Справа № 536/2026/25
Провадження № 2/536/168/26
05 cічня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Баранської Ж.О., за участі секретаря судового засідання Волошиної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,
28 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики від 28 січня 2025 року у сумі 30 000,00 грн. та судових витрат зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 січня 2025 року відповідач ОСОБА_2 взяла у борг у позивача ОСОБА_1 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. та зобов'язалася повернути вказану суму у строк до липня 2025 року. Відповідач свої зобов'язання за вищевказаною позикою виконала частково, а саме, 30 червня 2025 року повернула 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_2 , але оскільки залишається не виконаним зобов'язання в частині повернення боргу в сумі 30 000 (тридцять тисяч) 00 коп., позивач вимушений звертатися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 536/2026/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Проте відповідач не повідомила причини неявки, до суду не зверталася із заявою про відкладення розгляду справи.
В установлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не надали, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ураховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Отже, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Судом достовірно установлено, що 28 січня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 70 000,00 грн. та зобов'язалася повернути до липня 2025 року.
Факт укладення договору позики та передачі грошових коштів підтверджується розпискою, яка підписана відповідачем 28 січня 2025 року. Вказана розписка містить в собі відомості щодо дати отримання відповідачем коштів у борг та зобов'язання щодо його повернення.
30 червня 2025 року відповідач ОСОБА_2 повернула позивачу ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_2 .
Варто зазначити, що 31 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №707/2606/16-ц, дослідивши питання виконання боргового зобов'язання при наявності боргової розписки у кредитора, встановив, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у ОСОБА_1 , яка додана до матеріалів справи, свідчить про те, що боргове зобов'язання у відповідача ОСОБА_2 не виконане перед позивачем.
Відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погашення боргу.
Таким чином, ураховуючи, що грошові кошти надані у борг, відповідно до письмової розписки від 28 січня 2025 року, відповідачем не повернуті в повному обсязі та оригінал вказаної розписки знаходиться у позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача борг у сумі 30 000,00 грн.
Положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 258, 265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28 січня 2025 року у сумі 30 000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення складено 09 січня 2026 року.
СуддяЖ. О. Баранська