Єдиний унікальний номер №538/2300/25
Провадження №2/538/237/26
19 січня 2026 року м.Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Кунець М.Г.,
секретар судового засідання - Петрова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд
Стислий виклад позиції сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12 березня 2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1522-6102, за яким ТОВ «Укр кредит фінанс» зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10 100 гривень 00 копійок, строком на 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20,00 % від суми кредиту, знижена % ставка 0,90 % в день, стандартна % ставка 1,00 % в день.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не належним чином виконував грошові зобов'язання, а тому станом на 21.10.2025 має заборгованість в розмірі 34 703,34 грн., яка складається з заборгованості за кредитом- 10 100,00 грн., заборгованості за процентами - 19 553,60 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК Украни - 4747,00 грн., заборгованість по комісії - 302,74 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість та судові витрати.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Лохвицького районного суду від 10 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання сторони у справі не викликалися, однак повідомлялися про розгляд вказаної судової справи судом.
Представник позивача просив розгляд справи проводити у їх відсутності, про що вказав у позовній заяві, позовні вимоги підтримав.
30.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лисенко С.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила задовольнити позовні вимоги частково, визнавши позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу за кредитом у сумі 10100,00 грн., в іншій частині позовних вимог, зокрема нарахування відсотків в розмірі 19553,60 грн. просить зменшити їх розмір до 11 387,60 грн., посилаючись на звичайний рівень освіти відповідача та правову необізнаність, оскільки умови кредиту останньому були не зрозумілі, а розмір відсотків за користування кредитом не співмірний із сумою кредиту, нарахування яких не відповідає принципам справедливості, розумності.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 12 березня 2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1522-6102, за яким ТОВ «Укр кредит фінанс» зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10 100 гривень 00 копійок, строком на 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20,00 % від суми кредиту, знижена % ставка 0,90 % в день, стандартна % ставка 1,00 % в день (а. с. 13-17).
ТОВ «Укр кредит фінанс» виконало своє зобов'язання за договором та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 100 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується довідкою ТОВ «Укр кредит фінанс» (а.с.22).
Встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1522-6102 від 12 березня 2025 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укркредит фінанс» в електронній формі.
Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно погасив борг за вказаним договором, а тому перед ТОВ «Укр кредит фінанс» має заборгованість у розмірі 34 703,34 грн., яка складається з заборгованості за кредитом- 10 100,00 грн., заборгованості за процентами - 19 553,60 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК Украни - 4747,00 грн., заборгованість по комісії - 302,74 грн.
Ця обставина підтверджується довідкою-розрахунком (а.с. 23-24).
Між сторонами у справі виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про електронну комерцію», главою 48 «Виконання зобов'язання» та главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до пункту 5 частини першої статі 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до частини четвертої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Мотивована оцінка і висновки суду.
Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, одночасно із правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А8536, для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
- сума кредиту 10 100,00 грн.;
- строк кредитування 300 днів;
- базовий період (базовий період це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 Договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця) 14 днів;
- знижена % ставка 0,90 % в день;
- стандартна % ставка 1,00 % в день.
Позивачем доведено той факт, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
До того ж, укладаючи кредитний договір відповідач повинен був достовірно знати про їх умови та про наслідки невиконання ним умов цього договору, повинен був діяти добросовісно, а підписавши договір, він погодився з його умовами та взяв на себе зобов'язання, передбачені указаним правочином.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Водночас не можна погодитись з визначеним позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором з огляду на таке.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись обумовленими між контрагентами договорів про надання фінансових послуг умовами та нормами матеріального права, які не дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку або нарахувати непропорційно велику суму компенсації (відсотків), оскільки така непропорційно велика сума компенсації (відсотків) не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Первісні кредитори як фінансові установи, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукали у такий спосіб позичальника на укладення договорів на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не могла оцінити належно.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від11травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Під час розгляду справи представник позивача не спростував доводів відповідача (його представника) щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язання, зазначивши лише про те, що позичальник підписувала договори, тому зобов'язана сплатити нараховану заборгованість за відсотками за визначний у цих договорах період.
Суд вважає доречними аргументи сторони відповідача про непропорційно велику суму нарахованих позивачем відсотків у порівняні з тілом кредиту.
Заявлений до стягнення розмір боргу за відсотками за договором від 12.03.2025 у розмірі 19 553,60 грн., який значно перевищує тіло кредиту (10 100,00 грн.), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами за кредитними договорами не є співмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансових установ, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за вказаними правочинами, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 11 387,60 грн., з урахуванням основної суми боргу, та з урахуванням розміру облікової ставки НБУ (15,5 % річних) та строку дії договору кредиту ( 300 днів).
Крім того, щодо нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 4747,00 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 302,74 грн., суд виходить з наступного.
Як уже зазначалося, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 березня 2025 року у розмірі 21 487,60 грн.: з яких: 10 100,00 грн. заборгованість за кредитом, 11 387,60 грн. заборгованість за відсотками, тобто позов підлягає до задоволення частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Укр кредит фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422 гривень 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.12.2025.
З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1499 гривні 95 копійок.
Керуючись статтями 526, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 81, 89,133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 487 (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят сім) гривень 60 копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» судовий збір у розмірі 1499 ( одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять ) гривень 95 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2026 року.
Суддя Мирослава КУНЕЦЬ