Справа № 500/5995/25
21 січня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 позов у цій справі задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 інформації про виключення його з військового обліку; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.
У позовній заяві представник позивача зазначила, що докази в підтвердження розміру судових витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14.01.2026 до суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Зубченко І.І. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 23 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Заява містить посилання на докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору, опис наданих юридичних послуг за договором та довідку адвоката про оплату коштів замовником.
Ухвалою суду від 15.01.2026 на підставі частини третьої статті 252 КАС України прийнято до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, постановлено її розгляд здійснювати у порядку письмового провадження з огляду на те, що рішення суду у цій справі від 12.01.2026 ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
16.01.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло заперечення на заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає, що такі витрати непідтверджені належним чином (у договорі № 153 від 28.07.2025 немає відомостей щодо вартості послуг адвоката у грошовому виразі; довідка, яка наче б то підтверджує передання певної суми грошей від позивача адвокату не є належним та допустимим доказом факту передачі грошових коштів); розрахунок витрат є таким, що значно перевищує розумні межі витрат на надання допомоги у справі такої невеликої складності та не містить аргументації необхідності їх здійснення; розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Перевіривши доводи заяв учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.
Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: договір про надання правничої допомоги №153 від 28.07.2025, укладений між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Зубченко І.І., додаткову угоду від 31.12.2025 до договору про надання правничої допомоги про продовження строку дії договору, опис наданих юридичних послуг за договором №153 від 28.07.2025, довідку адвоката Зубченко І.І. від 14.01.2026 про те, що ОСОБА_1 були оплачені кошти у сумі 23000 грн згідно договір про надання правничої допомоги від 28.07.2025.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до умов укладеного 28.07.2025 договору про надання правової допомоги замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу (юридичні послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1). У договору визначено обов'язки строрін. Адвокат зобов'язується представляти інтереси замовника в судах всіх інстанцій, органах Державної виконавчої служби (а також перед приватними виконавцями), органах Міністерства внутрішніх справ України, органах Міністерства юстиції України та їх підрозділах, органах прокуратури, ТЦК та СП, а також в інших державних та недержавних підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форми власності чи організаційно правової форми, перед будь-якими фізичними особами незалежно від їх громадянства з усіма правами, які передбачені чинним законодавством України, без обмежень (пункт 2.1); замовник, серед іншого, зобов'язується оплачувати винагороду (гонорар) адвоката за надання правової допомоги (підпункт «в» пункт 3.1); замовник оплачує адвокатові кошти (гонорар) за надання правової допомоги згідно з актом виконаних робіт (пункт 4.1).
Розмір, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати в умовах договору про надання правової допомоги не визначені.
Акту виконаних робіт, передбаченого договором №153 від 28.07.2025, позивач не надав.
Сторонами договору 14.01.2026 складено та підписано додаток до договору №153 від 28.04.2025 про надання правової допомоги у вигляді опису наданих юридичних послуг. До переліку послуг включено: зустріч та консультація з замовником 2000 грн, підготовка запиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2025 - 2000 грн, підготовка та надсилання листа до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.09.2025 - 1500 грн, підготовка та надсилання листа до Міністерства оборони України від 05.09.2025 - 1500 грн, підготовка та надсилання листа до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2025 - 1500 грн, підготовка позовної заяви - 7000 грн, підготовка відповіді на відзив - 3500 грн, підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення 2000 грн, а всього 23000 грн.
Адвокат Зубченко І.І. надала довідку від 14.01.2026 про те, що отримала від ОСОБА_1 кошти у сумі 23000 грн по договору про надання правової допомоги №153 від 28.07.2025.
Суд зазначає, що подана довідка адвоката Зубченко І.І. від 14.01.2026, не є належним первинним доказом на підтвердження оплати коштів замовником по договору про надання правничої допомоги в сумі 23000,00 грн, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, а розмір гонорару має обумовлених у договорі. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Тож, на переконання суду, до відшкодування підлягають лише ті витрати, які були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), обсяг наданих адвокатом надання послуг в межах саме цієї адміністративної справи (підготовка заяв по суті справи), виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, зважаючи також на подане заперечення відповідача щодо заявлених витрат на оплату правничої допомоги, справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 є сума 5000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач. Заявлена до відшкодування сума 23000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати на загальну суму 5000,00 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 229, 252 КАС України, суд
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати у сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.).
В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чепенюк О.В.