Справа № 564/163/26
16 січня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відоконференції в м.Костопіль клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №62025240030002753 від 31 березня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
На розгляді Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025240030002753 від 31.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні до початку підготовчого судового засідання подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , у якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою терміном на 60 днів без права внесення застави.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Згідно з матеріалами справи, будучи військовослужбовцем за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2-го навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 01.11.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). У період з 01.11.2024 він проводив час на власний розсуд та не виконував обов'язки військової служби в умовах воєнного стану до 07.08.2025, коли добровільно з'явився до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, чим припинив вчинення зазначеного злочину.
Крім того, під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні 21.11.2025 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області (суддя ОСОБА_6 ) підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів- до 18.01.2026 включно.
12.01.2026 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, направлено до Костопільського районного суду Рівненської області для розгляду по суті.
На цей час строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого закінчується 18.01.2026.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження, сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати під час судового розгляду. На підставі викладеного прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просила суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі - заставу .
З'ясувавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
На виконання вказаних вимог КПК України судом встановлено, що обвинуваченому інкриміновано злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Відтак, у суду є достатні підстави вважати, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому злочині останній може переховуватися від суду, тобто наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також судом встановлено наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Такий ризик залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Крім того, судом встановлено наявність ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
Також судом встановлено наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України- СЗЧ в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати будь-які накази командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану, та у подальшому вибув за межі дислокації військової частини, а отже знизив можливість функціонування підрозділу у випадку надходження наказу про виконання бойового завдання та тим самим сприяв у підриві обороноздатності ЗС України, демонстрування перед іншими військовослужбовцями у відкритій формі можливість відмовитися від проходження від військової служби, що підсилює його схильність до вчинення протиправних дій.
Наявність інших ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України судом не встановлено.
Під час розгляду клопотання було доведено, що вищевказані ризики, які попередньо були встановлені слідчим суддею при винесенні ухвали від 21 листопада 2025 року не зменшилися.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, запобігання його переховуванню від суду, а також враховуючи ризик продовження обвинуваченим кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у межах строку, встановленого ст. 331 КПК України, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відтак суд звертає увагу, що дане положення є правом, а не обов'язком суду, і з урахуванням пояснень сторін, матеріалів клопотання та встановлених обставин справи вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи бажання переховуватися; враховуючи те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України); зважаючи на обставини та мотив кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, характеристику обвинуваченого та його майновий стан, - суд вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 гривень.
На переконання суду, внесення застави саме в такому розмірі зможе повною мірою гарантувати належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого заставу, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього також визначені процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 21, 31, 35, 75, 80-82, 197, 314, 315 КПК України, суд,
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Стриганці Тисменицького району Івано- Франкіської області, українець, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 березня 2026 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинувавченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
1). Прибувати до слідчих Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, прокурорів Рівненської спаціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону, за першою вимогою;
2). Повідомляти слідчих Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, прокурорів Рівненської спаціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону, про зміну місця проживання чи фактичного перебування;
3). Повідомляти слідчих Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, прокурорів Рівненської спаціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону, про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров'я.
4). Утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, щодо обставин наданих ними свідчень та пояснень у даному кримінальному провадженні.
5). Здати на зберігання до органу досудового розслідування документи, що надають право виїзду за кордон.
Заставу в розмірі 99 840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень внести на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області. Докази внесення застави надати суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1