Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 січня 2026 р. № 520/8437/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Харківської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, -
Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2024/000709 та № UА807200/2024/000710 з причин винесення рішень про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024 та-№ UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У період з 29.12.2025 по 16.01.2026 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення даної справи здійснюється в перші робочі дні після відпустки.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
14.05.2020 між фірмою «VIPLAST SERVICE OU» Тартуське шосе 83-305, 1011.5, Таллінн, Естонія та ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ», м. Харків, вул. Автогенна, 7, Україна укладено контракт № 14/05/2020 від 14.05.2020, згідно з яким Продавець («VIPLAST SERVICE OU») продає, а Покупець (ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ») купує товари згідно зі специфікаціями на кожну відвантажену партію товару.
Згідно з контрактом № 14/05/2020 від 14.05.2020 ціна товару розуміється на умовах FСА Марду та погоджується сторонами у специфікації, яка оформляється на кожну окрему партію товару і включає вартість тари, пакування.
Загальна сума Контракту орієнтовно складає 10 000 000,00 дол. США (десять мільйонів). Валюта платежу - долар США.
В подальшому, Сторони уклали Додаткові угоди № 4 від 17.05.2023 та № 5 від 15.112023, якими змінені реквізити Продавця.
Відповідно до вимог Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 Сторони в Специфікаціях № 211 від 30.09.2024 та 214 від 03.10.2024 погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість поставки, умови поставки, країну походження та відвантаження товару, інші обов'язкові реквізити.
Коносаменти № ВКА013127, дата видачі 16.05.2024 та № ВКА013128, дата видачі 10.05.2024 засвідчили укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження, прийняття вантажу для перевезення, а також надали право ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» одержати вантаж у місті поставки.
Комерційний рахунок-фактура № 24189 від 02.10.2024 по Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 засвідчив відвантаження товару, умови поставки FСА Maardu, обов'язок Покупця 100% оплати протягом 40 календарних днів від дати інвойсу на відвантажену партію Товару.
Комерційний рахунок-фактура № 24193 від 04.10.2024 по Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 засвідчив відвантаження товару, умови поставки FСА Maardu, обов'язок Покупця 100% оплати протягом 40 календарних днів від дати інвойсу на відвантажену партію Товару.
Покупцем був укладений Договір-доручення № 10 від 01.10.2018 на транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Також, Покупцем були отримані та подані до митного органу: Сертифікати походження товару №ЕЕ414511 та №ЕЕ414556, Сертифікат аналізу від 15.05.2024, пакувальні листи № 24189 від 02.10.2024 та № 24193 від 04.10.2024, Транзитні декларації № 24ЕЕ1210N0036085J5 та № 24ЕЕ1210N0036455J0, Міжнародні товарно-транспортні накладні СМR 24189 та СМR 24193, Рахунки № 325 від 02.10.2024 та № 328 від 04.10.2024 до Договору на транспортно-експедиційні послуги № 10 від 01.10.2018, Довідки про транспортно-експедиторські витрати № 325 та № 328, Комерційна пропозиція від 30.09.2024, довідка з оцінками спот-цін на полімери в Америці та Азії, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару станом на 18 та 25 вересня 2024 року, Інформаційний лист з технічною інформацією про поліетилен низької щільності № 13/03-04 від 13.03.2024.
Під час декларування товару за митними деклараціями № 24UA807200014738U0 від 04.10.2024 позивачем відповідно до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України (далі - МК України) самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.
З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу вказаний вище повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України.
Незважаючи, що позивачем були надані всі наявні документи з питань митного оформлення товару відповідачем були витребувані достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність:
1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) умов або застережень, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3)умов за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надходить прямо чи опосередковано продавцеві;
4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули па ціну оцінюваних товарів.
Вказані документи не є документами, які декларант подає митному органу та які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, як цt визначає стаття 53 Митного кодексу України.
Натомість митним органом перекладено yа декларанта виконання власних обов'язків, які передбачені статтею 58 Митного кодексу України.
Також, митним органом додатково були запитані наступні документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо;
- каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митного Кодексу України;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.
При цьому, відповідачем не роз'яснено для встановлення яких саме складових митної вартості товару необхідні запитувані документи та які розбіжності в раніше поданих документах мають вплив на правильність визначення митної вартості, які саме відомості відсутні, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
За результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картки відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2024/000709 та № UА807200/2024/000710 з причин винесення рішень про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024 та № UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024, якими за другорядним (резервним) методом скориговано митну вартість товарів.
У рішенні № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024, як підстави для неможливості визначення митної вартості товару заявленої декларантом зазначено наступне:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вилив на правильність визначення митної вартості.
Зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- безпідставно зменшилась фактурна вартість товару (з 2,65 дол. США/кг до 2,50 дол. США/кг);
- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 26.07.2012 № 26/07;
- рахунки на транспортні витрати надано від особи, яка не перевозила товар ТОВ “ЛЕК-7»;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- відсутня експортна митна декларація країни походження графа 34 МД (в митній декларації країни відправлення, міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також вартість товару. Всі ці значення впливають як на підтвердження митної вартості товару а також її спростування);
- в зв'язку зі складним логістичним маршрутом Корея - Хельсінки - Естонія - Україна відсутні транспортні документи на весь маршрут руху товару, відсутні розвантажувально-навантажувальні документи та складські витрати;
- додатково були надані ПД № 44 від 04.09.2024 та рахунок № 24152 від 05.08.2024, які підтверджують факт оплати СLNB8141S по 2,65 дол. США/кг;
- додатково були надані ПД № 51 від 25.09.2024 та рахунок № 24164 та № 24168, які підтверджують факт оплати СLNB8141S по 2,65 дол. США/кг.
Додатково було надано транзитну декларацію в якості підтвердження митної вартості № 24ЕЕ1210N0036085J5 типу Т1, але експортну митну декларацію країни походження графа 34 МД надано не було (в митній декларації країни відправлення міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також вартість товару.
Всі ці значення впливають як на підтвердження митної вартості товару, а також її спростування) та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МК України, та відмовою декларанта надати додаткові документи, щодо митної вартості 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод па ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних або подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вилив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Джерелом інформації для даного рішення з врахуванням спрацювання ризику АСУР є наявна в митному органі цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін 24UА807200014484U5 (МД № UА807200/2024/014484 від 30.09.2024) (тов. 1), код товару згідно з УКТ ЗЕД3901109000, країні походження КR (Корея), виробник Hanwa Solution Corporation, умови поставки FСА, вага нетто 20 000 кг.
При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 2,74 USD/кг.
Не погодившись із прийнятими Харківською митницею картками відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2024/000709 та № UА807200/2024/000710 з причин винесення рішень про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024 та-№ UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Коригування митної вартості здійснено митним органом за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.
Рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно положень статті 264 МК України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Як зазначалось раніше, у рішенні № UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024, як підстави для неможливості визначення митної вартості товару заявленої декларантом про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- відсутні будь-які пояснення щодо зменшення фактурної вартості товару (з 2,65 дол. США/кг до 2,50 дол. США/кг);
- рахунок на оплату транспортних послуг від 04,10.2024 № 328 та довідка про транспортні витрати послуг від 04.102024 №328 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення СМR№ 24193;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;
- відсутня заявка, передбачена умовами договору про транспортне-експедиторське обслуговування від 05.02.2024 № 05022024;
- відсутня інформація щодо супутніх витрат, пов'язаних з перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір та ін.), таким чином декларантом не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, визначених пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу;
- відсутня інформація , щодо винагороди експедитору, яка передбачена умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 05.02.2024 № 05022024.
З цього приводу слід зазначити, що всі перелічені зауваження з'явились вже в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості. Під час попередніх консультацій, електронного листування (копії додаються до позову) з ПАТ “ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» Харківською митницею вказані зауваження не зазначалися, документи на їх спростування не запитувались. Відповідачем формально була процитована частина 3 статті 53 Митного кодексу України та запитані виключно документи, які передбачені цією нормою Митного кодексу України без відповідного роз'яснення та обґрунтування.
Позивач не міг виконати “вимоги» відповідача та не приховував будь-якої інформації від контролюючого органу, оскільки раніше були надані всі наявні у нього документи щодо митного оформлення та визначення митної вартості товару.
Системний аналіз норм Митного кодексу України, які регулюють відносини коригування митної вартості товару, свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів.
Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі №260/695/19.
Також, слід зауважити, що Верховним Судом у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: "...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації Є ЛІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також: слід врахувати, що в ЄЛІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем., оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку окремо".
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК України Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть маги першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Крім того, спірні рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом, а також фактів, які вплинули па таке коригування, окрім посилання на наявну в АСМО Інспектор та ЄАІС інформацію про здійснене раніше митне оформлення товарів, що, як зазначалося вище, не може мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про і о вар і а не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/] 8), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Позивачем був наданий вичерпний перелік документів, який був у його розпорядженні і на підставі якого можна встановити порядок формування ціни на товар, для підтвердження митної вартості товару за ціною Контракту відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Щодо відсутності заявки, передбаченої умовами договору № б/н від 21.02.2024, слід зазначити, що згідно з пунктом 2.2. Договору на транспортні послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21 лютого 2024 року перевезення вантажів виконуються на підставі разових заявок, що пред'являються Експедитором заздалегідь до зазначеного дня завантаження. Заявка має наступні дані: адреси завантаження і розвантаження, контактні телефони відповідальних осіб при завантаженні/розвантаженні, дата подачі автомобіля на завантаження, найменування вантажу (його вага, обсяг), умови транспортування, загальна вартість перевезення.
Заявка на транспортне обслуговування має попередній характер, передує виконанню послуг Перевізником та підтверджується рахунками № 325 від 02.10.2024 та № 328 від 04.10.2024 від 01.10.2024, які підписані головним бухгалтером ТОВ “ЛЕК-7». При цьому, відповідач заявки на транспортне обслуговування не витребовував у позивача при первісному митному оформленні товару, проте послався на їх відсутність в обґрунтуванні оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.
Відповідно до Договору-доручення на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 10 від 01.10.2018 (копія додається) Замовник (ПАТ “ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ») доручає, а Експедитор ('ГОВ “ЛЕК-7») бере на себе зобов'язання навантаження та експедування автомобілів Перевізника. Експедитор укладає від свого імені договір перевезений з Перевізником, який отримав у встановленому порядку ліцензію по наданню послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом загального користування та має ліцензійну картку на автомобільний засіб.
Яким саме чином Експедитор виконує власні зобов'язання за договором, чи залучає третіх осіб для його виконання, які документи надає для митного оформлення товару, не стосується Замовника. Обов'язок Експедитора за Договором-дорученням № 10 від 01.10.2018 вчасно та якісно надати транспортно-експедиційні послуги та доставити товар у визначене місце. Зобов'язання Замовника прийняти доставлений товар шляхом підписання Акту виконаних робіт, та оплатити виставлені рахунки за транспортно-експедиційні послуги.
Як надання рахунків на транспортні витрати від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення товару впливає на визначення митної вартості товарів відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначається та не обґрунтовується. Проте це цілком відповідає звичаям ділового обороту, не порушує вимог Митного кодексу України та Договору-доручення № 10 від 01.10.2018.
Щодо відсутності каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару то, слід звернути увагу, що в митний орган були подані довідка з оцінками спот-цін на полімери в Америці та Азії, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару.
У позивача відсутні механізми витребування у своїх контрагентів каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів).
Біржові ціни формуються виключно під впливом ринкового попиту та пропозиції, що дає змогу орієнтуватися учасникам ринку та прогнозувати хід торгів в майбутньому, і є найбільш точним показником дійсності ціни імпортованого товару.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі обґрунтованою ціною товару буде саме ціна, за яку такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу.
Саме для підтвердження того, що митна вартість товару визначена за ціною договору з урахуванням цін на подібний товар при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, позивачем і надавалася митному органу оцінка спот-цін па полімери в Америці та Азії.
Щодо посилання відповідача на Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, слід зазначити, що ці платіжні документи не запитувались Харківською митницею.
Відповідно до графи 20 Розділу ІІІ. Правил заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою, затверджених Наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа З ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про падання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Тобто, вказаними правилами заповнення декларації митної вартості встановлено обов'язок зазначення витрат на транспортування та подання на їх підтвердження рахунку-фактури або інших документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до вказаних вимог Правил заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою, позивачем був поданий відповідачу рахунок № 320 від 01.10.2024, який містить всю вичерпну інформацію щодо понесених ПАТ “ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» витрат на транспортно-експедиційні послуги, які не включені у вартість товару.
