07 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10860/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року (головуючий суддя Богатинський Б.В.)
в адміністративній справі №280/10860/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій просив:
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області:
№0072483-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072484-2409-0830UA23060070000082704,
№0072485-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072486-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072487-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072476-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072472-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072480-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072471-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072473-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072477-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072469-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072478-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072474-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072479-2409-0830-UA23060070000082704 від 30.11.2023,
та податкові повідомлення-рішення:
№0309217-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309218-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309219-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309220-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309221-2409-0830-UA23060070000082704 від 21.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до положень розділу ХІІ статті 266 Податкового кодексу України, а саме 266.2.2. ПК України, не є об'єктом оподаткування: е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках. Податкові повідомлення-рішення, в порушення діючих податкових норм, було направлено не за адресою місця реєстрації позивача. Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області:
№0072483-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072484-2409-0830UA23060070000082704,
№0072485-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072486-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072487-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072476-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072472-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072480-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072471-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072473-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072477-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072469-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072478-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072474-2409-0830-UA23060070000082704,
№0072479-2409-0830-UA23060070000082704 від 30.11.2023,
та податкові повідомлення-рішення:
№0309217-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309218-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309219-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309220-2409-0830-UA23060070000082704,
№0309221-2409-0830-UA23060070000082704 від 21.05.2024.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідачем здійснене надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не за адресою місця реєстрації позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що аналіз норми пп. «е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає застосування податкової пільги за умови місце проведення діяльності власником нерухомого майна: малі архітектурні форми та ринки. Будівлі, що розташовані за адресою м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників значно перевищують по площі МАФ, буд.8, а саме:
будівля літ.Б(1), торгівельного кіоску, загальна площа 15,1м2;
будівля літ.Ж(8), торгівельного ряду «Ангар», загальна площа 401,1 м2;
будівля літ.О, торгівельного ряду «Палас», загальна площа 576,1 м2;
будівля літ.Ц(1), торгівельного ряду «А - залізничний», загальна площа 559 м2;
будівля літ.Ц, торгівельного ряду «А - залізничний», загальна площа 907,1 м2.
Ухвалами суду від 15.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 на п'ятнадцять днів.
У період з 19.12.2025 до 20.12.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні. У період з 01.01.2026 до 05.01.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється невідкладно з дня виходу судді-доповідача із відпустки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, позивач є власником об'єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників , буд.8, а саме:
будівля літ. Б (1), торгівельного кіоску, загальна площа 15,1 м2;
будівля літ. Ж (8), торгівельного ряду «Ангар», загальна площа 401,1 м2;
будівля літ. О, торгівельного ряду «Палас», загальна площа 576,1 м2;
будівля літ. Ц (1), торгівельного ряду «А - залізничний», загальна площа 559 м2;
будівля літ. Ц, торгівельного ряду «А - залізничний», загальна площа 907,1 м2.
На підставі вказаної інформації Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
- за 2020 рік:
№ 0072469-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 6 235,44 грн;
№0072473-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 6 050,36 грн;
№ 0072472-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 4 341,32 грн;
№ 0072474-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 163,44 грн;
№ 0072471-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 9 818,03 грн;
- за січень, лютий 2022 року:
№ 0072487-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 1086,31 грн;
№ 0072486-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 1560,27 грн;
№ 0072485-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 1513,96 грн;
№ 0072484-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 2456,73 грн;
№ 0072483-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 40,9 грн;
- за 2023 рік:
№ 0309217-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 252,92 грн.;
№ 0309218-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 15 193,93 грн;
№ 0309219-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 9 363,25 грн;
№ 0309220-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 9 649,67 грн;
№ 0309221-2409-0830-UA23060070000082704 на суму 6 718,43 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення, разом із розрахунком податку надіслані позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Листи повернуто поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач вважає протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки їх було направлено не за адресою місця реєстрації позивача.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір».
Так, податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України)
За визначенням пп 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з пп 14.1.129-1. п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості.
До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначає об'єкти, які не є об'єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, в підпункті «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України вказано, що не є об'єктом оподаткування: об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
У постанові від 27.08.2024 року у справі № 160/7228/24, від 25.02.2025 року у справі № 160/7225/24 Верховний Суд зазначив, що для застосування підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України необхідно обов'язково дотриматися усіх наступних умов:
- об'єкт повинен відноситися до нежитлової нерухомості;
- об'єкт повинен використовуватися суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу;
- суб'єкт господарювання повинен провадити свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Приписи підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті (від «а» до «л») передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Аналіз пункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно на підставі цього пункту є ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.
Саме така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником об'єктів нежитлової нерухомості, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 , а саме:
будівля літ. Б (1), торгівельного кіоску, загальна площа 15,1 м2;
будівля літ. Ж (8), торгівельного ряду «Ангар», загальна площа 401,1 м2;
будівля літ. О, торгівельного ряду «Палас», загальна площа 576,1 м2;
будівля літ. Ц (1), торгівельного ряду «А - залізничний», загальна площа 559 м2;
будівля літ. Ц, торгівельного ряду «А - залізничний», загальна площа 907,1 м2.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивачем такі об'єкти нерухомості передані в оренду за договором найму (оренди) від 18.06.2014.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 15.10.2001, згідно ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України є суб'єктом малого підприємництва, з видами господарської діяльності серед іншого 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.
В силу Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджених Державним комітетом статистики України від 23.12.2011 №396, клас економічної діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна серед іншого включає діяльність ринків.
Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 встановлено, що ринок це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
За вказаного правового регулювання, умова податкової пільги на ринках може поширюватися на об'єкти нерухомості, які є об'єктом права власності суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу, що утворені на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці та зареєстровані в установленому порядку.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що об'єкти нежитлової нерухомості, на які нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є саме будівлями торгівельних рядів на ринку та використовуються наймачем «Речовий ринок Анголенка».
При цьому відповідач зазначає, що відповідно до даних інформаційних систем ДПС, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку та згідно з податковими деклараціями за 2020 - 2023 роки задекларував дохiд вiд здiйснення діяльності у тому числі за КВЕД: 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Таким чином, зазначені вище об'єкти нежитлової нерухомості використовується на території ринку та з метою його діяльності суб'єктом малого підприємництва, тому не є об'єктом оподаткування.
У позовній заяві вказано, що оскаржувані податкові-повідомлення-рішення були надіслані на адресу: АДРЕСА_3 , однак позивач зареєстрований та проживає з 22.09.2001 за адресою: АДРЕСА_4 .
Зокрема, відповідач повідомив, що податкові повідомлення-рішення направлено платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем його податкової адреси: АДРЕСА_1 . Листи повернуто поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 21.02.2024 та 11.06.2024.
Дослідивши надані копії конвертів та рекомендованих поштових відправлень, у яких були надіслані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, судом встановлено, що вказані відправлення надсилалось позивачу 26.01.2024 та 27.05.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , т.т. не за належною адресою.
Відповідачем наданий лист Управління податкових сервісів від 08.10.2024, у якому повідомлені відомості щодо адреси місця проживання позивача:
30.07.1999 - АДРЕСА_3 ;
25.05.2024 - АДРЕСА_4 .
При цьому, позивач дійсно зареєстрований з 22.09.2001 за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорта позивача.
Відомості про адресу позивача містяться і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За п.42.2. ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5. ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.
Отже, відповідачем здійснене надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не за адресою місця реєстрації позивача. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.01.2026 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко