Справа № 738/1939/25 Головуючий у 1 інстанції: Волошина Н.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
20 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Юдіна Андрія Володимировича, інспектора відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Булденка Володимира Миколайовича про визнання дій незаконними та скасування постанов про накладення адміністративних стягнень,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Юдіна Андрія Володимировича, інспектора відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Булденка Володимира Миколайовича, в якому просив скасувати постанови про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5539886 від 21 серпня 2025 року та серії ЕНА № №5539745 від 21 серпня 2025 року, якими його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 та частиною першою статті 122 КУпАП та закрити провадження у справах.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Юдіна Андрія Володимировича, інспектора відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Булденка Володимира Миколайовича, як до неналежних відповідачів, про визнання дій незаконними та скасування постанов про накладення адміністративних стягнень - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень - задоволено частково.
Постанову серії ЕНА №5539886 від 21 серпня 2025 року по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Булденком Володимиром Миколайовичем стосовно ОСОБА_1 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП - залишено без змін.
Постанову серії ЕНА №5539745 від 21 серпня 2025 року по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції Юдіним Андрієм Володимировичем стосовно ОСОБА_1 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП - скасовано, провадження по адміністративній справі - закрито.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що 21.08.2025 року о 18:34 у с. Сновськ Корюківського району Чернігівської області поліцейські СРПП ВП№2 (Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області під час виконання своїх повноважень щодо контролю за дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху візуально виявили колісний трактор МТЗ 80, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , водій якого буксирував причепи ІФА, номерний знак НОМЕР_2 та 2 ПТС-4, номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив розділ 23 п.23.1 ПДР України, на яких не працювали покажчики поворотів та стоп-ліхтарі, чим порушив п.п.31.4.3 (а) ПДР України.
Апелянт зазначає, що вчинення позивачем адміністративних правопорушень чітко зафіксовано на відеозаписах, які долучені до оскаржуваних постанов (відеозапис 20250821170344х300084_000084 00 хв 01 сек - 00 хв 57 сек) і надано суду першої інстанції. Крім того, позивач в розмові з поліцейськими визнав факт вчинення ним порушення п.п. 31.4.3 (а) ПДР України і на відеозапис повідомив, що ні покажчики поворотів, ні стоп-ліхтарі не працювали, оскільки, вони не підключені до транспортного засобу (відеозапис 20250821170344x300084_000084 03 хв 35 сек). З огляду на викладене, апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неналежним чином вивчено відеозаписи, надані відповідачем разом з відзивом, що призвело до помилкового прийняття рішення.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Зі змісту апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2025 року слідує, що відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 серпня 2025 року інспектором відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області Булденком С.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5539886 стосовно ОСОБА_1 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Зі змісту постанови серії ЕНА №5539886 від 21 серпня 2025 року вбачається, що 21 серпня 2025 року о 17 годині 24 хвилини у м. Сновськ по вул. Залізничній, 1, ОСОБА_1 керував трактором колісним МТЗ 80, номерний знак НОМЕР_4 , який буксирував два причепи, а саме ІФА, номерний знак НОМЕР_2 , та 2ПТС-4, номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив пункт 23.1 розділу 23 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за вчинення якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Також, 21 серпня 2025 року інспектором відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області Юдіним А.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5539745 стосовно ОСОБА_1 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Зі змісту постанови серії ЕНА №5539745 від 21 серпня 2025 року вбачається, що 21 серпня 2025 року о 17 годині 03 хвилини у м. Сновськ по вул. Залізничній, 1, ОСОБА_1 керував трактором колісним МТЗ 80, номерний знак НОМЕР_4 , буксируючи причепи ІФА, номерний знак НОМЕР_2 , та 2ПТС-4, номерний знак НОМЕР_3 , на якому не працювали показники поворотів та стоп-ліхтарі, чим порушив п.п. 31.4.3 (а) ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, за вчинення якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Не погоджуючись із постановами про накладення адміністративних стягнень, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частиною 1 статті 121, частина 1 статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту 23.1 пункту 23 Правил дорожнього руху, дозволяється буксирування одного механічного транспортного засобу лише з одним причепом.
В силу вимог п.п. 31.4.3 (а) Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Згідно частини 1 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, вимоги підпункту 23.1 пункту 23 Правил дорожнього руху передбачають, що дозволяється буксирування одного механічного транспортного засобу лише з одним причепом.
Також, п.п. 31.4.3 (а) Правил дорожнього руху встановлюють заборону на експлуатацію транспортних засобів у випадку за наявності технічних несправностей зовнішніх світлових приладів.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2025 року інспектором відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області Юдіним А.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5539745 стосовно ОСОБА_1 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Зі змісту постанови серії ЕНА №5539745 від 21 серпня 2025 року вбачається, що 21 серпня 2025 року о 17 годині 03 хвилини у м. Сновськ по вул. Залізничній, 1, ОСОБА_1 керував трактором колісним МТЗ 80, номерний знак НОМЕР_4 , буксируючи причепи ІФА, номерний знак НОМЕР_2 , та 2ПТС-4, номерний знак НОМЕР_3 , на яких не працювали показники поворотів та стоп-ліхтарі, чим порушив п.31.4.3 (а) ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, за вчинення якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача на підтвердження зазначених обґрунтувань у відзиві про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП, та його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.п.31.4.3 «а» ПДР України не надано жодного доказу, передбаченого ст. 251 КУпАП, які б указували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, а саме, порушення п.п. 31.4.3 (а) Правил дорожнього руху, відповідачем надано відеозапис 20250821170344х300084_000084.
З вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував колісним трактором МТЗ 80, номерний знак НОМЕР_1 , за допомогою якого буксирував причепи ІФА, номерний знак НОМЕР_2 та 2 ПТС-4, номерний знак НОМЕР_3 . На вказаних причепах не працювали покажчики поворотів та стоп-ліхтарі.
Крім того, як обґрунтовано зазначено апелянтом, з наданого відеозапису вбачається, що позивач в розмові з поліцейськими визнав факт скоєння ним порушення п.31.4.3."а" ПДР України та повідомив, що ні покажчики поворотів, ні стоп-ліхтарі не працювали, оскільки, вони не підключені до транспортного засобу - колісного трактору МТЗ 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 31.4.3(а) Правил дорожнього руху, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
З огляду на викладене, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодного доказу, які б указували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на те, що на тракторі МТЗ 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в той час, коли він був зупинений працівником поліції працювали покажчики поворотів та стоп-ліхтарів, є необґрунтованим, оскільки, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що покажчики поворотів та стоп-ліхтарів не працювали саме на причепах ІФА, номерний знак НОМЕР_2 та 2 ПТС-4, номерний знак НОМЕР_3 , які буксирувались трактором.
Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що постанова відповідача про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5539745 від 21 серпня 2025 року прийнята на підставі та в межах повноважень, а тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому, рішення суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 286, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області задовольнити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2025 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В іншій частині рішення Менського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.