Справа № 569/931/26
1-кс/569/496/26
20 січня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, -
Прокурор, у рамках кримінального провадження № 62025240030011278 від 17.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 408 ч. 3 ст. 369 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить суд накласти арешт на майно, що було вилучене 16-17 січня 2026 року у ході проведення невідкладного обшуку автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що група осіб з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , не пізніше грудня 2025 року, з метою незаконного збагачення, нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, розподіливши між собою ролі та функції, організували функціонування на систематичній основі незаконного багатоетапного механізму дезертирства військовослужбовцями військових частин, зокрема НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), після чого шляхом надання порад, вказівок, інструктажів та заздалегідь підготовлених засобів (автомобілів, тощо) реалізовують такі механізми, за що одержують від осіб, які незаконно ухиляються від проходження військової служби, неправомірну вигоду у різних розмірах, яку розподіляють між всіма учасниками групи, зокрема для подальшого фінансування наступних епізодів протиправної діяльності, що у сукупності порушує функції збройних формувань України, не сприяє зміцненню дисципліни, фактично утворює деструктивні прояви у інших осіб, стимулює останніх вчиняти аналогічні дії та не проходити військову службу без поважних на те причин, що у подальшому і слугує причинно-наслідковим зв'язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф, а отже такі дії є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад.
Так, у кінці 2025 року - на початку 2026 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими особами, зокрема військовослужбовцями НОМЕР_2 , з метою реалізації такої протиправної діяльності, звернувся в усній формі до командира 5 навчального взводу 3 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_6 з пропозицією надати йому неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за сприяння в організації дезертирства військовослужбовця ОСОБА_7 , тобто за вчинення дій спрямованих на самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 , з метою ухилення останнім від військової служби в умовах воєнного стану.
16 січня 2026 року, у зв'язку з отриманням безпосередньої інформації про вчинення кримінального правопорушення та з метою припинення протиправної діяльності, приблизно о 19 годині, працівниками правоохоронних органів у місті Костопіль Рівненської області по вулиці Липова, навпроти будинку № 9, було зупинено громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Костопіль, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлено, що вказаний громадянин здійснював перевезення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , який самовільно залишив військову частину, при цьому діяв за попередньою домовленістю з організатором ОСОБА_4 , який передав зазначену особу ОСОБА_5 з метою доставки останнього за місцем проживання.
Безпосередньо біля місця проживання військовослужбовця ОСОБА_7 , який самовільно залишив військову частину, транспортний засіб було зупинено. Перевезення здійснювалося на автомобілі Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 .
З урахуванням невідкладності, на підставі ст. 233 КПК України, слідчим без ухвали слідчого судді проведено невідкладний обшук автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання знарядь і предметів, що мають значення для досудового розслідування.
У ході проведення невідкладного обшуку було виявлено та вилучено:
• автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 ;
• cвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
• мобільний телефон марки Samsung Galaxy S24,
• мобільний телефон марки Samsung Galaxy S22;
• мобільний телефон марки Samsung, серійний номер НОМЕР_5 , якими користується ОСОБА_5
Автомобіль Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , у вказаних обставинах використовувався як безпосередній засіб вчинення кримінального правопорушення, оскільки за його допомогою здійснювалося перевезення особи, яка самовільно залишила військову частину, з метою приховування її місцеперебування та сприяння ухиленню від проходження військової служби в умовах воєнного стану. Використання транспортного засобу забезпечувало мобільність, оперативність та конспірацію дій співучасників, а також створювало умови для реалізації умислу організатора щодо незаконного сприяння дезертирству.
Крім того, зазначений автомобіль може містити сліди кримінального правопорушення, у тому числі відомості про маршрут руху, час і місце перевезення, можливі сліди перебування особи, яка самовільно залишила військову частину, а також інші матеріальні сліди, що мають значення для встановлення фактичних обставин події та ролі кожного з учасників протиправної діяльності. У зв'язку з цим автомобіль має доказове значення та може використовуватися для проведення відповідних експертних досліджень.
Таким чином, автомобіль обґрунтовано розглядається як знаряддя та засіб вчинення кримінального правопорушення, а також як речовий доказ, що містить відомості, необхідні для встановлення істини у кримінальному провадженні, кола причетних осіб, характеру та способу вчинення злочину.
Покликаючись на викладене, прокурор вказує на необхідність накладення арешту на вищевказане вилучене в ході проведення 16-17 січня 2026 року обшуку автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 майно, яке являється матеріальним об'єктом, що зберегло на собі сліди вчиненого злочину та відповідає вимогам речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити із наступних підстав.
З урахуванням неявки та заяви прокурора, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Судом встановлено, що слідчими Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025240030011278 від 17.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 408 ч. 3 ст. 369 КК України.
16-17.01.2016 на підставі ст. 233 КПК України, слідчим без ухвали слідчого судді проведено невідкладний обшук автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 в ході якого було виявлено та вилучено вказане у клопотання майно.
Автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_8 , жительці АДРЕСА_2 , та фактично перебував в користуванні ОСОБА_5 доставлено та поміщено на спеціальний майданчик ЦЗ ГУНП в Рівненській області, що за адресою: вул. Дворецька, м. Рівне.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Так, згідно із вимогами ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому тільки у випадку, передбаченому п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів, спеціальної конфіскації ), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
У відповідності до положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно статті 64-2 Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, прокурором у своєму клопотанні доведено, що не накладання арешту на вищевказане майно може призвести до настання наслідків - втрати інформації про обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки вказане майно може бути використано як доказ доведення чи спростування певних обставин вчинення даного кримінального правопорушення, крім того вказане майно може бути використане для забезпечення належного покарання винної особи.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи, що прокурором доведено необхідність застосування арешту, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення збереження речових доказів, а також того, що вилучене майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, яке зберегло на собі сліди злочину та містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а не накладення арешту може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність достатніх підстав для арешту майна, що було вилучене 16-17.01.2026 в ході проведення обшуку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , встановивши заборону відчуження, розпоряджання та користування ним до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -