21 січня 2026 року справа № 932/19269/25
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Ясенова Т.І., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 грудня 2025 року в адміністративній справі № 932/19269/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України про скасування постанови серії ЕПР № 1483734 від 15.10.2025, -
ОСОБА_1 до суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 грудня 2025 року.
При перевірці апеляційної скарги встановлено, що скаргу подано з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою заявником не додано до скарги документ про сплату судового збору.
Натомість, 24.12.2025 подано заяву щодо звільнення від сплати державного мита при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення. Заявник зазначає, що відповідно до ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення звільняється від сплати державного мита.
12.01.2026 заявником повторно подано заяву щодо звільнення від сплати державного мита при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення. Заявник вказує на обмеження доступу до правосуддя та зазначає, що у відповідність до статті 288 КУпАП існує спеціальна норма, яка прямо звільняє особу від сплати державного мита, в той же час Закон України «Про судовий збір» є загальним. А отже, за правилами lex specialis derogat legi generali спеціальна норма має пріоритет.
У заяві від 13.01.2026 позивач просить скасувати ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, вирішити питання щодо звільнення від сплати судового збору відповідно до ст. 288 КУпАП та постановити нову ухвалу з дотриманням вимог закону.
У своїх заявах заявник посилається на Постанову Верховного Суду від 13.12.2016 у справі № 21-1410а16 та просить надати їй оцінку.
Розглянувши зазначені заяви, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).
За положеннями статей 1, 2 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 Закону № 3674-VІ - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VІ за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом (пункт 5).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та іншими законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення пункту 1 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих положень слідує, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) та зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення застосуванню підлягають положення 2-5 Закону № 3674-VІ, якими не передбачено пільг щодо сплати судового збору у цій категорії справ.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з урахуванням того, що законодавцем встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС України), а також приведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який має враховуватися судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, позивач при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення має сплачувати судовий збір.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до матеріалів апеляційної скарги позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду розмір ставки судового збору дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ухваленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028 грн.
Частиною третьою наведеної статті встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї апеляційної скарги, з урахуванням коефіцієнту пониження, становить 2422,40 грн. (3028х0,8)
З матеріалів справи слідує, що скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку та розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. 169, 241-245, 298 КАС України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати державного мита.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 грудня 2025 року в адміністративній справі № 932/19269/25 залишити без руху та продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання заявником копії цієї ухвали шляхом направлення до суду апеляційної інстанції:
- докази наявності у позивача підстав для звільнення його від сплати судового збору або надати докази про сплату судового збору у розмірі 2422,4 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ясенова Т.І.