Справа № 694/2485/25
провадження № 2-о/694/19/26
19.01.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці - адвоката Дубового І.А.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Звенигородська міська рада Черкаської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_8, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з серпня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона з серпня 2006 року проживала разом з ОСОБА_3 , як дружина та чоловік. Шлюб між ними не був зареєстрований, оскільки в цьому не було потреби. Сторони на момент знайомства були розлучені. Будинок, в якому фактичне подружжя проживало належить заявниці. При цьому, ОСОБА_3 був зареєстрований у належному їй будинку з 06.08.2019 року. Спочатку знайомства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали в м. Києві, де працювали на різних роботах. В подальшому, приблизно через 6 років, заявниця повернулася проживати до м. Звенигородка, а чоловік ще деякий час працював у м. Київ. За час спільного проживання як подружжя вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку. Всі свята проводили в колі рідних та друзів. Цивільний чоловік добре спілкувався з батьками та родичами заявниці. 24.12.2024 року ОСОБА_3 був призваний в порядку мобілізації на військову службу. В кінці травня ОСОБА_1 отримала сповіщення, що її чоловік зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_8 поблизу населеного пункту Богатир Волноваського району Донецької області. Оскільки заявниця не уклала шлюб з ОСОБА_3 , після його зникнення вона не може вчинити жодних дій щодо розшуку чоловіка та отримання відповідних соціальних гарантій від держави. Враховуючи викладене та те, що іншого порядку встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, не існує, заявниця змушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 21.08.2025 року відкрите провадження у справі та призначений судовий розгляд в порядку окремого провадження.
20.10.2025 року представник ОСОБА_4 подав заяву, в якій просив вважати правильними прізвищем ім'я та по батькові особи, з якою заявниця просить встановити факт спільного проживання - ОСОБА_3 (без апострофа).
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Дубовий І.А. підтримали заяву та просили її задовольнити. Заявниця пояснила, що вона з серпня 2006 року стала проживати разом з ОСОБА_3 . Спільних дітей у них не було, але у ОСОБА_3 є два сина від першого шлюбу, а в неї також є син від першого шлюбу, який проживав з ними. Діти ОСОБА_3 спілкувались з батьком та приїздили до них в гості. Вони з ОСОБА_3 не реєстрували шлюб, оскільки не виникало такої потреби. Наданий час він вважається зниклим безвісти та їй потрібно встановити факт проживання однією сім'єю для отримання соціальних гарантій від держави для сімей
військовослужбовців, а також для того, щоб мати можливість проводити розшукові дії свого цивільного чоловіка.
Заінтересована особа Звенигородська міська рада Черкаської області звернулась до суду із заявою про розгляд справи без участі їхнього представника. При вирішенні справи покладаються на розсуд суду.
Заінтересована особа ОСОБА_5 підтримав подану заяву та просив її задовольнити. Пояснив, що він є сином ОСОБА_3 . Його батько дійсно після розірвання шлюбу з його матір'ю приблизно 20 років проживав однією сім'єю із ОСОБА_1 . Вони з братом, який зараз також проходить службу в ЗСУ, підтримували стосунки з батьком та приїздили до нього в гості.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , 12.11.1968 року, перебувала в шлюбі з ОСОБА_6 , який було розірвано 24.10.2005 року (а.с. 7).
З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.09.1994 року вбачається, що заявниця є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
У вказаному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.03.1998 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.11.1992 року по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.08.2019 року по теперішній час, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 26.05.2025 року №299/12-3 (а.с.10).
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Ватутіне Черкаської області.
ОСОБА_3 є батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 26.04.2006 року (а.с.17).
23.05.2006 року ОСОБА_3 розірвав шлюб з матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 23.05.2006 року (а.с.16).
З копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_3 з 2006 року працював на ТОВ «Укршпон» в м. Києві та був звільнений 29.07.2024 року (а.с. 14 зворот).
24.12.2024 року ОСОБА_3 був призваний до Збройних Сил України на підставі Закону України «Про загальну мобілізацію» (а.с. 12).
Відповідно до сповіщення сім'ї № 280 від 23.05.2025 року, виданого тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 , заявницю ОСОБА_1 повідомлено про те, що її чоловік солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 21 травня 2025 року під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Богатир Волноваського району Донецької області (а.с.18).
З копії витягу з ЄРДР від 17.06.2025 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 були внесені відомості за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 , а саме за ч. 1 ст.115 КК України та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250360000644 (а.с.19).
Відповідно до акту складеного капітаном ОСОБА_10 то молодшим сержантом ОСОБА_11 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_12 , проведено опис власних речей солдата ОСОБА_3 . У вказаному акті також зазначено місце проживання та близького родича, а саме цивільної дружини ОСОБА_1 (а.с.20).
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона живе по сусідству з ОСОБА_1 та знає її більше 20 років. Спочатку вона проживала одна із сином, а потім до них переїхав проживати ОСОБА_3 . Вони жили разом приблизно 20 років, вели спільне господарство, робили різні ремонтні роботи в дворі та будинку. Відносини між ними були добрі. Онука ОСОБА_1 називала ОСОБА_3 дідусем.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 1998 року вона живе із заявницею в одному
будинку, розділеному на дві половини. Приблизно в 2007 році до ОСОБА_1 переїхав проживати ОСОБА_3 . Ще з ними проживав син ОСОБА_1 ОСОБА_14 . Вони жили як подружжя, хоча не були «розписані». Певний період вони разом їздили на заробітки в м.Київ, а потім ОСОБА_1 повернулася додому, а ОСОБА_3 ще їздив на роботу в Київ. Вдома вони робили різні ремонтні роботи, вели спільне господарство, садили город та жили як звичайна сім'я.
Свідок ОСОБА_18 пояснив, що він є сином заявниці. Коли йому було приблизно три роки його батьки розлучились. Він проживав удвох із матір'ю. Потім приблизно в 2006-2007 роках його мати почала проживати разом із ОСОБА_3 . Вони проживали як одна сім'я, вели спільне господарство, у них був спільний бюджет і спільні витрати. Вони їздили разом відпочивати та провідували спільних родичів. Він знайомий із синами ОСОБА_3 , а сам ОСОБА_3 був йому як рідний батько. В 2024 році ОСОБА_3 призвали в армію, а потім їм повідомили, що він пропав безвісти.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про вставлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені норми процесуального права, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з вимогами ст. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного поживання однією сім'єю; спільний побут, взаємні права та обов'язки (статті 3,74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Відповідно до п.1 ст.1 вказаного Закону «близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Таким чином, встановлення даного факту необхідне для набуття заявницею статусу члена сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, в розумінні вказаного Закону, та відповідно, забезпечення реалізації нею своїх прав.
Відтак, суд дійшов висновку, що подана заява про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу є обґрунтованою, спрямованою на захист прав заявниці, як члена сім'ї безвісти зниклої особи, та іншого способу захисту прав заявниці законом не передбачено.
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні доведено той факт, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали з серпня 2006 року до 21 травня 2025 року однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а тому заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 293-294, 315, 316, 319, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісті ІНФОРМАЦІЯ_8, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу, в період часу з серпня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:
http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.М. Кравченко