Також, вказаними Правилами передбачені випадки, коли відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів.
При цьому, у запиті на надання додаткових документів Харківської митниці цитується перелік документів визначений частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, який запитується тільки в разі розбіжностей, які мають вплив па правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки або не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідного обґрунтування з посиланням па частину 3 статті 53 Митного кодексу України запит Харківської митниці про надання додаткових документів не містить.
В запиті Харківської митниці взагалі відсутня вимога надати банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, хоча проведення консультацій з декларантом є обов'язком митного органу.
Проте вже в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару Харківська митниця посилається на відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.
Щодо відсутності транспортних документів на весь маршрут руху товару, розвантажувально-навантажувальних та складських витрат слід зауважити, що запит такої інформації не передбачений частинами 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України.
Сторонами Контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 погоджена ціна за товар, що включає в себе вартість доставки товару морем до порту Гельсінкі, Фінляндія. Запит у продавця документів, які підтверджують вартість морського фрахту, розвантажувальних робіт не відноситься до прав покупця за Контрактом № 14/05/2020 від 14.05.2020.
З цього привод покупцем до митного органу були надані коносаменти № ВКА013127 та № ВКА013127.
Коносамент виконує чотири основні функції:
свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов'язується доставити вантаж та видати отримувачу;
засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення;
є товаросупроводжувальним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;
є товаророзпорядчим документом.
У момент відправлення, вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору, при цьому всі основні умови цього договору переносяться в коносамент.
В коносаменті № ВКА013127 міститься посилання, що морський фрахт оплачений заздалегідь. За умовами контракту № 14/05/2020 від 14.05.2020 ціна товару розуміється на умовах FСА Марду, Естонія. Тобто витрати на транспортування товару до міста Марду, Естонія включені у вартість товару.
Умови поставок FСА (англ. Free - вільний перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, якого найняв покупець. Подальші ризики за транспортування ватажу покупець несе самостійно. Умови цієї поставки застосовуються до перевезень всіх видів транспорту: залізничний, повітряний, автомобільний, морський або водний внутрішній. Також вони діють, якщо використовується змішаний тип доставки.
За умовами поставки FСА продавець зобов'язується доставити другій стороні вантаж, який вже пройшов митне очищення, доставивши його в зазначене ним місце. Від обраного місця залежить і розподіл між сторонами ризиків і витрат, оскільки саме в цей момент вони переходять від продавця до покупця.
Згідно з умовами поставок FСА, продавець повинен доставити вантаж покупцеві разом з супровідними документами, допомогти йому отримати необхідні ліцензії та надати товар обраним самостійно або зазначеним покупцем способом в призначене місце. Крім того, він несе відповідальність за все, поки товар не буде доставлений та зобов'язаний оплатити всі витрати до поставки, в тому числі і експортні. Усі документи, маркування та упаковка товару теж покладаються на плечі продавця. Натомість покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти поставку. Він оплачує ви трати на імпорт вантажу, витрати після його поставки, а також в разі невиконання своїх зобов'язань перевізником.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, ПАТ “ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» згідно вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України має надати документи, які підтверджують витрати по транспортуванню вантажу з міста Марду, Естонія до міста Харків, Україна, що було зроблено позивачем в повному обсязі надавши до митного органу Договір-доручення № 10 від 01.10.2018 па транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, Рахунки № 325 від 02.10.2024, № 328 від 04.10.2024 та відповідні Довідки про транспортно-експедиторські послуги.
Вимоги митного органу щодо надання транспортних документів на весь маршрут руху товару, про розвантажувально-навантажувальні та складські витрати є неправомірними та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Так само, в міжнародних транспортних накладних № ЕХР-12131-AKL від 25.09.2024 та № ЕХР-12149-AKL від 30.09.2024, які підтверджують переміщення товару з міста Гельсінкі, Фінляндія до міста Таллінн, Естонія є посилання на інвойс (рахунок) № 2024100007, які с рахунками оплати саме перевезення товару з боку «VIPLAST SERVICE OU» та входить до вартості товару.
