Справа№ 953/14064/25
н/п 1-кп/953/533/26
"21" січня 2026 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001724 від 24.11.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з повною середньою освітою, вдови, офіційно не працюючої, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
23 листопада 2025 року близько 15 години 30 хвилин, більш точний час не встановлений, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який продовжувався неодноразово та діє на теперішній час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, відчинила незачинені на запірні пристрої вхідні двері квартири АДРЕСА_2 , проникла в квартиру, в якій мешкає ОСОБА_5 , де, перебуваючи на кухні, скориставшись тим, що ОСОБА_5 спав в іншій кімнаті, таємно викрала мобільний телефон «Redmi 12 C 4/128 Gb», вартість якого відповідно до судової товарознавчої експертизи № 17473 від 01 грудня 2025 року становить 3 903,83 грн.
Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3 903,83 грн.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
На підставі ст. 325 КПК України за погодженням із учасниками судового провадження судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого ОСОБА_5 , який надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному, погодилася з кваліфікацією вчиненого діяння та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.
Показання ОСОБА_3 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 винною себе у пред'явленому обвинуваченні визнала повністю, її показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваної, дослідженням матеріалів експертиз та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченої, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів суд з'ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше в силу ст. 89 КК України не судима, вдова, офіційно не працевлаштована, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття, яке полягає у тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого нею кримінального правопорушення, у скоєному щиросердечно розкаялася, критично оцінює свою протиправну поведінку, осуджує її та бажає залагодити провину, а також відшкодування шкоди потерпілому.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують її покарання, відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні покарання суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченої, який є вдовою, офіційно не працевлаштована, її вік та стан здоров'я, репутацію, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою вона обвинувачується і яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих вину обставин, той факт, що викрадене майно повернуто потерпілому, який жодних претензій до обвинуваченої не має, позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати стосовно обвинуваченої положення ст. 75 КК України і звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також положення диспозитивності кримінального судочинства, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На думку суду, призначене обвинуваченій покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового кримінального правопорушення, та відповідає меті, визначені у ч. 2 ст. 50 КК України.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час строком до 15 лютого 2026 року. З огляду на те, що клопотання про продовження строку дії вказаного запобіжного заходу від сторони обвинувачення не надходило, враховуючи, що суд звільняє обвинувачену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд скасовує застосований до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки вважає його подальше застосування недоцільним.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у порядку ст. 124 КПК України.
Відповідно до вимог статті 374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року накладений арешт на майно, суд скасовує вказаний арешт та вирішує питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту, - скасувати.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року.
Речові докази:
- мобільний телефон «Redmi 12 C 4/128 Gb», вважати повернутим власнику - ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Національний -науковий центр «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса» витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи № 17473 від 01 грудня 2025 року у розмірі 3 392 гривні 64 копійки.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1