Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 січня 2026 року № 520/25116/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем при розгляді рапорту від 02.09.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами не враховано всіх факторів, які викладені у рапорті. У зв'язку із чим вважає відмову позивача викладену в листі від 05.09.2025 протиправною та необґрунтованою.
Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником Міністерства оборони України подано до суду відзив, в якому зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження можливості звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» є недостатніми, а отже відповідач не вбачає в своїх діях порушення прав позивача.
Ухвалою суду від 07.01.2026 залучено Військову частину НОМЕР_2 , в якості другого відповідача у цій адміністративній справі.
Представником Військової частини НОМЕР_2 до суду надано відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки для звільнення позивача з військової служби на момент розгляду рапорту не було підстав.
Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . На утриманні якого перебуває його неповнолітня дитина ОСОБА_2 .
25.08.2025 оформлено корінець медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років (форма №080/о, дійсний до 15.05.2027; дата наступного перегляду - 15.05.2027), у якому опікуном/батьком дитини зазначено позивача.
Крім того, Пересічнянською медичною амбулаторією складено консультаційний висновок спеціаліста (форма №028/о) за підписом дитячого лікаря-психіатра, в якому, з урахуванням результатів лабораторних, інструментальних і психодіагностичних обстежень, зафіксовано наявність у дитини стійких психічних розладів, у тому числі розладів спектра аутизму, когнітивного зниження до рівня легкої розумової відсталості (F06.8/F70.0), змішаного розладу розвитку мовлення (F81.3), а також емоційно-поведінкових порушень у дитячому віці (F94.8). Медичним висновком рекомендовано встановлення інвалідності дитині, оформлення індивідуальної програми реабілітації, регулярні заняття та спостереження у спеціалізованих центрах.
01.09.2025 позивач звернувся до командування 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону В/Ч НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
До рапорту позивачем додано: 1. Фотокопію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2003 - 1 аркуш; 2. Фотокопію свідоцтва про шлюб на імена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серія НОМЕР_5 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2004 - 1 аркуш; 3. Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_4 №2025/012210559 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 4. Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_3 №2025/012210765 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 5. Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_6 №2025/012211371 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 6. Фотокопію корінця медичного висновку №318 від 25.08.2025 року на ім'я ОСОБА_3 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2005 - 1 аркуш; 7. Фотокопію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_3 документ НОМЕР_10 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2001 - 1 аркуш; 8. Фотокопію картки фізичної особи-платника податків за номером НОМЕР_11 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2006 - 1 аркуш; 9. Фотокопію картки платника податків за номером НОМЕР_1 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2007 - 1 аркуш; 10.Фотокопію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_13 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2008 - 1 аркуш; 11.Фотокопію військового квитка серія НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_4 завірену приватним нотаріусом Томчук С. М. 01.09.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №1931 - 6 аркушів; 12.Фотокопію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 серія НОМЕР_7 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2000 - 5 аркушів; 13.Фотокопію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_6 серія НОМЕР_12 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №1999 - 5 аркушів; 14.Фотокопію картки платників податків на ім'я ОСОБА_7 НОМЕР_9 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2009 - 1 аркуш; 15.Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_7 №2025/012210986 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 16.Фотокопію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_7 серія НОМЕР_8 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2002 - 1 аркуш.
Листом від 05.09.2025 позивачу відмовлено у звільнені з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку не доведенням того, що позивач є єдиним опікуном ОСОБА_2 .
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Частиною 5 статті 26 Закону №2232-XII передбачено підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.
Водночас пунктом 2 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), а пунктом 3 - під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати (пункт 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції №170).
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут ЗСУ) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом "г" пункту 1 частини 4, підпунктом "ґ" пункту 2 частини 5, підпунктом "г" пункту 2 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII, подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Таким чином, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами, зокрема, у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Водночас законодавець визначив обов'язковою умовою такого звільнення - відсутність інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач подав рапорт командиру 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив звільнити з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати).
