14 січня 2026 р.Справа № 440/12764/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.10.25 по справі № 440/12764/23
за позовом Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2023 № 244/35005040.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 04.08.2022 №40821 (за І півріччя 2022 року) Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED, під час проведення якої контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату самостійно задекларованої суми податкового зобов'язання у сумі - 59643440,00 грн.
Так, контролюючим органом встановлено, що станом на 19.08.2022, в ІК позивача вже був наявний податковий борг з податку на прибуток у загальній сумі 216272733 грн, який виник 12.04.2022 (податковий борг виник за рахунок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по податковій декларації від 12.04.2022 №27121 з податку на прибуток за звітний 2021 рік в сумі 142953932 грн).
20.05.2022 податковий борг збільшено до загальної суми - 255273212 грн, у зв'язку з несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання за І квартал 2022 року у сумі 112319280 грн, та 19.08.2022 збільшився до 314916652 грн внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за І півріччя 2022 року в сумі 59643440 грн.
За результатами проведеної камеральної перевірки, контролюючим органом складено Акт від 01.05.2023 №255/35-00-50-16/880007416, яким встановлено порушення позивачем пункту 57.1 Податкового кодексу України, в частині несплати самостійно визначеної, у податковій декларації від 04.08.2022 №40821 суми зобов'язання.
В подальшому, на підставі Акту від 01.05.2023 №255/35-00-50-16/880007416 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2023 №244/35005040, яким застосовано штрафну санкцію ( з урахуванням повторності вчиненого податкового правопорушення) відповідно до п.124.3 ст. 124 Податкового кодексу України, у розмірі - 29821720 грн.
Позивачем здійснювалось адміністративне оскарження спірного податкового повідомлення рішення до Державної податкової служби України, за результатом якого, рішенням ДПС України від 17.08.2023 №23385/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Зокрема, як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За визначенням, наведеним у пункті 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з підпунктами 49.18.6 та 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2022 року подано позивачем до органу ДПС - 04.08.2022. Граничним терміном сплати податкового зобов'язання є 19.08.2022. Фактична сплата платником податкового зобов'язання по податку на прибуток за 1 півріччя 2022 року здійснена 28.10.2022, відповідно до платіжного доручення №40821 від 28.10.2022, із затримкою 70 календарних днів.
Контролюючим органом встановлена повторність вчиненого правопорушення - несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток відповідно до податкового повідомлення -рішення від 01.02.2023 №00003260405.
Судом встановлено, що позивач оскаржував податкове повідомлення -рішення від 01.02.2023 №00003260405 до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №440/5369/23 у задоволенні позовної заяви Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №440/5369/23 скасовано, прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.02.2023 №00003260405 в частині застосування штрафних санкцій сумі 35423 081,95 грн.
Водночас, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX від 03 березня 2022 року, який набрав чинності 07 березня 2022 року, підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 69:
“ 69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
69.1. У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.
69.3. Платники податків, які у зв'язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених цим пунктом термінів виконання податкових обов'язків, звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за невиконання податкових обов'язків, за умови виконання таких обов'язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов'язків».
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» № 2142-IX від 24 березня 2022 року в редакції Закону № 2260-IX від 12 травня 2022 року, який набрав чинності з 27 травня 2022 року, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме:
“ 69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
69.1. У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Так, за результатами проведеної камеральної перевірки, контролюючим органом складено Акт від 01.05.2023 №255/35-00-50-16/880007416, яким встановлено порушення позивачем пункту 57.1 Податкового кодексу України, в частині несплати самостійно визначеної, у податковій декларації від 04.08.2022 №40821 суми зобов'язання.
В подальшому, на підставі Акту від 01.05.2023 №255/35-00-50-16/880007416 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2023 №244/35005040, яким застосовано штрафну санкцію ( з урахуванням повторності вчиненого податкового правопорушення) відповідно до п.124.3 ст. 124 Податкового кодексу України, у розмірі - 29821720 грн.
З огляду на вищевикладене, контролюючий орган вважав, що позивачем порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України та абз 2,3 п.п. 69.1 п. 69 підр. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України, що мало наслідком застосування до "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" штрафної санкції у розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання на підставі п. 124.3 ст. 124 ПК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що застосовуючи до позивача штрафні санкції у вказаному розмірі за порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України, яке полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, відповідач послався на повторність умислу такого діяння.
Відповідно до п. 124.1. ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положеннями п. 124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 124.3. ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Тобто, з наведеного слідує, що накладення штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом повторного умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Варто зазначити, що ПК України не містить визначення поняття “вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у п. 112.1 та п.112.2 статті 112 ПК України, відповідно до яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 ПК України є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена п. 124.1 ст. 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за п.п. 124.2 і 124.3 ст. 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.
При цьому, слід зауважити, що положеннями п. 109.3 ст.109 ПК України передбачено, що у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2-123.5 ст. 123, п.п. 124.2, 124.3 ст. 124, п.п.125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
За вищенаведеного нормативного врегулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов'язковість доведення контролюючим органом вини платника податків, зокрема, можливості платника податків вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, з одночасним умисним не вчиненням певних дій щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно висновку акту перевірки від 01.05.2023 №255/35-00-50-16/880007416 відповідач зазначив, що за даними індивідуальної картки платника (далі - ІКП) станом на 19.08.2022 рік платник мав податковий борг з ПнП в сумі 216 272 733 грн., який виник 12.04.2022 року за рахунок не сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по податковій декларації з ПнП за 2021 рік (№27121 від 12.04.2022 року) в сумі 142 953 932 грн., та 20.05.2022 року збільшився до 255 273 212 грн. внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за 1 квартал 2022 сумі 112 319 280 гривень, та 19.08.2022 року збільшився до 314 916 652 грн. внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за 1 півріччя 2022 року в сумі 59 643 440 гривень.
Фактична сплата платником податкового зобов'язання по ПнП за 1 півріччя 2022 року здійснена 28.10.2022 року платіжним дорученням (№40821 від 28.10.2022 року) із затримкою на 70 календарних днів.
Встановлена повторність вчиненого правопорушення - несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД (880007416) зафіксована актом ГУ ДПС у Полтавській області про результати камеральної перевірки від 27.12.2022 року №7631/16-31-04-05- 03/880007416, ППР від 01.02.2023 року №00003260405.
Як зазнає позивач, несвоєчасне виконання своїх податкових зобов'язань обумовлювалось недостатністю грошових коштів на поточному рахунку Компанії, що викликано повномасштабним вторгненням військ РФ на територію України, постійними обстрілами газових родовищ та газової інфраструктури, невиконанням контрагентами позивача прийнятими на себе зобов'язаннями в частині оплати природного газу, отримання збитків від здійснення фінансово-господарської діяльності у 1 півріччі 2022 року.
На підтвердження вчинення платником дій по стягненню вказаної дебіторської заборгованості позивачем до матеріалів справи надавались листи контрагентів ТОВ “Алекспром» та ПАТ “Укрнафта», ПАТ «УКРТАТНАФТА» про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання зобов'язань.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності (п.п. 124.3 ст. 124 ПК України), обрана контролюючим органом необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, а відтак штрафні санкції застосовано без доведення наявності умислу та вини платника податків.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.12.2023 у справі № 420/4099/22 відповідно до якої у разі відсутності кваліфікуючої ознаки у вигляді умислу, діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність має наступати на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків.
За висновками суду касаційної інстанції суди, дотримуючись принципів процесуального закону, мають надавати оцінку спірним правовідносинам щодо правомірності застосованого до позивача штрафу в частині правопорушення, яке не пов'язано із наявністю вини у поєднанні з умислом.
Колегія суддів зауважує, що позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення від 02.06.2023 № 244/35005040 щодо застосування, обґрунтовуючи свою позицію у спорі відсутністю вини з боку підприємства, проте не спростовує факту наявності порушення терміну сплати сум узгоджених податкових зобов'язань у розмірі, визначеному п. 124.1 ст. 124 ПК України.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем з порушенням строку сплати із затримкою більше 30 календарних днів (70 днів) сплачено податкове зобов'язання на суму 59643440 грн, а відтак відповідач мав нарахувати штрафні санкції у розмірі 10% від вказаної суми, що складає 5 964 344,00 грн.
На переконання колегії суддів, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 5 964 344,00 грн.
За встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов'язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного.
Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об'єктивної сторони, суб'єкта та об'єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.06.2023 № 244/35005040 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23 587 376,00 грн у (29 821 720 - 5 964 344,00) та, відповідно, часткового задоволення позовних вимог. Проте в іншій частині податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Водночас, доводи позивача щодо неможливості притягнення його до відповідальності на підставі пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону №2260-IX від 12 травня 2022 року, як такого, що виконав свій податковий обов'язок в період дії воєнного стану, в т.ч. протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, є помилковими з огляду на таке.
Так, за приписами вказаної норми платник податків у разі відсутності можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, звільняється від передбаченої ПК відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Водночас, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за № 967/38303, який набрав чинності 06 вересня 2022 року, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента.
Отже, законодавець чітко визначив процедуру підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Позивач, посилаючись на дату набрання чинності Порядку № 225 - 06.09.2022 стверджує, що станом на дату настання граничного терміну сплати грошового зобов'язання за податковими деклараціями з податку на прибуток за І півріччя 2022 року, наполягав, що він був позбавлений права довести неможливість виконання платником податків обов'язків.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2022 року позивачем подано заяву №29-09 від 29 вересня 2022 року про неможливість виконання податкових зобов'язань зі сплати сум податку на прибуток за 2021 рік та І квартал 2022 року, на яку контролюючим органом листом № 19647/6/16-31 від 18 жовтня 2022 року надано відповідь про невідповідність поданої заяви вимогам Порядку № 225 та ненадання до заяви вичерпного переліку документів та інформації, що передбачені таким Порядком.
Позивач до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкових зобов'язань зі сплати сум податку на прибуток за І півріччя 2022 року не звертався та рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку контролюючим органом не приймалося.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях позивача умислу та правомірність застосування до нього штрафу на підставі п. 124.3 ст. 124 ПК України, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі № 440/12763/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 26840,00 грн та апеляційної скарги 40260 грн.
Враховуючи, висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог (скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2023 № 244/35005040 на суму 23 857376,00 грн, що складає 80% від 29 821 720,00 грн), відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 53680,00 грн (80% від 67100 сума сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги) за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі № 440/12764/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.06.2023 № 244/35005040 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23 857 376,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (вул. Миру, буд. 3, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 26626659) за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 44131658) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 21.01.2026 року