Справа № 320/42163/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Леонтович А.М.
Іменем України
20 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГБОРД" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГБОРД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 №00408390701 на загальну суму 3 013 080 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.01.2024 № 567 проводилась документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГБОРД".
За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складений акт від 16.04.2024 №31754/Ж5/26-15-07-01-05-20/32386534, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (далі - ПК) через не подання позивачем повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-0ПП у кількості 2954 об'єкта.
Позивач з висновками в Акті перевірки частково не погодився та звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із запереченнями і поясненнями до Акту перевірки, які були розглянуті 08.05.2024, а за наслідками розгляду позивач отримав лист ГУ ДПС у м. Києві від 10.05.2024 № 8255/І/26-15-07-01-05-27, в якому зазначено про те, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.
Позивач 21.05.2024 отримав поштою оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 №00408390701, у відповідності до якого встановлено порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України щодо неподання повідомлення за формою № 20-ОПП та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3 013 080 грн.
Позивач звернувся до Державної податкової служби зі скаргою від 28.05.2024 № 406 в порядку процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, в якій оскаржив податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 № 00408390701. Скарга позивача була підтримана Радою бізнес-омбудсмена, яка звернулась до Державної податкової служби України з листом від 26.06.2024 № 2652.
Позивач 30.07.2024 отримав рішення Державної податкової служби України від 24.07.2024 № 22544/6/99-00-06-01-01-06, яким скарга позивача задоволена частково, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 № 00408390701 залишено без змін.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що ДПС у м. Києві правомірно застосовано штрафну санкцію та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 №00408390701 на загальну суму 3013080,00 грн. (1020,00 грн. * 2954) за неподання до контролюючого органу повідомлення за Формою №20-ОПП.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) .
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Порядок повідомлення платником податків про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням визначається Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок № 1588).
Згідно пунктів 8.1, 8.2, 8.4 Порядку № 1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У заяві за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Пунктом 7.2 Порядку № 1588 передбачено, що також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі: заяви про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такій заяві платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об'єкта оподаткування.
Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Відтак, оскільки заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП є одним із документів, на підставі якого може здійснюватися взяття платника податків на облік за неосновним місцем обліку, то відповідальність за її неподання визначається саме пунктом 117.1 ПК.
Як зазначалося, заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність подається саме за формою № 20-ОПП.
Так, сторони не заперечують, що ТОВ "БІГБОРД" за період з 01.04.2017 по 30.09.2023 не подавало повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, а саме: про рекламні конструкції (щити, сітілайти, бекдайти тощо); зупинки; офіс; автомобілі.
Відповідач вважає таку бездіяльність позивача неправомірною, а позивач наголошує на тому, що обов'язку для подання заяви за формою № 20-ОПП він не мав.
Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі №826/14197/17 дійшов висновку, що платник податків зобов'язаний подавати повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
У постанові від 11.04.2023 у справі № 260/2584/21 Верховний Суд вказав, що основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
При цьому, у розумінні вимог ПК та Порядку №1588 об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів.
Згідно пункту 8.7 Порядку № 1588 рекомендований довідник типів об'єктів оподаткування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщується на інформаційних стендах у контролюючих органах.
Вказаний довідник станом на час розгляду справи розміщений та вебпорталі Державної податкової служби України [https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html], до якого, окрім іншого, віднесений такий типи об'єкт оподаткування як "автомобіль".
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач, окрім іншого, вказував про 29 транспортних засобів, інформацію про які не було подано у заяві форми №20-ОПП. Заперечень щодо обов'язку подавати відповідну інформацію про ці транспортні засоби позивач не наводить.
Натомість, позивач заперечує свій обов'язок повідомляти у заяві форми №20-ОПП відомості про рекламні конструкції (рекламні щити, сітілайти, бекдайти тощо), які використаються ним у власній господарській діяльності.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення об'єктів оподаткування і об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є загальним, не містить чіткого переліку таких об'єктів або ж чітких об'єктивних критеріїв для визначення переліку таких об'єктів. У свою чергу, наведений та вебпорталі Державної податкової служби України рекомендований довідник не містить таких об'єктів як рекламні конструкції (рекламні щити, сітілайти, бекдайти тощо) або ж об'єктів, які б за своїм змістом відповідали рекламним конструкціям.
Таким чином, у спірних правовідносинах питання обов'язку платника податку подання інформації про рекламні конструкції за формою 20-ОПП, об'єктивно перебуває у стані правової невизначеності та не є очевидним для такого платника. При цьому, відомостей про наявність чіткої та зрозумілої публічної комунікації з цього питання для платників податків від центральних органів виконавчої влади, які реалізую державну податкову та фінансову політику, суду також не повідомлено.
У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції при винесенні цієї постанови враховує принцип презумпції правомірності рішень платника податку, який полягає у тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до 56.21 статті 56 ПК у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи, що норми чинного законодавства припускають неоднозначне трактування обов'язку платника податків повідомляти про рекламні конструкції за формою 20-ОПП, то колегія суддів дійшла висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 983 500 грн за неподання відповідного повідомлення щодо 2 925 рекламних конструкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Натомість, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування цього податкового повідомлення-рішення в частині 29 580 грн штрафних санкцій за неподання відповідного повідомлення про 29 транспортних засобів.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє 0,99 частину позову (2983500 грн / 3013080 грн), то на користь позивача належить стягнути 65 962,02 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та позовної заяви.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГБОРД" задовольнити частково.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГБОРД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.05.2024 №00408390701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 2 983 500 грн
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГБОРД" (04070, Україна, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 14а; код ЄДРПОУ 32386534) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) сплачений судовий збір у розмірі 65 962 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 02 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова
Повний текст постанови складений 20.01.2026.