Вимоги митного органу щодо надання копії митної декларації країни відправлення не відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, оскільки митна декларація країни відправлення може бути запитана митним органом тільки в тому разі, коли первісно подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Будь-яких роз'яснень від митного органу щодо наявних розбіжностей, ознак підробки чи відсутності всіх відомостей декларанту не надавалося.
Окрім цього, митна декларація країни відправлення надасться до митного органу за наявності у декларанта ( ч. 3 ст.53 Митного кодексу України).
Митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не несе. відповідальності як за її заповнення так і за її надсилання позивачу контрагентом.
ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості.
При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене, висновок митного органу щодо не підтвердження ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом її визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України.
Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024 та-№ UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024 не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Відповідачем жодним чином не обґрунтовано, в чому полягає невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вар тості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України. Яким саме умовам глави 9 МК України не відповідає обраний декларантом метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту), який визначається ст. 57 МК України, як основний. Які саме документи подані декларантом містять розбіжності, які саме розбіжності, які саме відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містяться в поданих декларантом документах. Усі ці зауваження відповідачем у власному рішенні й про коригування митної вартості товарів не обґрунтовуються.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При ньому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовувати ся у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню, а надані позивачем документи, в тому числі додаткові документи, надіслані позивачем разом з заявою про перегляд рішення, кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Позивачем заявлено повні та достовірні відомості про митну вартість товарів.
Позивачем спростовані всі сумніви митниці, викладені у рішенні про коригування митної вартості товарів. Підприємством надані всі, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей щодо вартісних та кількісних показників оцінюваного товару, також ознаки підробки документів відсутні й усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.
Враховуючи вимоги нормативних приписів, які регулюють спірні правовідносини, предмет доказування у даній справі охоплює як підстави незастосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору, так і обґрунтованість обрання певного другорядного методу та порядок розрахунку митної вартості імпортованого товару.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (висновок щодо застосування положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України, викладений в постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21), що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Позиція Верховного Суду при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: «посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, та як самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Таким чином, застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими декларантом до митного оформлення.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу під час митного оформлення товару пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024 та-№ UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Судом встановлено, що оскаржувана Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів № UА807200/2024/000709 та № UА807200/2024/000710 були прийняті відповідачем з причин прийняття рішення про коригування митної вартості № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024 та-№ UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024.
Оскільки суд дійшов висновку про скасування вищевказаних рішень про коригування митної вартості через їх протиправність, то картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті Харківською митницею, також підлягають скасуванню.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь "Завод Південкабель" (ЄДРПОУ 00214534) витрат, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду, які полягають у письмовому перекладі на українську мову документів, які додані до позовної заяви в якості доказів, у сумі 5417,00 грн., в тому числі ПДВ 902,83 грн. згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.
У випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь такої особи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач скористався послугами перекладача щодо здійснення офіційного перекладу письмових доказів з англійської на українську мову та навпаки, з російської на українську мову. На підтвердження наданих послуг та здійсненої оплати позивачем долучено до позовної заяви копії: рахунку на оплату № П-1785/24 від 23.10.2024 та платіжної інструкції № 6369 від 28.10.2024.
Суд вважає, що позивач чи його контрагент згідно правил міжнародного ділового звичаю не позбавлені права складати відповідні документи будь-якою мовою, якщо сторони дійдуть відповідного погодження із вказаного приводу. Однак, використовуючи такі первинні документи у взаємовідносинах із юридичними чи фізичними особами, органами державної влади в Україні, позивач повинен забезпечити відповідність зазначених документів вимогам законодавства України.
Статтею 15 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Таким чином, позивач, використовуючи у публічних відносинах з органами державної влади первинні бухгалтерські та фінансові документи, на підтвердження обставин та фактів, які він декларує, несе обов'язок забезпечення доведення змісту таких документів державною мовою.
Крім того, суд зауважує, що доказів того, що вказаний переклад здійснений позивачем саме в рамках підготовки до розгляду даної справи матеріали справи не місять.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів того, що вказані витрати відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи. Отже, витрати позивача, понесені на оплату послуг перекладача, не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7, м. Харків, 61009, ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000591/2 від 09.10.2024 та-№ UА807000/2024/000592/2 від 09.10.2024 та картки відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2024/000709 та № UА807200/2024/000710.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (ЄДРПОУ 00214534) сплачену суму судового збору в розмірі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов