Справа № 500/5976/25
21 січня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради (далі - відповідач ), у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради: у надані ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого Захисника України ОСОБА_2 та у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї померлого Захисника України ОСОБА_2 згідно положення ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (із змінами та доповненнями);
- зобов'язати Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради: встановити і надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї померлого Захисника України ОСОБА_2 , та видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України Чілікіна Сергія Володимировича.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із загибеллю його рідного брата, з яким позивач проживав однією сім'єю та перебував в нього на утриманні, він має право на отримання статусу члена сім'ї загиблого Захисника України. Однак, відповідач відмовив позивачу в наданні статусу члена сім'ї загиблого Захисника України, оскільки на момент звернення заявником не надано підтвердження про одержання пенсії по втраті годувальника, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 20.10.2025 у задоволенні клопотання позивача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 20.10.2025 про відкриття спрощеного провадження отримано відповідачем 20.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності, є братом ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.
Зі змісту сповіщення сім'ї № 17 слідує, що ОСОБА_2 загинув внаслідок виконання бойового завдання по відбиттю агресії російської федерації поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області (арк. справи 101).
Відповідно до витягу із протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 3323 від 26.10.2024, поранення сержанта ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини (арк. справи 105).
Відповідно до акту про встановлення факту проживання від 18.01.2022 складеним ОСОБА_3 головою ОСББ "Наш дім 11-А" та довідки від 16.06.2022 № 16/06 громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . згідно довідки про місце реєстрації, але фактично проживає без реєстрації в приміщенні квартири АДРЕСА_2 із 2019 року, разом із молодшим братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим за адресою квартира АДРЕСА_3 .
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 13.12.2024 у справі № 608/1162/23 встановлено юридичний факт спільного проживання однією сім'єю рідних братів ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у період з 13.12.2021 по 24.06.2022 (по день мобілізації) по АДРЕСА_4 . Встановлено юридичний факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 у період з 13.12.2021 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 у населеному пункті Білогорівка Луганської обл. (арк. справи 134 - 138).
На звернення позивача щодо отримання статусу та видачі посвідчення "Члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці України" Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради листом від 08.05.2025 № 06-08/596 повідомило, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія. Оскільки, на момент звернення позивачем не надано підтвердження про одержання пенсії по втраті годувальника, надання статусу та видача посвідчення не є можливим (арк. справи 129).
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є відмова відповідача у надані статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України відповідно до статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з частиною шостою статті 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
У абзаці 16 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХІІ визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
За змістом абзацу 9 пункту 1 цієї статті порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 "Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту деяким категоріям осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі - Порядок № 740) статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Пунктом 3 Порядку № 740 передбачено, що статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку №740 встановлено, що підставою для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зокрема, заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, є: свідоцтво про смерть (крім випадків, коли особа пропала безвісти); довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 740 для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву.
Пунктом 11 Порядку № 740 встановлено, що заява у паперовій формі подається заявником за формою згідно з додатком 2.
Суд зазначає, що затверджена додатком 2 до Порядку №740 форма заяви передбачає подання довідки про призначення пенсії в разі втрати годувальника (із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) загиблого (померлого) годувальника для підтвердження заявника на утриманні у загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
За змістом пункту 13 Порядку №740 рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).
За правилами підпункту 1 пункту 16 Порядку № 740 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1Закону.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видається відповідно до "Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).
Пунктом 2 Положення № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
З матеріалів справи слідує, що позивач подав до Управління заяву про надання йому статусу члена сім'ї загиблого Захисника України як брат загиблого, що перебував на його утриманні.
Разом з тим, положення статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ визначають, що статус члена сім'ї загиблого належить, зокрема, тим утриманцям, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія. Тобто законодавець пов'язує можливість визнання особи утриманцем з фактом призначення й виплати відповідної пенсії.
Оскільки документа, який би підтверджував призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, для встановлення факту утримання позивач не надав, він не відповідає критеріям, встановленим для цієї категорії осіб, і не вважається утриманцем загиблого в розумінні Закону № 3551-ХІІ.
Крім того, Закон № 3551-ХІІ не містить положень, які б дозволяли відносити брата (сестру) загиблого як родича кровної спорідненості до кола осіб, що можуть бути визнані членами сім'ї загиблого Захисника.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17 Верховний Суд вказав, що встановлення рішенням суду факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом № 3551-ХІІ.
Також Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 205/5929/17 висловив позицію, відповідно до якої Закон № 3551-ХІІ не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов'язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України.
У зв'язку з викладеним, зважаючи на відсутність підстав для застосування положень Сімейного кодексу України при визначенні статусу члена сім'ї загиблого Захисника України, факт спільного проживання, пов'язаності спільним побутом та взаємними правами та обов'язками, перебування на утриманні загиблого (померлого без виплати відповідної пенсії не має правового значення для цілей Закону № 3551-ХІІ.
Таким чином, аналізуючи наведені правові норми у контексті встановлених обставин справи, оскільки позивач не довів наявності передбачених Законом № 3551-ХІІ підстав для набуття статусу члена сім'ї загиблого Захисника України, суд дійшов висновку, що Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради діяло в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, залишаючи без оцінки окремі аргументи позивача, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання, що у спірних правовідносинах відповідачем 1 не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачкою не доведено. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 21 січня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Управління соціального захисту та охорони здоров'я Чортківської міської ради (місцезнаходження: вул. Шевченка, 21, м. Чортків, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48501, код ЄДРПОУ: 38743174).
Головуючий суддя Юзьків М.І.