Справа № 953/11878/25
н/п 2/953/701/26
"21" січня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 95380756000 від 29.05.2019 в сумі 49374,87 грн., з яких: 23309,31 грн заборгованість за тілом кредиту; 26065,56 грн заборгованість за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 травня 2019 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 95380756000. За договором факторингу № 278 від 26 червня 2024 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право грошової вимоги за кредитним договором № 95380756000, що укладений банком з ОСОБА_1 . Внаслідок невиконання зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість, що зумовило звернення ТОВ «ФК «Суперіум» до суду із відповідним позовом.
Представник відповідача Компанієць С.В. через систему «Електронний суд» 08 січня 2026 року подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з набранням законної сили рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2025 року у справі 953/3130/25, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Стверджував, що повторне подання позову є підставою для визнання судом дій представника позивача як зловживання процесуальними правами відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України. Просить стягнути з ТОВ «ФК «Суперіум» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 10000,00 грн на підставі ч. 6 ст. 142 ЦПК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали цивільної справи, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у цій справі, зважаючи на наступне.
28 травня 2025 року Київським районним судом м. Харкова ухвалене рішення, яким відмовлено у задоволені позову позивача до відповідача у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 95380756000, який укладений останньою 29.05.2019 із Акціонерним товариством «Укрсиббанк», в сумі 49374,87 грн, з яких: 23309,31 грн - заборгованість за тілом кредиту; 26065,56 грн - заборгованість за відсотками. Зі змісту рішення вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» обґрунтовувало право вимоги до ОСОБА_1 укладанням із банком договору факторингу № 278 від 26 червня 2024 року, за яким Акціонерне товариство «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право грошової вимоги за кредитним договором № 95380756000.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 травня 2025 року у справі № 953/3130/25 набрало законної сили 28 червня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
З матеріалів позову вбачається, що вимоги у цій справі заявлені до того ж відповідача і є такими ж і з тих же фактичних обставин, що у справі № 953/3130/25, в якій прийнято рішення, що набрало законної сили. Предмет спору з тих же підстав у цій справі фактично ґрунтується на нових доказах: акт приймання-права вимоги за договором факторингу №278 від 26.06.2024, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №278 від 26.06.2024 відносно ОСОБА_1 , платіжна інструкція, що підтверджує оплату за договором факторингу № 278 від 26.06.2024, досудова вимога та доказ її направлення ОСОБА_1 , банківська виписка від первісного кредитора АТ «Укрсиббанк».
Суд зауважує, посилання представника позивача на подання ним у цій справі нових доказів, не змінюють первісно визначені основні фактичні підстави позову.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Відтак, винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже по суті висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду у справі, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зважаючи на те, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення суду у справі № 953/3130/25, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у цій справі.
Щодо клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат в розмірі 10000,00 грн.
Положеннями ч. 9 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відтак, сам по собі факт закриття провадження у справі не є безумовною підставою компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи. В порядку визначеному ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
В обґрунтування вимоги представник відповідача стверджує, що подання позивачем заяви про вирішення питання, яке вже вирішено судом у справі № 953/3130/25, за відсутності інших підстав або нових обставин є підставою для визнання судом таких дій, як зловживання процесуальними правами в порядку ст. 44 ЦПК України.
Суд зауважує, що положення ст. 44 ЦПК України дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень залежно від конкретних обставин як визнавати дії, як зловживання процесуальними правами, так і не робити цього.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. В заяві від 14 січня 2026 року представник позивача в обґрунтування нових підстав позову посилається на нові докази, що не взято судом до уваги. Встановлені обставини, на думку суду, не є свідченням умислу або недобросовісності дій представника позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій сторони, що виключає собою підстави для задоволення вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява відповідача про компенсацію судових витрат не підлягає задоволенню.
Керуючись, ст. 255, ст. 260 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
У задоволені клопотання представника відповідача про стягнення з позивача судових витрат в розмірі 10000,00 грн - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Кіндер В.А.