Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
19 січня 2026 року справа № 520/31956/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8, код ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 29.05.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 29.05.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.
Ухвалою суду від 16.12.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
22.12.2025 представником позивача до суду подано заяву про усунення недоліків, в якій він виклав свою позицію щодо строку звернення до суду, та до якої було додано квитанцію про сплату судового збору.
У зазначеній заяві представник позивача зазначає, що позивач у позові вказав, що особливості рахування строкового питання охоплені сукупністю двох ключових моментів:
- обов'язковості досудового врегулювання, адже це випливає з правових позицій Верховного Суду у постановах від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18, від 04.02.2020 у справі № 825/1571/16, від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17
- у разі звільнення військовослужбовця зі служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем служби, що передбачено в пункті 4 Порядку № 178;
- спеціальних місячних строків звернення до суду, передбачених ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, як визначено у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 та підтримано Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/20, від 12 жовтня 20212 року у справі №380/6200/20 та від 23 червня 2022 року у справі №540/1951/20.
Таким чином, як зазначає представник позивача, строк звернення до суду у цій категорії справ визначається з певними особливостями - 1 місяць з моменту результатів досудового врегулювання.
Так, відповідач на вирішення заяви позивача зі спірного у справі питання надав листа від 24.11.2025.
Позов подано через Електронний суд 22.12.2025 в межах місячного строку після отримання позивачем відповіді на звернення. Відтак, позивач і його представник вважають, що строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не пропустив.
З цього приводу суд зазначає таке.
Позивача 29.05.2025 звільнено із служби і з цього моменту у нього виникло право на отримання грошової компенсації за належне, проте, неотримане речове майно - отже саме з цього дня необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Разом з тим, до суду позивач з даною позовною заявою звернувся лише 05.12.2025 через підсистему "Електронний суд", тобто з порушенням встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку звернення до суду.
Подання відповідачу адвокатського запиту в інтересах позивача та отримання листа від 24.11.2025 у відповідь не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Отже звертаючись до суду з позовом 05.12.2025 позивач, в інтересах якого звернувся його представник пропустив передбачений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк, доказів поважності причин пропуску такого строку на вимогу суду не надав, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовні заява повертається позивачеві.
Щодо доводів позивача про необхідність досудового врегулювання спору, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
З аналізу наведеної норми вбачається, що сторони повинні в обов'язковому порядку здійснити досудове врегулювання спору у випадках, прямо передбачених законом.
Суд зазначає, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків. Отже, суд вправі очікувати від позивача попереднього проведення заходів досудового врегулювання спору лише у разі встановлення законом обов'язковості таких заходів.
У свою чергу, суд зауважує, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані інші нормативно-правові акти з приводу публічної служби не містять норм щодо обов'язковості досудового врегулювання спорів, які виникають у справах про компенсацію вартості за неотримане речове майно, або про обов'язковість досудового врегулювання спорів між суб'єктами владних повноважень та особами публічної служби.
Постанова КМУ від 16 березня 2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" лише встановлює порядок звернення для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Суд вказує, що у даному випадку відсутня законодавчо закріплена обов'язковість досудового врегулювання спору між сторонами.
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що строк звернення до суду з даною позовною заявою обраховується з моменту результатів досудового врегулювання спору, оскільки, як було зазначено вище, у даному випадку відсутня законодавчо закріплена обов'язковість досудового врегулювання спору між сторонами.
Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов'язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами частини четвертої статті 121 КАС України заява про поновлення процесуального строку подається одночасно із вчиненням відповідної процесуальної дії (подання заяви, скарги, документів тощо), стосовно якої пропущений строк.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Отже, подання відповідачу адвокатського запиту в інтересах позивача та отримання листа від 24.11.2025 у відповідь не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Суд погоджується, що позивач після звільнення його зі служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Однак це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2025 у справі №240/5940/24 наголошував, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.
Отже, позивач знав про порушення своїх прав з моменту звільнення у травні 2025, однак з позовом до суду звернувся лише у грудні 2025, тобто з порушенням строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАСУкраїни, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст. 123 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 169КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Отже, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про усунення недоліків є необґрунтованою, а позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України,
1. Позовну заяву - повернути позивачу.
2. Копію ухвали направити позивачу.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду з дня її підписання в порядку, передбаченому статтею 294 КАС України.
Суддя А.А. Ширант