Справа № 320/41361/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
13 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Каргалика Д.М.,
представника відповідача: Корнейчука О.Л.
представника третьої особи: Садівник Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №191/ж10/31-00-07-05-01-24 від 20.02.2024 про нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43890029) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 4 281 347,25 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, починаючи з 28.10.2020 ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» перебуває на обліку як платник податків в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.
На підставі наказу заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області №149-ПП від 12.01.2024 «Про проведення фактичної перевірки», посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку позивача за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: вул. Зелена, 147, м. Львів, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору.
Зазначена вище фактична перевірка проводилась ГУ ДПС у Львівській області у період з 12 по 19 січня 2024 року.
19.01.2024 ГУ ДПС у Львівській області складений акт фактичної перевірки №2350/13/01/РРО/43890029 (далі по тексу - акт перевірки), в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закон №265-95/ВР, яке полягає у проведенні розрахункових операцій через фіскальний РРО/ПРРО з подальшою видачею фіскальних чеків не на повну суму вартості товару.
Зазначені висновки акту перевірки ґрунтуються на відомостях: фіскального чека (ПРРО №4000144786 від 25.11.2023 за №CIsVPjCQJXA) та інформації з СОД РРО, що призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Так, на підставі відомостей фіскальних чеків, наявних в базі даних ДПС, контролюючий орган в акті перевірки вказує про продаж позивачем товарів за ціною, яка умисно зменшена за рахунок вдаваних послуг, а саме продажу комплектів електронних примірників аудіокниг.
01.02.2024 позивач подав до ГУ ДПС у Львівській області заперечення до акту перевірки, в яких зазначив про помилковість висновків акту, з огляду на проведення ним маркетингової акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг», реалізації товарів за акційними цінами, визначеними наказом №121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції" під умовною назвою «Комплект аудіо книг». Також, позивач зауважував, що в ході проведення перевірки контролюючий орган не встановлював обставини продажу товарів за акційними цінами та не витребував інформацію про проведення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» маркетингової акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг».
Крім того, позивач повідомив про завершення дії акції на момент проведення фактичної перевірки, яка проводилась з 12 по 19 січня 2024 року, та припинення розміщення інформації про умови проведення її проведення в торговому залі об'єкту торгівлі. До заперечень позивач додав копію наказу №121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіо книг» з додатками.
Листом №3573/6/13-01-07-09 від 13.02.2024 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.
На підставі висновків акту перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення №191/ж10/31-00-07-05-01-24 від 20.02.2024, яким нарахувало позивачу штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4 281 347,25 грн. за порушення вимог положень п. 1 та п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - оскаржуване ППР).
У розрахунку до оскаржуваного ППР відповідач визначив, що нарахований штраф в розмірі 4 281 347,25 грн. складається із 150% вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) (2 854 231,50 грн * 150%).
07.03.2024 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення №191/ж10/31-00-07-05-01-24 від 20.02.2024.
Рішенням №13466/6/99-00-06-03-01-06 від 09.05.2024 Державна податкова служби України залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване ППР - без змін.
Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265-95/ВР, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265-95/ВР.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Тобто, фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 статті 80 ПК України та вказаної в наказі про проведення перевірки.
Згідно з абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Суд звертає увагу, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Відповідно до наказу зазначена вище фактична перевірка позивача проводилась ГУ ДПС у Львівській області, у період з 12 по 19 січня 2024 року.
19.01.2024 ГУ ДПС у Львівській області складений акт фактичної перевірки №2350/13/01/РРО/ 43890029 , в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закон №265-95/ВР, яке полягає у проведенні розрахункових операцій через фіскальний РРО/ПРРО з подальшою видачею фіскальних чеків не на повну суму вартості товару.
Судом апеляційної інстанції враховано, що наказ про призначення перевірки містить всі обов'язкові відомості, які передбачені в чинному п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме: дату видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дату початку та тривалість перевірки, посаду та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі по тексту - Закон №265/95-ВР).
Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до оскаржуваного ППР №191/ж10/31-00-07-05-01-24 від 20.02.2024, на підставі акта фактичної перевірки №2350/13/01/РРО/43890029 від 19.01.2024, ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» притягнуто до відповідальності за порушення пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону №265-95/ВР та застосовано фінансову санкцію - штраф, передбачений пунктом 1 статті 17 цього закону.
Щодо виявлених під час фактичних перевірок порушень, які стали підставою для застосування до ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» штрафних санкцій, згідно оскаржуваного ППР, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, висновки акта фактичної перевірки №2350/13/01/РРО/43890029 від 19.01.2024 щодо проведення позивачем розрахункових операцій не на повну суму покупки були зроблені контролюючим органом на підставі відомостей фіскальних чеків ПРРО позивача, які містяться в інформаційній базі СОД РРО.
Досліджуючи акт фактичної перевірки на предмет обґрунтованості висновків про встановлені порушення та розрахунку вартості проданих з порушеннями товарів судом встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області проведено контрольну розрахункову операцію, за наслідком здійснення якої позивач видав розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну вартість товарів.
Також, з акту фактичної перевірки вбачається, що третьою особою здійснювалась перевірка суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції, згідно Х-звітів залишку коштів, однак не виявлено жодних надлишків/нестачі (розбіжностей) між сумами грошових коштів визначених у розрахункових документах та залишками готівкових коштів у касі магазину.
Актом перевірки не встановлено фактів отримання позивачем від покупців грошових коштів у кількості більшій ніж зазначено в розрахункових документах (фіскальних чеках ПРРО).
Окрім того, з акту перевірки не вбачається, що під час перевірки були виявлені факти непроведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки, проведення ним розрахункових операцій без використання РРО операцій або без застосування ПРРО, не видачі покупцям відповідних розрахункових документів чи не відповідності виданих розрахункових документів вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, тому є необґрунтованим та недоведеним висновок відповідача щодо порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265-95/ВР.
У свою чергу, фіскальний чек ПРРО №4000144786 від 25.11.2023 за №CIsVPjCQJXA, на який посилається контролюючий орган в акті перевірки, та який додано до матеріалів справи містить відомості про узгоджену сторонами ціну укладеного публічного договору, найменування товару, вартість кожної одиниці товару окремо, дату укладення договору, суму сплачених покупцем та отриманих позивачем грошових коштів, а також спосіб проведення розрахунків (готівка).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Пунктом 2 цієї статті визначено право сторін змінювати ціну після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно з положеннями п. 3 ст. 632 ЦК України не допускається зміна ціни в договорі виключно після його виконання сторонами, тобто після оплати та/або передання товару.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороно та є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 699 ЦК України публічною пропозицією укласти договір купівлі-продажу є виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу, незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання (п. 1 ст. 706 ЦК України).
У свою чергу, ціна товарів, що реалізуються ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» за місцезнаходженням об'єктів торгівлі не підпадає під державне регулювання цін і є вільною.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що вільні ціни встановлюються суб'єктом господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари.
Визначене положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» право суб'єкта господарювання на самостійне, за згодою сторін, визначення цін на всі товари кореспондується з вимогами Податкового кодексу України, яким свобода визначення суб'єктом господарювання ціни реалізації товару обмежується лише обов'язком доплати податку, якщо ціна є нижчою від ціни придбання.
При цьому, фактів продажу позивачем товарів за ціною нижчою від ціни придбання актом фактичної перевірки судом не встановлено, а відповідачем не надано належних доказів для спростування вказаного.
Отже, здійснюючи господарську діяльність, позивач не обмежений в праві зменшувати ціну товару під час його продажу - надавати покупцям знижки.
Знижкою (знижувальним коефіцієнтом) є зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації), що установлено ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Окрім того, колегія суддів зазначає, що зменшення ціни товару відбулося на підставі наказу №121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіо книг» у спірному періоді, а саме: позивач пропонував покупцям придбати у нього товари за акційними цінами.
Згідно з умовами Офіційних правил участі в рекламній Акції під умовною назвою «Комплект аудіокниг», додаток №1 до наказу №121023006 від 12.10.2023, в період з 01 по 28 листопада 2023 року позивач надавав покупцям можливість придбати за акційною ціною будь-який товар з переліку, визначеного в Додатку №3 до наказу в разі одночасного придбання будь-якого з наявних в реалізації комплектів примірників аудіо книг, озвучених українською мовою одним фіскальним чеком (єдиним набором/комплектом). В разі одночасного придбання вказаних товарів (здійснення оплатити за одним фіскальним чеком), позивач сплачував повну вартість комплекту електронних примірників аудіо книг, озвучених українською мовою та акційну вартість (ціну) обраного товару.
Перелік та ціна комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою затверджені в додатку №2 до наказу №121023006 від 12.10.2023. Перелік та ціна товарів, що приймали участь в акції, затверджені в додатку №3 до наказу №121023006 від 12.10.2023.
Затверджена в додатку №3 до наказу №121023006 від 12.10.2023 акційна ціна товарів, що реалізовувались ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» за умовами Акції, є нижчою від звичайної ціни цих товарів, встановлювалась останнім тимчасово, на період з 01 по 28 листопада 2024 року, а тому відповідає визначенню «знижка», що регламентуються ч. 1 п. 6 ст. 1 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» та п. 8 ст. 1 ЗУ «Про рекламу».
Порядок інформування споживачів про проведення акції затверджено додатком №4 до наказу №121023006 від 12.10.2023. Зокрема, п. 1.5 додатку №4 до наказу №121023006 від 12.10.2023, з метою інформування споживачів про ціну, умови та правила придбання товарів за умовами Акції, затверджено зразок цінників, які містять відомості про звичайну ціну акційних товарів, акційну ціну товарів в разі придбання їх одночасно з комплектом електронних примірників аудіокниг, а також акційну ціну таких комплектів.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невиконання ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» вимог наказу №121023006 від 12.10.2023, щодо інформування покупців про проведення та умови акції.
Факт проведення позивачем акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг» не заперечувався в ході розгляду даної справи сторонами.
Окрім того, відповідачем та третьою особою не спростовано, що фіскальні чеки ПРРО ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», які досліджувалися в ході проведення фактичної перевірки й відображені в інформаційній базі СОД РРО, були видані позивачем за наслідком здійснення товарів за умовами акції.
Отже, розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням Акції.
Доводи контролюючого органу про продаж позивачем товарів, які не замовлялись та не отримувались покупцями є необґрунтованими, оскільки податковими органами не надано належних доказів на підтвердження наведених в Акті обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в Акті.
Разом з тим, доданим до матеріалів справи звітом про результати проведення акції на підставі наказу №121023006 від 12.10.2023, підтверджується ділова мета проведення даної акції, зокрема, її ефективність та позитивний результат для збільшення приросту частки продажу акційних товарів в порівнянні з аналогічним періодом попереднього та наступного календарних місяців.
Відповідно до Звіту про результати проведення акції на підставі наказу №121023006 від 12.10.2023, за наслідком проведення акції обсяг продажу товарів на акційних умовах у категорії ІТ (ноутбуки, комп'ютери) збільшився на 32,7%, MDA (велика побутова техніка) на 29,8%, а AV (телевізори, приставки) на 29,5%.
Згідно з відомостями Звіту про результати проведення акції на підставі наказу №121023006 від 12.10.2023, у листопаді 2023 року на загальних умовах ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» реалізовано всього 3 одиниці комплектів електронних примірників аудіокниг, а в грудні 2023 року - 8 таких товарів. Тоді як на умовах акції позивачем реалізовано 27 684 одиниць такого товару, тобто більше ніж 99,9% комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою реалізовані саме на акційних умовах.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під час проведення фактичної перевірки, контролюючим органом не досліджувались обставини, які вплинули на формування позивачем й узгодження з покупцями вартості реалізованих товарів. При зверненні до позивача з письмовим запитом про надання документів б/н від 12.01.2024 ГУ ДПС у Львівській області від позивача вимагались лише: реєстраційні посвідчення на РРО/ПРРО зареєстровані на вищезгаданій господарській одиниці; довідки про опломбування РРО; книги обліку розрахункових операцій (у разі наявності) с творені у паперовій формі фіскальні звітні чеки РРО; контрольні стрічки; документи, що підтверджують право користування господарською одиницею; накази на прийняття на роботу працівників; прибуткові документи на товар, що знаходиться в реалізації (накладні, ТТН, акти прийому-передачі, тощо); результати проведеної останньої інвентаризації.
Доданими до матеріалів справи запереченнями до акту перевірки підтверджується, що користуючись правом, встановленим положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України, позивач надав до контролюючого органу заперечення щодо висновків акту перевірки, повідомив про здійснення реалізації товарів за акційними цінами та надав докази проведення акції. Тобто, надано належні докази проведення господарської діяльності, відповідно до норм чинного законодавства.
За вимогами п. 86.7 ст. 86 ПК України надані позивачем заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки, а тому підлягають обов'язковому врахуванню під час вирішення питання про притягнення платника податків до відповідальності у вигляді нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
У постанові від 20 листопада 2018 року у справі N 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини.
З огляду на вищевказані правові положення, та з урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, є необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, судом не встановлено допущення позивачем порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265-95/ВР, а тому, у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265-95/ВР.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що зроблені податковим органом, в межах проведеної фактичної перевірки, висновки є безпідставними, протиправними та незаконними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, що в свою чергу є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного ППР №191/ж10/31-00-07-05-01-24 від 20.02.2024 про нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 4 281 347,25 грн.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності винесення оскаржуваного ППР.
Щодо задоволених вимог позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 406,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про їх співмірність та доведеність в межах розгляду даної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (ЄДРПОУ 43890029) витрати на правову допомогу в сумі 10 703,00 грн. (десять тисяч сімсот три грн. 00 коп.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 20.01.2026 року