ЄУ № 712/12123/25
Провадження № 1-кс/712/455/26
20 січня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду справи ЄУ № 712/12123/25 у кримінальному провадженні № 42024000000001119 від 07.10.2024, відносно ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 156-1, ч.1 ст. 156, ч. 1, 2 ст. 155, ч. 2 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1, ч. 1 ст. 263 КК України,
В провадженні судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_9 на розгляді знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 42024000000001119 від 07.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 156-1, ч.1 ст. 156, ч. 1, 2 ст. 155, ч. 2 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1, ч. 1 ст. 263 КК України.
20.01.2026 захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , заявив відвід судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_8 , обґрунтовуючи його тим, що у провадженні цього судді перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , який до моменту фактичного затримання працював в органах прокуратури та обіймав посаду начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління ДБР Черкаської обласної прокуратури. Під час виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_7 підтримував державне обвинувачення у кримінальних провадженнях, підслідних Четвертому слідчому відділу цього управління, зокрема у справі № 712/3771/16-к за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, що перебувала на розгляді судді ОСОБА_8 , і у якій 01.12.2025 було прийнято рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Захисник зазначив, що таке рішення суду фактично суперечить позиції органу державного обвинувачення та покладеним на нього процесуальним обов'язкам, що, на думку заявника, створює підстави для обґрунтованого сумніву у неупередженості судді при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , оскільки останній раніше підтримував державне обвинувачення у справі, що розглядалася цим суддею. Крім того, захисник посилався на положення Бангалорських принципів поведінки суддів, що передбачають незалежність судді та утримання від будь-якого стороннього впливу чи сумнівів у неупередженості, і просив відвести суддю ОСОБА_8 від розгляду справи № 712/12123/25.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав заяву про відвід судді ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_5 підтримав заяву свого колеги про відвід судді ОСОБА_8 . Зазначив, що відповідно до Висновку Консультативної ради Європейських суддів, для задоволення такої заяви достатньо наявності обґрунтованого припущення щодо можливості порушення суддею принципу безсторонності при розгляді кримінального провадження, тобто не обов'язково доводити реальну упередженість, достатньо об'єктивного сумніву у неупередженості судді.
Прокурор у судовому засіданні вважав заяву про відвід судді безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що повноваження обвинуваченого ОСОБА_7 як прокурора в іншому кримінальному провадженні, на яке він посилається, а також рішення судді у тому провадженні, не мають жодного значення для розгляду цієї справи та жодним чином не створюють об'єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_8 , а відтак не можуть бути підставою для його відводу.
Представник потерпілих ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію прокурора та заперечував проти задоволення заяви захисника ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_8 , вважаючи її необґрунтованою та безпідставною. Він зазначив, що жодна з обставин, передбачених ст. 75 КПК України як підстави для відводу судді, у даному випадку не наявна, а у заяві не наведено доказів чи конкретних фактів, що свідчили б про упереджене ставлення судді під час розгляду кримінального провадження. Крім того, представник потерпілих вказав, що вважає заяву зловживанням процесуальними правами, оскільки аналогічна за змістом заява вже розглядалася судом, а її повторне подання призводить до затягування процесу і може вплинути на строки застосування запобіжного заходу.
Представник органу опіки і піклування ОСОБА_11 , захисник ОСОБА_12 та потерпілі до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши підстави заявленого відводу, заслухавши позицію сторін, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.
Положеннями ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Заявляючи відвід судді ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_6 посилався на рішення судді Рябухи у справі № 712/3771/16-к, у якій обвинувачений ОСОБА_7 раніше підтримував державне обвинувачення як прокурор. Однак ці обставини не можуть бути підставою для відводу у даному кримінальному провадженні, оскільки провадження є різними, не пов'язаними між собою ані предметом, ані іншими учасниками, а попередній статус ОСОБА_7 як прокурора та рішення суду у тому провадженні не мають жодного юридичного значення для оцінки неупередженості судді у цій справі. Відтак підстави, на які посилався заявник, не можуть створювати об'єктивного сумніву у безсторонності судді ОСОБА_8 . Заявник не навів жодних конкретних фактів, що свідчили б про особисту упередженість чи заінтересованість судді, а тому відсутні передбачені ч. 4 ст. 75 КПК України підстави для задоволення заяви про відвід.
Під час судового розгляду даної заяви за наданими матеріалами не встановлено наявність особистої заінтересованості судді, його упередженого ставлення або не об'єктивності під час розгляду справи.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012, у справі № 5-15п12).
Заявник не навів і не надав жодних конкретних доказів, які б підтверджували можливий прояв упередженості судді ОСОБА_8 . Наведені у заяві доводи фактично ґрунтуються на припущеннях та посиланні на обставини іншого кримінального провадження, у якому ОСОБА_13 мав інший процесуальний статус, що не має жодного відношення до розгляду цієї справи.
Крім того, суд враховує, що практично за аналогічних підстав у цьому провадженні вже розглядалася раніше подана заява про відвід, що свідчить про зловживання процесуальними правами та має ознаки штучного затягування судового розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що захисником ОСОБА_6 в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості та необ'єктивності судді ОСОБА_8 , що унеможливлювало б постановлення ним об'єктивного судового рішення при розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за провадженні № 42024000000001119 від 07.10.2024, відносно ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 156-1, ч.1 ст. 156, ч. 1, 2 ст. 155, ч. 2 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1, ч. 1 ст. 263 КК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених КПК України підстав для задоволення заяви захисника адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду справи ЄУ № 712/12123/25.
Керуючись ст.ст.75, 80-82 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду справи ЄУ № 712/12123/25 у кримінальному провадженні № 42024000000001119 від 07.10.2024, відносно ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 156-1, ч.1 ст. 156, ч. 1, 2 ст. 155, ч. 2 ст. 301, ч. 1, 3, 4 ст. 301-1, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвала є остаточною і апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1