Справа № 620/2121/25 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова Д.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
20 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - відповідач/апелянт) про:
- визнання протиправними дій 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року до 19 липня 2022 року у неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язання 11 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 19 липня 2022 року в загальній сумі 162 950, 05 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що у порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у спірний період не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 19 липня 2022 року із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 19 липня 2022 року із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є обов'язковою державною соціальною гарантією, прямо передбаченою Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзацом другим частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а її проведення не залежить від розсуду роботодавця чи фінансових міркувань відповідача. У спірний період відповідач неправильно застосував норми Порядку № 1078, обмежившись урахуванням лише абзаців першого та другого пункту 5 цього Порядку, водночас безпідставно проігнорувавши вимоги абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5, які зобов'язують визначати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці такого підвищення. До березня 2018 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача був січень 2008 року, а березень 2018 року є лише місяцем підвищення доходу у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704, що саме по собі не звільняє відповідача від обов'язку перевірити співвідношення між сумою підвищення доходу та сумою індексації. Невиконання такого обов'язку суд розцінив як протиправну бездіяльність відповідача. Повноваження з обчислення конкретного розміру індексації та здійснення обов'язкових податкових відрахувань належать безпосередньо роботодавцю, у зв'язку з чим вимоги про стягнення фіксованої суми індексації у грошовому вираженні не підлягають задоволенню. Також суд відхилив доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин законодавство про працю не обмежувало строк звернення з вимогами про стягнення належного грошового забезпечення. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 19 липня 2022 року в загальній сумі 162 950, 05 грн із одночасним відрахуванням 1, 5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, то вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на те, що нарахування конкретних сум індексації та здійснення відрахування з нарахованої суми податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
В апеляційній скарзі 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд дійшов помилкових висновків щодо правової природи індексації та порядку її нарахування, а також неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області не є військовим органом, а служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру та регулюється спеціальним законодавством (Кодекс цивільного захисту, Положення № 593 тощо), тому підхід суду першої інстанції до оцінки спірних правовідносин є некоректним. Індексація не є додатковим видом грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, не належить до складових місячного грошового забезпечення постійного характеру, а відтак не включається до грошового атестата та відповідних довідок; виплата індексації здійснюється в межах бюджетних асигнувань і не має характеру постійної щомісячної доплати. Апелянт зазначив про правильність застосування базового місяця березня 2018 року, оскільки у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів осіб рядового та начальницького складу, індекс споживчих цін для подальшої індексації обчислюється з квітня 2018 року, а індексація у заявленому позивачем «повному обсязі» за спірний період, на переконання відповідача, не підлягала нарахуванню. При цьому, наведені позивачем розрахунки індексації-різниці є нелогічними та не узгоджуються з фактичними сумами грошового забезпечення у лютому-квітні 2018 року. Також зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивача звільнено 26 жовтня 2022 року, усі належні суми виплачені в день звільнення, претензій під час служби не надходило, а звернення з позовом у лютому 2025 року є несвоєчасним. Лист 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 26 вересня 2024 року (на запит позивача) не змінює момент, коли позивач повинен був дізнатися про можливе порушення, і не може штучно переносити початок перебігу строку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 у спірний період проходила військову службу у 11 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернулась до 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області із запитом про надання довідки про грошове забезпечення та індексацію за період з 01 лютого 2018 року по 26 жовтня 2022 року.
Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення позивачу індексація грошового забезпечення з березня 2018 року по вересень 2019 року не здійснювалась, з жовтня 2019 року виплачувалась індексація грошового забезпечення у зменшеному розмірі (а.с. 7-8 та їх зворот).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотків.
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною сьомою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1078).
За приписами пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (у межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих цін на товари і послуги внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням норм абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 травня 2022 у справі № 380/11404/21 та від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Так, зміна розміру грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, що стало підставою для зміни місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям, на березень 2018 року.
При цьому, для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3 пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4 пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078).
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Таким чином, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078.
В той же час, відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення, з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
З долученої до матеріалів справи довідки про виплачену індексацію ОСОБА_1 вбачається, що за період з березня 2018 року по вересень 2019 року виплата не здійснювалась, а з жовтня 2019 року виплачувалась індексація грошового забезпечення у зменшеному розмірі, який розрахований виходячи з базового місяця для виплати: березень 2018 року.
За приписами абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів керується приписами пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, згідно з якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на зазначене наслідком визнання протиправною бездіяльності відповідача є покладення на нього рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону.
Належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 19 липня 2022 року із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм трудового і процесуального законодавства.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не встановлював будь-якого строкового обмеження для звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у тому числі складових грошового забезпечення.
Такий правовий підхід прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, а також підтверджений офіційним тлумаченням Конституційного Суду України, наданим у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, у якому зазначено, що право на судовий захист у справах щодо оплати праці не може бути обмежене будь-яким строком незалежно від факту здійснення роботодавцем відповідних нарахувань.
Верховний Суд у зразковій справі № 260/3564/22 (постанова від 06 квітня 2023 року, залишена без змін Великою Палатою Верховного Суду 21 вересня 2023 року) також дійшов висновку, що тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, застосовується виключно до правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року, і не має зворотної дії в часі.
Спірні вимоги у цій справі стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період до набрання чинності зазначеними змінами, позивач не був обмежений у строках звернення до суду, а тому підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення не існувало.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.