Кримінальне провадження № 703/7900/25
1-кп/703/236/26
21 січня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретар судових засідань ОСОБА_2
за участі
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6
представника ювенальної поліції ОСОБА_7
представника служби у справах дітей ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області кримінальне провадження №12025250350000642 від 07 жовтня 2025 року по обвинуваченню
неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макіївка Смілянського району Черкаської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, студента ІІ курсу групи І-24, ДНЗ «Смілянський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України
ОСОБА_4 06 жовтня 2025 року в період часу з 21 години до 22 години 30 хвилин, перебуваючи поблизу будинковолодіння по АДРЕСА_2 , при раптово виниклому умислі, спрямованому на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового використання транспортного засобу, прагнучи до обернення його на свою або інших осіб користь, побачивши на узбіччі дороги автомобіль ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , без дозволу та відома останнього, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, таємно проник до автомобіля через незачинені водійські дверцята, сів за кермо та за допомогою ключів, які були залишені у замку запалення, привів у дію двигун внутрішнього згоряння механічного транспортного засобу - автомобіля та розпочав рух вказаного транспортного засобу по вул. Центральній в с. Макіївка Черкаського району Черкаської області та протягом кількох годин здійснював рух на автомобілі по території села.
Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 незаконно заволодів належним ОСОБА_9 транспортним засобом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфіковані як незаконне заволодіння транспортним засобом, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до вимог ч.1 ст.289 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та пояснив, що не заперечує жодних обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки вони повністю відповідають дійсності. Вказав, що дійсно 06 жовтня 2025 року, у вечірній час, він перебував в с. Макіївка по вул. Центральна, де на узбіччі проїзної частини побачив автомобіль «ВАЗ». Підійшовши до даного автомобіля він помітив, що двері автомобіля не замкнуті та у замку запалення наявні ключі. Вирішив покататися на вказаному автомобіля. Проникши через незачинені водійські дверцята до зазначено автомобіля, за допомогою ключа, який був у замку запалення, він завів автомобіль та поїхав на ньому та керував ним протягом декілька годин в с. Макіївка, після чого залишив його. У подальшому, вказаний автомобіль був повернутий потерпілому. У вчиненому щиро розкаявся, просив його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив розгляд кримінального провадження проводити без його участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки такі відшкодовані, просив суворо не карати ОСОБА_4 та покарання поклав на розсуд суду.
Врахувавши думку учасників судового провадження, зважаючи на можливість з'ясування всіх обставин під час судового засідання за відсутності в ньому потерпілого, судом, відповідно до приписів ст.325 КПК України, вирішено проводити судовий розгляд без потерпілого.
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з'ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред'явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за клопотанням учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин що підтверджують вину обвинуваченого, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно абз.3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Таким чином, покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як обставину, що пом'якшує покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття , добровільне відшкодування завданої шкоди та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Застосовуючи положення ст.69 КК України суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, відповідно до якої частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин або перейти до більш м'якого виду основного покарання, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд приймає до уваги: характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин; обставини вчинення кримінального правопорушення, яке не потягло за собою тяжких наслідків, а транспортний засіб, яким заволодів обвинувачений, повернутий потерпілому, внаслідок чого останній претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має; відношення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому; особу обвинуваченого, який є неповнолітнім та студентом ДНЗ «Смілянський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів», раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та є не судимим, за місцем проживання характеризується позитивно.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання у виді обмеження або позбавлення волі, як це передбачено санкцією ч.1 ст.289 КК України, у даному конкретному випадку, явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання, внаслідок чого призначаючи покарання суд вважає за можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 положення ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.289 КК України, за це кримінальне правопорушення, а саме пробаційного нагляду.
Зазначене покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст.65-68 КК України та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст.50 КК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і під час його судового розгляду, не застосовувався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 4457 гривень 00 копійок, з урахування не покладення висновку експерта в основу обвинувачення ОСОБА_4 , слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 65, 66, 67, 69, ч.1 ст.289 КК України, ст.369-371, 374 КПК України, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, та, з урахуванням положень ст.69 КК України, призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік
Відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України, покласти на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, пройти заходи «Зміна про кримінального мислення» та освітній курс «Людина та держава. Правила гри.»
Згідно ч.1 ст.49-2 КВК України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень 00 копійок віднести на рахунок держави.
Речові докази:
- автомобіль марки «ВАЗ 2108», д.н.з. НОМЕР_3 , залишити за належністю потерпілому ОСОБА_9 , звільнивши його від зобов'язань за зберігальною розпискою;
- DVD-R диск з роздруківкою телефонних з'єднань абонента ПрАТ «Київстар» залишити при матеріалах кримінального провадження №12025250350000642 від 07 жовтня 2025 року.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав не пов'язаних із запереченням обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо він не буде скасований
Головуючий: ОСОБА_1