ТЗ іншого власника свідчить про те, що фірма «Mike Erben - Kfz Handel» придбала ТЗ у попереднього власника, однак не ставила на облік на себе, а згодом продала цей ТЗ позивачеві, що не суперечить вимогам законодавства. Крім того, на думку суду дана обставина не може слугувати беззаперечним доводом щодо визначення невірної ціни товару.
Також, слід звернути увагу, що позивачем зазначалось, що з третіми особами договірні відносини (в межах даного контракту) не здійснювались, а тому відсутні підстави для комісійних та брокерських платежів.
Відповідачем в межах ч.2 ст.77 КАС України дані обставини не спростовано.
Судова колегія зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не є основним документом, яким може підтверджуватися митна вартість товару, а обов'язок складати таку декларацію та зазначати у ній певні відомості не покладається на позивача, оскільки складає таку декларацію відправник товару.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.