15 січня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6416/24
Головуючий суддя І інстанції - Кармазина Т.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Перетятько К.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 в адміністративній справі №340/6416/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олто" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Олто" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області №00099370702 від 01.07.2024 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2025року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олто" було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00099370702 від 01.07.2024 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Олто» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 994 147 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на виявлені порушенням позивачем вимог податкового законодавства, спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято у відповідності з приписами законодавства. Вказано, що оскільки перевіркою встановлено нереальність проведених господарських відносин з придбання товару (кукурудза 3 класу 2020 року врожаю) між ТОВ ФІРМА «ОЛТО» та ФГ «АГРОДНЕСТЕР» у січні 2021 року на загальну суму 11 964 882 грн., в т.ч. ПДВ 1 994 147 грн. у зв'язку з викладеними в акті перевірки обставинами, але фактично встановлено наявність такого товару, то слід класифікувати такий оприбуткований товар, як безоплатно отриманий від інших осіб.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ ФІРМА “ОЛТО» зареєстроване як юридична особа з 05.05.1997 року, основним видом економічної діяльності є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. У перевіряємий період ТОВ ФІРМА “ОЛТО» було платником податку на додану вартість (а.с.23-24, 26).
На підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 17.05.2024 року №383-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ФГ “АГРОДНЕСТЕР» (код ЄДРПОУ 42830110) за січень 2021 року - показників декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року (а.с.27).
За результатами перевірки ТОВ ФІРМА “ОЛТО» складено акт від 05.06.2024 №8117/11-28-07-02/24744314 (а.с.28-58), висновками якого зафіксовано порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) на 1 994 147 грн за січень 2021 року.
Позивачем подано до ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечення від 17.06.2024 р. №17-06/24 на акт перевірки від 05.06.2024 (а.с.69-85).
За результатами розгляду поданих ТОВ ФІРМА “ОЛТО» заперечень, відповідачем складено висновок від 26.06.2024 №104/11-28-07-02, відповідно до якого висновки акту перевірки від 05.06.2024 № 8117/11-28-07-02/24744314 залишено без змін (а.с.86-90).
ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2024 року №00099370702, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1994147 грн. (а.с.92-94).
Представником ТОВ ФІРМА “ОЛТО» до ДПС України подано скаргу на податкове повідомлення - рішення від 01 липня 2024 року №00099370702 (а.с.95-111).
Відповідно до рішення від 24.07.2024 року строк розгляду скарги продовжено (а.с.112).
Рішенням ДПС України від 04.09.2024 року, податкове повідомлення - рішення від 01 липня 2024 року №00099370702 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.113-124).
Не погодившись з прийняттям наведеного податкового повідомлення- рішення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 994 147 грн. сформованого в результаті господарських операцій із придбання у ФГ “Агроднестер» кукурудзи 3 класу 2020 року врожаю, є необґрунтованими та безпідставними, що свідчить про протиправність та необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.
В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем не визнано суму податкового кредиту відповідача, сформовану на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від ФГ «АГРОДНЕСТЕР».
З матеріалів справи видно, що 20.01.2021 року між ТОВ ФІРМА “ОЛТО» (Покупець) та ФГ “Агроднестер» (Постачальник) укладено договір поставки №20/01-2-21, щодо поставки кукурудзи 3-го класу 2020 року врожаю (далі - товар), на умовах визначених специфікацією (а.с.126-129).
Між сторонами підписано специфікацію №1 до вказаного договору, якою визначено умови поставки транспортом - DАР: ваги ТОВ “Транс-Сервіс», Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, буд.32, що являє собою морський термінал, розташований на території ДП “МТП “Чорноморськ». Транспорті витрати по доставці товару в пункті/місці поставки покладаються на постачальника. Обсяг поставки становить 1 500 тон (±10%) (а.с.130).
За фактом поставки ФГ “Агроднестер» 1 432,92 тони кукурудзи загальною вартістю 11964 882,00 грн., в т.ч. ПДВ 1994 147,00 грн., на виконання умов вказаного договору, між сторонами складено та підписано видаткові накладні №67 від 22.01.2021 року, №68 від 23.01.2021 року, №69 від 26.01.2021 року, №70 від 28.01.2021 року, №71 від 29.01.2021 року, №72 від 31.01.2021 року (а.с.131-136).
ФГ “Агроднестер» за фактом поставки товару складено та здійснено реєстрацію податкових накладних №167 від 22.01.2021 року, №170 від 23.01.2021 року, №183 від 26.01.2021 року, №206 від 28.01.2021 року, №208 від 29.01.2021 року, №209 від 31.01.2021 року у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.137-148). При цьому, реєстрація податкових накладних не зупинялась.
ТОВ Фірма “Олто» здійснено повний розрахунок із ФГ “Агроднестер» за поставлений товар в сумі 7 688 262,00 грн. відповідно до платіжної інструкції №83 від 29.01.2021 року, в сумі 2 282 472,50 грн. відповідно до платіжної інструкції №102 від 05.02.2021 року, в сумі 1 994 147,00 грн. відповідно до платіжної інструкції №139 від 17.02.2021 року (а.с.149-51).
Стан розрахунків із ФГ “Агроднестер» також відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 (а.с.152).
В подальшому, придбана від ФГ “Агроднестер» кукурудза 3-го класу реалізована в режимі експорту, на підставі контракту №230121/Соrn-1 від 23.01.2021 року, укладеного із нерезидентом Coraleni Trading Ltd (а.с.153-163).
Виконання контракту №230121/Соrn-1 від 23.01.2021 року підтверджується рахунком-фактурою №3/1 від 15.02.2021 року та митною декларацією №UA500090/2021/001179 від 17.02.2021 року (а.с.164, 171).
Перехід права власності на товар до покупця посвідчується відповідними актами передачі права власності на товар, до кожної партії Товару (а.с.165-170).
За фактом поставки товару ТОВ Фірма “Олто» складено та здійснено реєстрацію податкової накладної №1179 від 17.02.2021 року (а.с.172-173).
Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.
Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Що стосується посилань відповідача на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності операції, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.05.2025 року по справі № 380/8753/21, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 в адміністративній справі №340/6416/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва