П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9054/25
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д. К. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Потомському А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті за №1819-К від 24.12.2024 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті з 28.12.2024 року;
стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2024 року по день фактичного поновлення на посаді;
стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку у видачі належно оформленої трудової книжки за період з 28.12.2024 року по день винесення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 починаючи з 2018 року розпочала свою кар'єру в Державній службі України з безпеки на транспорті. 19.02.2018 року наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №276-к від 16.02.2018 року призначена на посаду заступника начальника управління-начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області. 29.11.2018 року у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №2630-к від 26.11.2018 року переведена на посаду заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №1819-К від 24.12.2024 року ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті 27.12.2024 року. Наказ №1819-К від 24.12.2024 року до відома ОСОБА_2 не доводився, під підпис не вручався. В той же час адвокатом в інтересах ОСОБА_1 направлено адвокатський запит до Відповідача, та отримано копію наказу №1819-К від 24.12.2024, без будь-яких відміток про ознайомлення ОСОБА_1 . Відповідь отримано засобами поштового зв'язку 04.03.2025. ОСОБА_1 вважає своє звільнення з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті незаконним, а вищезазначений наказ таким, що прийнятий з істотним порушенням процедури звільнення. Позивач вказує про порушення відповідачем процедури звільнення, оскільки роботодавцем запропоновано лише 1 раз посаду - заступника директора Юридичного департаменту - начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи. Крім того, наголошує, що їй повинна бути надана перевага як особі, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відомості про припинення простою ОСОБА_1 не повідомлялось та не доводилось. Жодних листів щодо припинення простою роботодавець не направляв. В той же час, фактично перебуваючи в простої роботодавець звільнив ОСОБА_1 у порядку п. 1 ч.І ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Вказує, що роботодавцем запропоновано лише 1 раз посаду - заступник директора Юридичного департаменту - начальник відділу договірної та роз'яснювальної роботи. Відмову від зазначеної посади або прийняття ОСОБА_1 відповідні заяви не подавала. Відповідачем надано перелік посад, які нібито було запропоновано позивачу, в той же час, в матеріалах справи відсутні докази отримання саме Позивачем відомості про такі посади.
Також апелянт посилається на те, що роботодавець зобов'язаний запропонувати всі ваканті посади, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві (державній установі), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів вручення відомостей про всі вакантні посади. В той же час, відповідач не здійснив заходи щодо запропонування вакантних посад в установі. У зв'язку із зазначеним відповідачем не виконано вимоги норм Закону.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2018 року наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №276-к від 16.02.2018 року ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника управління-начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.
29.11.2018 року у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №2630-к від 26.11.2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.
Наказом №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" оголошено простій не з вини працівників з 11 квітня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні для державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті згідно з переліком, що додається. В тому числі такий простій оголошено ОСОБА_1 .
14.10.2024 року ОСОБА_1 вручено попередження від 10.10.2024 року про наступне звільнення в якому зазначено, що відповідно до нової структури Державної служби України з безпеки на транспорті, погодженої Віце-прем'єр-міністром з відновлення України Міністром розвитку громад, територій та інфраструктури України та затвердженої наказом Укртрансбезпеки від 10.05.2024 № 298 "Про упорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті" та штатного розпису Укртрансбезпеки на 2024 рік, погодженого Міністерством фінансів України, та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.07.2024 № 499 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті", в територіальних органах Укртрансбезпеки не передбачено посад державної служби, зокрема, посада заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, яку обіймає позивач. Запропоновано позивачу рівнозначну вакантну посаду державної служби категорії "Б" в апараті Укртрансбезпеки заступника директора Юридичного департаменту начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом-30 882,00 грн. У разі згоди на вище запропоновану посаду позивачу необхідно протягом 30 календарних днів з дня вручення цього попередження подати заяву про переведення, написану власноруч, на ім'я Голови Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу". У разі відмови від запропонованої позивачу посади після завершення 30 календарних днів з дня вручення цього попередження позивача буде звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Для звільнення за вказаними підставами необхідно подати заяву на ім'я Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, написану власноруч, протягом 30 календарних днів з дня отримання цього попередження. Враховуючи, що станом на цей день позивач перебуває у простої відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 11 квітня 2022 року № 235 "Про оголошення простою", звернено увагу, що відповідно до частини четвертої статті 9-1 Закону України "Про державну службу" інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку, вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Наказом Укртрансбезпеки від 20.12.2024 № 1244 "Про припинення простою для ОСОБА_1 " було припинено простій для ОСОБА_1 .
Відповідно до листа Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2024 року за №13930/4.3/14-24 ОСОБА_1 запропоновано ознайомитись з переліком наявних вакантних посад Укртрансбезпеки станом на 29.11.2024 року у зв'язку з відсутністю заяви від імені позивача щодо переведення на запропоновану посаду - заступника директора Юридичного департаменту - начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №1819-К від 24.12.2024 року ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті 27.12.2024 року.
Вважаючи своє звільнення протиправним, позивачка звернулась з вказаним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв чітко у спосіб та у межах своїх повноважень, слідуючи нормам Закону №№889-VIII та Порядку №1042, а належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а тому прийшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу", державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, визначних частиною першою цієї статті.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апарату (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з п.7 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну службу" державна служба здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Частиною 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" визначено перелік підстав припинення державної служби, зокрема п.4 ч.1 ст.83 Закону №889, визначено, що державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону №889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Так, 06.03.2021 набув чинності Закон № 1285-ІХ, яким законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ і виклав частину третю Закону № 889-VІІІ у такій редакції: «Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».
Отже, після внесення Законом № 1285-ІХ змін до частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов'язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов'язання роботодавця (держави) в особі суб'єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
Тобто, суб'єкт призначення або керівник державної служби зобов'язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Повертаючись до обставин цієї справи, зауважимо, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади був реалізований в період дії статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 1285-IX.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 09.10.2024 року письмово попереджено ОСОБА_1 про можливе наступне звільнення у зв'язку з тим, що відповідно до нової структури Державної служби України з безпеки на транспорті, погодженої Віце-прем'єр-міністром з відновлення України Міністром розвитку громад, територій та інфраструктури України та затвердженої наказом Укртрансбезпеки від 10.05.2024 № 298 "Про упорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті" та штатного розпису Укртрансбезпеки на 2024 рік, погодженого Міністерством фінансів України, та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.07.2024 № 499 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті", в територіальних органах Укртрансбезпеки не передбачено посад державної служби, зокрема, посада заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, яку обіймала позивачка, на що правомірно звернуто увагу судом першої інстанції.
Отже, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачка була своєчасно та у належній формі повідомлена про наступне звільнення.
Водночас, спірним є питання щодо дотримання відповідачем обов'язку в частині пропозиції рівнозначних посад державної служби та врахування переважного права на залишення на роботі.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, який неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16, висновував, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Отже, станом на момент звільнення позивачки, частина третя статті 87 Закону № 889-VIII передбачала обов'язок роботодавця запропонувати працівникові іншу рівнозначну посаду державної служби.
Частиною 1 статті 6 Закону №889 визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
За пунктом 2 частини 2 статті 6 Закону №889 встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія «Б» - посади: керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.
Приписи ст. 2 Закону № 889-VIII визначають термін «рівнозначна посада» як посаду державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Законодавцем передбачено право суб'єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю.
Відповідно до посад державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2022 році, використаних в постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» посади:
· заступника керівника департаменту, головного управління, служби, заступника керівника апарату місцевої держадміністрації;
· заступника керівника директорату, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції;
· заступника керівника самостійного управління, служби;
· заступника керівника самостійного відділу, служби належать до підкатегорії «Б2».
Тобто, позивачка обіймала посаду заступника начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, яка відноситься до посад категорії Б.
Як вже зазначалося, ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення. В вищезазначеному попередженні містилася пропозиція вакантної посади, а саме позивачу запропоновано посаду в апараті Укртрансбезпеки заступника директора Юридичного департаменту начальника відділу договірної та роз'яснювальної роботи, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом-30 882,00 грн.
З вищезазначеним попередженням позивачка ознайомилися 14.10.2024 шляхом підписання власноруч означеного попередження.
Апелянтом вказано, що роботодавцем запропоновано лише 1 раз посаду - заступник директора Юридичного департаменту - начальник відділу договірної та роз'яснювальної роботи. Відмову від зазначеної посади або прийняття ОСОБА_1 відповідні заяви не подавала. Відповідачем надано перелік посад, які нібито було запропоновано позивачу, в той же час, в матеріалах справи відсутні докази отримання саме позивачем відомості про такі посади.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що закон вимагає від роботодавця запропонувати усі наявні вакансії (що відповідають кваліфікації працівника) один раз під час попередження про вивільнення.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що ні положеннями Закону № 889-VІІІ, ні положеннями КЗпП України не передбачено повторних (неодноразових) пропозицій суб'єктом призначення вакантних місць, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з урахуванням відсутності заяви ОСОБА_1 , листом Укртрансбезпеки від 02.12.2024 № 13930/4.3./14-24 їй були направлені пропозиції щодо всіх наявних вакантних посад, станом на 29.11.2024. (перелік посад знаходиться в матеріалах справи)
Так в матеріалах справи міститься докази направлення позивачці засобами поштового зв'язку листа від 02.12.2024 року з переліком вакантних посад, який повернувся до відповідача 20.12.2024 року з вітміткою» адресат відсутній за вказаною адресою», водночас отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (ВС у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).
Також в матеріалах справи міститься повідомлення про направлення електронною поштою на електронну адресу позивачки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вкладення 13930 .pdf (номер листа) а.с 131 т. 1)
Щодо доводів апелянта, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вручення відомостей про всі вакантні посади, то колегія суддів зазначає, що позивачка перебувала у простої, а згідно з частиною 4 статті 9-1 Закону України "Про державну службу", інформація або документи, надіслані поштою (включаючи електронну) чи іншими засобами зв'язку, вважаються доведеними до відома держслужбовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення, якщо інше не передбачено законодавством чи спеціальним порядком для певних документів (наприклад, протоколом Кабміну), про що було повідомлено позивачку при ознайомленні з попередженням про наступне звільнення.
При цьому, положення статті 49-2 КЗпП не містять обов'язку роботодавця ознайомлювати працівника з попередженням про наступне вивільнення та з вакантними посадами на підприємстві саме під особистий підпис. На це вказав Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №758/2190/23.
Поряд з цим, матеріали справи не містять звернень позивачки із відповідними запитами до відповідача щодо наявності інших вакантних посад та заперечень щодо запропонованого списку вакантних посад.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи свідчать про наявність доказів обізнаності позивача із переліком наявних вакантних посад, та доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачці усіх наявних вакантних посад.
Щодо доводів апелянта, що відомості про припинення простою ОСОБА_1 не повідомлялось та не доводилось. Жодних листів щодо припинення простою роботодавець не направляв, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 34, частини першої статті 113 КЗпП України, ст. 12, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оплату праці», Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії военного стану в Україні», постанови КМУ від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», у зв'язку з відсутністю можливості забезпечення належних організаційних та належних умов, необхідних для виконання роботи, та з метою належної роботи державного органу, Укртрансбезпекою прийнято наказ від 11.04.2022 № 235 «Про оголошення простою».
Пунктом 4 вказаного наказу зазначено, що під час простою державні службовці та працівники, зазначені у п.1 цього наказу, звільняються від обов'язку бути присутніми на робочих місцях.
Колегія суддів звертає увагу, що Закон № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволяє комунікацію засобами електронного зв'язку (email, месенджери, телефонні повідомлення), та а зобов'язує обидві сторони підтримувати зв'язок, особливо про зміну контактних даних; якщо ж електронний зв'язок не працює, повідомлення вважається належним, якщо його відправлено на останню відому адресу чи номер.
Законодавством визначено, що сторони зобов'язані забезпечувати постійну комунікацію та повідомляти про зміну контактних даних. В свою чергу позивачкою будь-яких доводів з цього приводу не зазначено.
При цьому, процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку відповідно до вимог Закону України Про державну службу (далі - Закон) визначає Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1042 (далі - Порядок № 1042).
Пунктом 2 Порядку № 1042 передбачено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.
Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол) (пункт 3 Порядку № 1042).
Так, в матеріалах справи міститься протокол про доведення інформації та документів до відома працівника від 20.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 на месенджер та на електронну пошту направлено Наказ № 1244 «Про припинення простою для ОСОБА_1».
Отже, електронна пошта є ефективним інструментом для доведення інформації, а позивачкою в свою чергу такі доводи не спростовано та будь-яких доказів щодо зміни адреси та повідомлення про це відповідача не зазначено, а відповідач діяв чітко у спосіб та у межах своїх повноважень, слідуючи нормам Закону №№889-VIII та Порядку №1042.
Щодо посилань апелянта про не дослідження судом першої інстанції зміни у штатному розписі та нової структури Державної служби України з безпеки на транспорті, то колегія суддів зазначає, що структура Державної служби України з безпеки на транспорті, погоджена Віце-прем'єр-міністром з відновлення України - Міністром розвитку громад, територій та інфраструктури України Кубраковим Олександром, та штатний розпис Укртрансбезпеки на 2024 рік, погоджений Міністерством фінансів України та введені в дію наказами Укртрансбезпеки від 10.05.2024 № 298 «Про упорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті», від 05.07.2024 № 499 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті». Штатним розписом Укртрансбезпеки на 2024 рік в територіальних органах Укртрансбезпеки не передбачені посади державної служби.
Твердження позивачки стосовно того, що фактично відбулась зміна назви посади, але професійне та функціональне навантаження залишилось тим самим не відповідає дійсності, оскільки штатним розписом Укртрансбезпеки на 2024 рік в територіальних органах Укртрансбезпеки не передбачені посади державної служби.
Так у площині цього спору не може надаватися оцінка доцільності та правомірності організаційно-штатних змін шляхом скорочення та уведення нових посад.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18 при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Більш того, правомірність зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпезки на підставі наказів від 10.05.2024 № 298 «Про упорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті» та від 05.07.2024 № 499 не є предметом позову у цій справі. Указані накази є чинними та у судовому порядку скасовані не були, а доказів протилежного суду не надано.
Щодо посилання позивача на переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці передбачено статтею 42 Кодексу законів про працю України, суд звертає увагу, що згідно названої статті, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі, що вірно зазначено судом першої інстанції.
У постанові Верховного Суду України від 17 березня 2020 року у справі №826/510/16 (адміністративне провадження №К/9901/10417/18) зазначається: «Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення».
Як вже зазначалося, відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади, що були наявні в Укртрансбезпеці, та вона мала переважну можливість обирати будь-яку посаду, водночас добровільно не скористалась переважним правом залишення на роботі.
Однак позивач після отримання попередження про наступне звільнення не надала доказів повідомлення у належний спосіб відповідача про свою згоду/не згоду на запропоновану посаду.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд першої інстанції правомірно вказав про дотримання відповідачем встановленої законом процедури звільнення позивача із займаної посади.
Отже, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 21 січня 2026 року
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова