Справа № 953/11710/25
н/п 1-кп/953/506/26
"20" січня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001289 від 10.08.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, українки, громадянки України, заміжньої, із неповною вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
представника потерпілого - ОСОБА_11 ,
До Київського районного суду м. Харкова 04 листопада 2025 року надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221130001289 від 10.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою судді від 05 листопада 2025 року у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року по справі призначено судовий розгляд.
Прокурор ОСОБА_7 під час судового розгляду заявила клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченої був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується, за час перебування обвинуваченої під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченої жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_10 , представник потерпілого ОСОБА_11 підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачена ОСОБА_9 , захисник обвинуваченої ОСОБА_8 заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили з урахуванням особи обвинуваченої, яка має трьох малолітніх дітей змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнають судового переслідування.
Враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 суд бере до уваги те, що остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, що може свідчити про те, що вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності з іншими обставинами, такими як особа обвинуваченої, яка не дивлячись на наявність трьох малолітніх дітей, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, щодо неї у провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження за ст. 190 ч. 1,2 КК України та застосовано запобіжний захід у виді застави, суд вважає доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення
Судовий розгляд даного кримінального провадження розпочато, триває допит свідків.
Все перелічене у сукупності дає підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої.
Доводячи існування вищевказаних ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченої під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.
Застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченої на більш м'який.
Враховуючи існування зазначених ризиків та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та оцінюючи сукупність наведених обставин, наявність на території України воєнних дій, застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим.
Обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченоій запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан її здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора, суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання.
Керуючись ст.ст. 217, 331, 334, 369-372 КПК України, суд
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 20 березня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченої обрано запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на обвинувачену такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченій, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченій, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м. Харкова.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченої; забезпечувати явку, належно повідомленої обвинуваченої до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора та суд про причини неявки обвинуваченої.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 20 березня 2026 року включно до 24 години 00 хвилин включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Харківського слідчого ізолятора, де утримується обвинувачена - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_3 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 21.01.2026.
Суддя: ОСОБА_1