09 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18581/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
заслухавши доповідь судді-доповідача Ясенової Т.І. про проведення підготовчих дій за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 в адміністративній справі №160/18581/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 в адміністративній справі №160/18581/25.
З приводу клопотання відповідача про розгляд цієї справи за участю його представника.
Згідно з ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п.2 ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності розгляду даної адміністративної справи з викликом сторін та не наведено підстав, за яких позиція відповідача не може бути сформована у заявах по суті справи із наданням необхідних доказів.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд наділений диспозитивним правом у виборі форми та виду провадження. Вирішуючи питання про вибір форми та виду провадження суд враховує умови і мотиви, за яких можливе прийняття рішення за відсутності учасників справи, категорію спору, характером (змістом) конкретних обставин, складністю та/чи суспільною резонансністю справи, суб'єктним складом учасників справи, іншими критеріями.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal»). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з її рухом, шляхом надсилання копій усіх процесуальних документів по ній.
Таким чином, бажання сторони у справі викласти під час розгляду справи в судовому засіданні свої доводи та аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях та мотивах апеляційної скарги, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 06.05.2019 по справі № 804/2823/16.
Зважаючи на вищевикладене, необхідності у призначенні справи до розгляду в суді апеляційної інстанції з викликом сторін немає.
Необхідні підготовчі дії, пов'язані з призначенням справи до апеляційного розгляду проведені та враховуючи, що наявні усі передбачені п. 10 ч. 1 ст. 4, ст. 311 КАС України підстави для апеляційного розгляду цієї адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд вважає необхідним розглянути цю справу в порядку письмового провадження, про що повідомити осіб, які беруть участь у розгляді цієї адміністративної справи.
На підставі викладеного, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, ст. 307, ст. 311 КАС України, суд, -
Закінчити дії по підготовці справи до апеляційного розгляду.
У задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю його представника відмовити.
Розглянути справу №160/18581/25 в порядку письмового провадження.
Копію ухвали направити на адресу учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко