20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11113/24
Суддя І інстанції - Сіпака А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №084250004150 від 17.10.2024 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , згідно поданих нею документів;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне Управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області зарахувати до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.04.1984, з 19.01.1984 року по 18.07.1990 та 01.08.1990 по 19.04.2002, та період здійснення догляду за дитиною до сповнення 3-річного віку, призначивши пенсію за віком з врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.04.1984 та період здійснення догляду за дитиною до сповнення 3-річного віку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №084250004150 від 17.10.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2024 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.04.1984, а також період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Посилається на правомірність рішення №084250004150 від 17.10.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 11.10.2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі та раніше за текстом Закон № 1058).
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 17.10.2024 прийнято рішення № 084250004150 про відмову у призначенні пенсії.
Вважаючи протиправним незарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
В свою чергу, з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №084250004150 від 17.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком вбачається, що пенсійним органом не було зарахованого до страхового стажу позивача наступні періоди:
- період роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 з 19.01.1984 по 18.07.1990, оскільки дата народження на титульному аркуші виправлена, відсутній запис про зміну дати народження відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162;
-період здійснення догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (дата народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 ), так як прізвище матері у Свідоцтві про народження ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці. В матеріалах справи відсутні документи про підтвердження зміни прізвища ( ОСОБА_3 ).
Проаналізувавши підстави незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача спірних періодів, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо періоду роботи позивача з 19.01.1984 по 18.07.1990 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .
У спірні періоди роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції № 162.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Відповідно до п.4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Разом з тим, виправлена у трудовій книжці дата народження позивача, повністю збігається з датою народження, що зазначеної у паспорті громадянина України ОСОБА_1 .
За наведених обставин, колегія суддів робить висновок, що відсутність запису про зміну дати народження в трудовій книжці не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 19.01.1984 по 18.07.1990.
В свою чергу, щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу позивача стало те, що прізвище матері у свідоцтві про народження ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України та статті 179 Сімейного кодексу України, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до трудового стажу.
Відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
При цьому, згідно частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Тобто пенсійний орган, у випадку виявлення помилок або неточностей у документах, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.
Натомість, пенсійним органом не було ані вчинено дій щодо перевірки обґрунтованості видачі наданого позивачем свідоцтва про народження, ані повідомлено останню про необхідність надати додаткових документів, які підтверджують факт догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (дата народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.02.2025 у справі №322/1981/24 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженка с. Желізнодорожник Усольського району Іркутської області, є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Залізнодорожний Усольського району Іркутської області.
За наведених обставин, колегія суддів робить висновок, що Головне управління Пенсійного фонду України неправомірно, без належного дослідження, відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №084250004150, зобов'язання Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2024 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.04.1984, а також період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Сафронова