Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/5087/25
номер провадження 1-кп/695/341/26
14 січня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонноий суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні в приміщенні зали суду у м. Золотоноша клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні за обвинувальним актом № 12025250370001062 від 19.09.2025 року та клопотання захисника - адвоката ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лукашівка Золотоніського району Черкаської області, освіта середня спеціальна, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей 2012 року народження та 2018 року народження, є учасником бойових дій (УБД № 900779), особою з інвалідністю, депутатом будь-якого рівня, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС не є, проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця - стрільця-снайпера 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12025250370001062 від 19.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів.
Підставою для продовження даного запобіжного заходу прокурор наводив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні двох кримінальних правопорушень, що саме по собі створює ризик ухилення від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Крім того тяжкість покарання мотивує обвинуваченого до переховування; необхідності можливого залякування свідків; ризиком перешкоджання кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів; а також статусом військовослужбовця, що у разі звільнення дозволяє йому самовільно залишити частину (повторне вчинення злочину) та передислокуватися, унеможливлюючи його участь у процесі. З огляду на тяжкість інкримінованого злочину та встановлені ризики, прокурор вважає, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, просив відмовити прокурору та просив обрати його підзахисному запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Адвокат наголосив на недоведеності ризиків, оскільки сторона обвинувачення не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували існування ризику переховування обвинуваченого від суду, або незаконного впливу на потерпілого чи свідків. Його підзахисний виконує всі обов'язки, покладені на нього судом, має сім'ю, є соціалізованою людиною. Від свідків жодних заяв про незаконний на них вплив ні до прокурора, ні до суду не поступало. ОСОБА_5 виявив бажання й надалі проходити військову службу, згода командування військової частини до суду надійшла.
Обвинувачений у судовому засіданні просив змінити йому запобіжний захід, оскільки бажає й надалі служити та захищати державу, зобов'язується прибувати у судові засідання за викликом суду.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 повідомив, що він є заступником командира з психологічної підтримки НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 . Дійсно в/ч НОМЕР_3 надала згоду на проходження ОСОБА_5 військової служби, з ним було проведено співбесіду, повідомлено, що це бойовий батальйон, і він буде приймати участь у бойових діях. Він погодився на запропоновану йому посаду стрілка. Командування попередньо зв'язувалась з в/ч, де раніше служив ОСОБА_5 , негативних відгуків не було. Також повідомив, що місце дислокації військової частини облаштоване відповідним обладнанням, що дає змогу виходити на відеозв'язок, якщо обвинувачений не зможе прибути до суду особисто. Заслухавши учасників процесу, суд встановив наступні обставини.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.ст. 176, 177 КПК України законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом, обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
За п. 2, п. 4 та п. 5 ст. 178 цього Кодексу суд зобов'язаний оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» зазначено, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд ретельно досліджує обставини, які свідчать про існування чи припинення існування ризиків, визначених статтею 177 КПК України.
Судом встановлено, що усі необхідні слідчі та процесуальні дії в рамках досудового розслідування фактично завершені. Свідки та потерпілий, були належним чином допитані та надали вичерпні покази. Вказана сукупність обставин об'єктивно нівелює раніше встановлений ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки предмет впливу (не зафіксовані покази) більше не існує.
Відповідно до ч.2 ст.194 КПК України, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення у клопотанні, суд погоджується про продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватись від суду.
Разом з тим, під час розгляду даного клопотання, сторона обвинувачення не навела переконливих доводів та доказів на їх обґрунтування щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаного ризику, тобто обставину, передбачену п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а тому суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, що зазначений в клопотанні.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 враховує його належну процесуальну поведінку, а також те, що він протягом тривалого часу виконує належним чином всі обов'язки покладені на нього в межах кримінального провадження, беручи до уваги згоду військової частини та запевняння заступника командира батальйону щодо забезпечення участі обвинуваченого у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що на теперішній час відсутні підстави для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому до нього може бути застосований більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, який буде достатнім для забезпечення покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
З урахуванням викладеного, оцінивши в сукупності всі обставини, на які посилався прокурор, суд вважає, що прокурор не довів встановлений раніше ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не підлягає до задоволення.
Натомість суд вважає клопотання захисника таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи вище викладене на думку суду, належну поведінку ОСОБА_5 можливо забезпечити шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу - особистого зобов'язання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 194, 331, 376, 383 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні за обвинувальним актом № 12025250370001062 від 19.09.2025 року стосовно ОСОБА_5 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України, - відмовити.
Задовольнити клопотання сторони захисту та обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 2 місяці.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування).
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання ним зазначених вище обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням ОСОБА_5 особистого зобов'язання покласти на прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали - до 14 березня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та оголошено 19 січня 2026 року о 08 год. 00 хв.
Суддя: ОСОБА_1