До рапорту позивач долучив: 1. Фотокопію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2003 - 1 аркуш; 2. Фотокопію свідоцтва про шлюб на імена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серія НОМЕР_5 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2004 - 1 аркуш; 3. Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_4 №2025/012210559 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 4. Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_3 №2025/012210765 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 5. Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_6 №2025/012211371 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 6. Фотокопію корінця медичного висновку №318 від 25.08.2025 року на ім'я ОСОБА_3 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2005 - 1 аркуш; 7. Фотокопію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_3 документ НОМЕР_10 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2001 - 1 аркуш; 8. Фотокопію картки фізичної особи-платника податків за номером НОМЕР_11 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2006 - 1 аркуш; 9. Фотокопію картки платника податків за номером НОМЕР_1 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2007 - 1 аркуш; 10.Фотокопію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_13 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2008 - 1 аркуш; 11.Фотокопію військового квитка серія НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_4 завірену приватним нотаріусом Томчук С. М. 01.09.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №1931 - 6 аркушів; 12.Фотокопію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 серія НОМЕР_7 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2000 - 5 аркушів; 13.Фотокопію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_6 серія НОМЕР_12 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №1999 - 5 аркушів; 14.Фотокопію картки платників податків на ім'я ОСОБА_7 НОМЕР_9 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2009 - 1 аркуш; 15.Витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_7 №2025/012210986 від 25.08.2025 року - 1 аркуш; 16.Фотокопію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_7 серія НОМЕР_8 завірену приватним нотаріусом Гаража Н.П. 26.08.2025 року і зареєстровану в реєстрі за №2002 - 1 аркуш.
За результатами розгляду рапорту та долучених до нього документів позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки відсутнє документальне підтвердження відсутності у ОСОБА_2 одного з батьків, а саме матері - ОСОБА_8 , про що позивача повідомлено листом від 05.09.2025.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що Військовою частиною НОМЕР_2 невірно трактується норма закону щодо необхідності військовослужбовця перебувати у шлюбі або можливість матері здійснювати догляд за дитиною, оскільки ґрунтуються на хибному припущенні про можливість матері самостійно забезпечувати щоденний догляд за дитиною з інвалідністю, тоді як під час прийняття рішень органи опіки і піклування та медичні заклади вже врахували специфіку діагнозів дитини: розлади спектра аутизму (F06.8/F70.0), когнітивне зниження, змішаний розлад розвитку мовлення (F81.3), емоційно-поведінкові порушення (F94.8). Такі стани об'єктивно зумовлюють потребу у постійній присутності законного представника, високому рівні уваги до дитини, чіткій структурованості дня, навичках кризового реагування та стабільному дорослому супроводі у побуті, під час проходження медичних процедур і корекційних занять, а також у щоденній соціалізації. Саме ці характеристики відображені у медичних висновках (форма №028/о та форма №080/о) та були враховані органами опіки при визначенні ролі та участі батьків у догляді за дитиною, у тому числі необхідності безпосередньої участі батька.
На підтвердження хвороби ОСОБА_2 позивачем надано до суду корінець медичного висновку №318 про дитину - інваліда віком до 18 років від 25.08.2025; Консультаційний висновок спеціаліста №71 від 08.08.2025; виписку з історії хвороби №1552; виписку №1057 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого інших доказів позивачем не надано.
Документально підтверджених відомостей щодо відсутності у ОСОБА_2 матері - ОСОБА_8 або відомостей щодо відсутності у ОСОБА_8 можливості здійснювати нагляд за сином до суду позивачем не надано, іншого судом не встановлено.
Судом встановлено, що позивач ініціює звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років. Однак обов'язковою умовою такого звільнення є відсутність інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Суд зазначає, що чинне законодавство не розкриває таке поняття як «самостійне виховання дітей одним з батьків».
Однак окремі аспекти такого терміну закріплені нормами Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №693 від 07.07.2021.
Зокрема, частиною 3 статті 11 Закону України №2402-ІІІ від 26.04.2001 «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-ІІІ) передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини 1, 2 статті 15 Закону №2402-ІІІ).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (частина 1)
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина 2).
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частина 3).
Порядок надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №693 від 07.07.2021, містить визначення термінів «одинока мати» та «одинокий батько».
Зокрема, одинока мати - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком;
одинокий батько - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.
З викладеного суд висновує, що документами, які підтверджують факт самостійного виховання батьком дитини (дітей) віком до 18 років є свідоцтво про народження дитини (дітей) та один з таких документів:
свідоцтво про смерть матері;
рішення суду про позбавлення матері батьківських прав;
рішення суду про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав;
рішення суду про визнання матері безвісти зниклою;
рішення суду про оголошення матері померлою.
Суд зауважує, що вказані документи дозволяють підтвердити факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
У межах цієї справи ні під час подання рапорту про звільнення, ні під час розгляду справи позивач не надав жодного із згаданих документів, що підтверджують той факт, що мати дитини позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою, оголошена померлою або ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
З огляду на викладене суд висновує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт самостійного виховання позивачем дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд погоджується із покликаннями відповідача про те, що станом на день розгляду рапорту позивача до рапорту не надано документального підтвердження відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років. Таким чином, у позивача не було підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
З врахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством та в межах своїх повноважень. Тобто згідно з критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, законність та обґрунтованість дій відповідача. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Приписами статті 139 КАС України позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, повернення судових витрат не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мороко А.С.