Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 січня 2026 р. № 520/9302/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене листом від 13.03.2025 №2000-0304-9/39249, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 23.06.1989 згідно диплома НОМЕР_1 , періоду роботи в колгоспі з 07.07.1982 по 13.04.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та періоду військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене листом від 13.03.2025 №2000-0304-9/39249, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , є протиправним, таким, що порушує його право на належний соціальний захист та справедливе і гарантоване державою пенсійне забезпечення, тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У період з 29.12.2025 по 16.01.2026 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення даної справи здійснюється в перші робочі дні після відпустки.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) при досягненні пенсійного віку звернувся до Пенсійного фонду України через веб-портал із заявою про призначення пенсії.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), яке рішенням, оформленим листом від 13.03.2025 №2000-0304-9/39249, було відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
В обґрунтування відмови у призначені пенсії відповідачем зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 23.06.1989 згідно диплома НОМЕР_1 , період роботи в колгоспі з 07.07.1982 по 13.04.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , та період військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, зазначаючи у позові, що страховий стаж згідно трудової книжки НОМЕР_2 на ім'я позивача складає понад 35 роки, що дозволяє йому отримати пенсію за віком, вважаючи дії відповідача, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 23.06.1989 згідно диплома НОМЕР_1 , період роботи в колгоспі з 07.07.1982 по 13.04.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та період військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986, протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У пункті 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку № 637 (зі змінами), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 (зі змінами) передбачено, що за відсутністю трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які є чинними на час розгляду справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
Пунктом 5 Основних Положень зазначено, що до трудової книжки колгоспника, заносяться, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Так, судом встановлено, що пенсійним органом у рішенні про відмову в призначенні пенсії зазначено, що підставою незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 07.07.1982 по 13.04.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 є відсутність довідки про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, висловлюючи правову позицію щодо недотримання правил ведення трудової книжки зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазначена в ній, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із записів у трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 07.06.1982, позивач у період з 07.07.1982 прийнятий у члени колгоспу ім. Кірова Володарського району Донецької області та направлений на навчання у ВСГІ (наказ №6 від 07.07.1982) (запис №1);
- запис № 2: з 09.05.1984 - призваний в ряди РА (НУ №9040792); 05.05.1986 - звільнений з рядів РА по закінченню терміну служби;
- запис № 3: 01.08.1989 - прийнято на роботу в якості зав. маш. двором по закінченню навчання у ВСГІ (наказ №10 від 05.08.1989);
- запис № 4: 13.04.1990 - надано розрахунок за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР, по переводу в Новоселідівську птахофабрику (наказ № 5 від 12.04.1990).
Всі записи в трудовій книжці за ці періоди виконані чітко, засвідчені підписами відповідальної особи та голови колгоспу, засвідчені печатками та не мають недоліків, що також не заперечується відповідачем.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, будь-яка довідка на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Відповідно до записів, зроблених у трудовій книжці колгоспника (позивача) про період роботи в колгоспі «ім. Кірова» та в силу вимог частини другої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", час роботи позивача в колгоспі підлягає зарахуванню до страхового стажу за період роботи з 01.08.1989 по 13.04.1990.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 23.06.1989 згідно диплома НОМЕР_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону УРСР "Про народну освіту" від 01 жовтня 1974 року (який був чинний на період навчання позивача в Лозівській автошколі) для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Частиною 4 статті 48 Закону УРСР "Про народну освіту" передбачалося, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановлено судом із записів у трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 07.06.1982, позивач у період з 07.07.1982 прийнятий у члени колгоспу ім. Кірова Володарського району Донецької області та направлений на навчання у ВСГІ (наказ №6 від 07.07.1982) (запис №1);
- запис № 2: з 09.05.1984 - призваний в ряди РА (НУ №9040792); 05.05.1986 - звільнений з рядів РА по закінченню терміну служби;
- запис № 3: 01.08.1989 - прийнято на роботу в якості зав. маш. двором по закінченню навчання у ВСГІ (наказ №10 від 05.08.1989).
Таким чином, період навчання позивача становить з 01.09.1982 по 08.05.1984 та з 06.05.1986 по 23.06.1989, що також підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1989, копія якого додана до позову, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 24 Закону України №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба у військах і органах ВЧК,ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала чи безпосередньо слідувала за нею.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі № 683/1774/16-а та у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із записів у трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 07.06.1982, позивач у період з 09.05.1984 - призваний в ряди РА (НУ №9040792); 05.05.1986 - звільнений з рядів РА по закінченню терміну служби (запис № 2).
Отже, період проходження служби в лавах Радянської Армії з 09.05.1984 по 05.05.1986 має бути зарахований до страхового стажу роботи позивача, проте відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладені обставини суд вважає, що відповідач діяв всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення не зарахувавши період роботи позивача в колгоспі, період навчання та період проходження військової служби до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на підставі частини першої статті 26 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 23.06.1989 згідно диплома НОМЕР_1 , періоду роботи в колгоспі з 07.07.1982 по 13.04.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та періоду військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986, то суд зазначає, що право на пенсію за віком виникає після досягнення особою 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 роки.
Разом з тим, пенсійним органом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно проведено розрахунок страхового стажу роботи позивача.
Суд звертає увагу, що уповноваженим органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Таким чином, у спірних правовідносинах суд не вправі зобов'язати відповідача призначити пенсію, оскільки пенсійним органом у оскаржуваному позивачем рішенні не належним чином вирішено питання щодо врахування періоду роботи, навчання та військової служби позивача до страхового стажу, а тому суд не має права перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо вирішення питання наявності страхового стажу позивача для призначення їй пенсії, оскільки вони є дискреційними повноваженнями пенсійних органів, тому вимога про зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене листом від 13.03.2025 №2000-0304-9/39249, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 08.05.1984 та з 06.05.1986 по 23.06.1989 згідно диплома НОМЕР_1 , періоду роботи в колгоспі з 01.08.1989 по 13.04.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та періоду військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986 та прийняти відповідне рішення.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене листом від 13.03.2025 №2000-0304-9/39249, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 08.05.1984 та з 06.05.1986 по 23.06.1989 згідно диплома НОМЕР_1 , періоду роботи в колгоспі з 01.08.1989 по 13.04.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та періоду військової служби з 09.05.1984 по 05.05.1986 та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в загальному розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов