21 січня 2026 р. Справа № 520/15800/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, по справі № 520/15800/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) від 24.04.2024 №963310189087, яким відмовлено у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із застосуванням під час обчислення пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн.), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн.), починаючи з 27 лютого 2023 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за період з 27 лютого 2023 року до моменту виплати поточної пенсії за рішенням Суду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) подати звіт про виконання Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) від 24.04.2024 №963310189087, яким відмовлено у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із застосуванням під час обчислення пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн.), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки (12236,71 грн.), починаючи з 27 лютого 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується з рішенням та просить відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 29.12.2014 та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 3 27.02.2023 року на підставі особистої заяви позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). 16.04.2024 позивачем було подано заяву щодо до-призначення пенсії в частині застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 27.02.2023 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2024 № 963310189087 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню за переведенням на пенсію за віком (2020-2022 рр.) згідно заяви від 16.04.2024 відновлено. Відповідач посилається на те, що при призначенні пенсії позивачці, заробітна плата обчислювалася відповідно до норми Закону України № 1058. Оскільки позивачу первинне призначення пенсії було з 29.12.2014 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач вважає, що підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не має. Також відповідач вважає, що відсутні підстави застосовувати показник середньомісячної заробітної плати за 2020-2022 роки, оскільки діючим законодавством передбачений лише один випадок заміни даного показника при першому переведенні з пенсії з інвалідності на пенсію за віком при наявності 24 місяців страхового стажу, набутого особою після призначення (попереднього перерахунку) пенсії з інвалідності. Позивачу при розрахунку пенсії за віком застосовано показника середньої заробітної плати за 2014-2016 р.р., збільшений на коефіцієнти підвищення, що застосовувалися у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках, у розмірі 7994,47 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що пенсія позивачу обчислена та виплачується відповідно до чинного законодавства України.
Згідно зі статтею 304 КАС України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив до суду в якому зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року по справі № 520/15800/24 є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права. Натомість, апеляційна скарга, подана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на указане рішення, є необгрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
На підставі положень пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, та з 27.02.2023 отримує пенсію за віком.
Попередньо, з 29.12.2014 ОСОБА_1 було призначено інший вид пенсії - за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ (далі - ЗУ №1788-ХІІ).
16.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила при обчисленні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV застосувати показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, що передує року звернення, як для осіб, яким пенсія за віком у 2023 році призначається вперше.
Рішенням від 24.04.2024 №963310189087 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачеві застосувати показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, що передує року звернення, як для осіб, яким пенсія за віком у 2023 році призначається вперше, оскільки на думку відповідача, зазначене не передбачене чинним законодавством.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови застосування під час обчислення пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарних роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV, позивач звернулась з позовом до суду.
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернулась за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком. Оскільки позивач, отримуючи пенсію за вислугу років, досягла пенсійного віку та в межах трьохмісячного строку, після досягнення пенсійного віку подала заяву про переведення її на пенсію за віком, то позивач має право на перерахунок їй пенсії за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Законом №1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності ; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з п. 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.
Ключовим у цій справі є питання наявності у позивачки , якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-ІV, права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-ІV після досягнення пенсійного віку.
Водночас частина 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить, що частина 3статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цимЗаконом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченоїЗаконом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншимзаконом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Колегія суддів звертає увагу, що з 29.12.2014 року позивачці було призначено пенсію за вислугу років, відповідно статті 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася вперше 16.04.2024 року після досягнення 60-річного віку.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-ІV за формулою , що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ.
При цьому ст.9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3 ст.45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 31 січня 2025 року у справі №200/1478/24, від 27 лютого 2025 року у справі №380/21644/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.
Так, у постанові від 31.01.2025 у справі №200/1478/24 Верховний Суд висновував, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися «переведенням на інший вид пенсії» в розумінні частини 3 статті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020-2022 роки. Такий висновок суду ґрунтується на правильному правозастосуванні.
Згідно з ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналіз положень КАС України також дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що найбільш ефективним способом захисту прав та інтересів позивачки у розглядуваній справі буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки, починаючи з 27 лютого 2023 року.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 520/15800/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова