21 січня 2026 року Справа № 480/197/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувшиза правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/197/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним рішення голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , викладене у листі № 10622 від 25.12.2024, щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 , в порядку передбачену чинним законодавством, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до поданої мною заяви від 17.12.2024, відобразивши прийняте рішення у військово-обліковій документації ОСОБА_1 та видавши йому відповідну довідку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки здійснює догляд за батьком, який потребує постійного догляду на непрофесійній основі, про що ним було подано відповідну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Втім, відповідач відмовив йому у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вважає, що вказана відмова суперечить нормам чинного законодавства, що й обумовило необхідність у зверненні до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 14.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що пунктом 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі- Порядок № 560) зазначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Таким чином для подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані особисто, з пред'явленням відповідного актуального військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) подає заяву за формою згідно з додатком 4.
Позивач 17.12.2024 звернувся до відповідача через засоби поштового зв'язку із заявою про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.9 ч.1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зважаючи, що позивач вперше звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, до якої додав не завірені належним чином копії підтверджуючих документів, листом від 25.12.2024 № 10622 його повідомлено про те, що оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, здійснюється виключно за особистою участю військовозобов'язаного відповідно до передбаченого Порядку № 560. Позивачу запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 та надати для ознайомлення оригінали підтверджуючих документів, які дають право на відстрочку, що ним зроблено не було.
За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 17.12.2024 засобами поштового зв'язку подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснює догляд за батьком, який потребує постійного догляду. До заяви позивачем були долучені підтверджуючі документи (а.с.5-16), а саме: копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 № 4959 від 21.10.2020; копія РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.10.2024 (повторно); копія паспорту та ідентифікаційного номеру батька ОСОБА_3 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 від 12.06.2014 № 1984910557; копія висновку від 19.06.2024 № 122/1101 про необхідність отримання ОСОБА_3 постійного догляду; копія акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 13.12.2024; копія довідки квартального уповноваженого від 08.12.2024 № 6-30 про склад сім'ї та здійснення постійного догляду; копія свідоцтва про смерть матері ОСОБА_4 від 21.02.2020 серії НОМЕР_2 .
На звернення позивача листом від 25.12.2024 № 10062 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що надсилання на розгляд комісії заяви на відстрочку у паперовій формі здійснюється лише у разі подання заяви про продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За результатами опрацювання заяви встановлено, що позивач вперше звернувся до вищезазначеної комісії з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, додані до заяви докази, які підтверджують право на відстрочку, не завірені в установленому порядку.
Крім того, на підставі даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що позивач є порушником вимог частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", за яке частиною 3 статті 210-І КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Таким чином, для вирішення порушеного у зверненні питання необхідно особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 з оригіналами або належним, чином завіреними копіями документів які підтверджують право на відстрочку, а також складання адміністративних матеріалів.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, а саме: особи, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
За приписами частини сьомою статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пунктів 9 та 11 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
За приписами пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно із пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви, за встановленою формою, з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Однак, як вбачається з наявних у справі матеріалів, заяву позивача про надання відстрочки та додані до неї документи по суті поставленого позивачем питання комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично не було розглянуто, а листом від 25.12.2024 № 10622 повідомлено позивача про необхідність особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з цим, суд зазначає, що саме комісія, створена відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до компетенції якої належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинна була розглянути заяву та пакет документів, перевірити перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, та прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
У свою чергу, лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.12.2024 № 10622 є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер, однак не містить відмову у наданні відстрочки.
Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Водночас, доводи відповідача, викладені ним у листі від 25.12.2024 № 10622 щодо порушення військовозобов'язаним вимог правил військового обліку, суд не бере до уваги та не надає їм оцінку, оскільки можливе порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для нерозгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи та досліджені докази, приймаючи до уваги, що відповідачем не прийнято жодного рішення за результатом поданої позивачем заяви про надання відстрочки від 17.12.2024, суд вважає за необхідне обрати належний захист порушеного права позивача та, із врахуванням ст. 9 КАС України, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.12.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації та зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
Стосовно вимоги про визнання протиправним рішення голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , викладене у листі № 10622 від 25.12.2024, то суд зазначає, що за своїм змістом оскаржуваний лист носить інформативно-роз'яснювальний характер, хоча позивач вважає саме цей лист рішенням про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Між тим, до правових актів індивідуальної дії належать рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, які спрямовані на виникнення, зміну або припинення права та обов'язків суб'єктів, щодо яких вони прийняті.
Відтак, оцінивши за своїм змістом оскаржуваний лист, суд дійшов висновку, що оспорюваний лист не є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, оскільки є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер,
У той же час вимоги позивача про зобов'язання відповідача за наслідками розгляду заяви прийняти рішення саме про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації з оформленням відповідної довідки, є передчасними та фактично такими, що звернуті на майбутнє, адже їх вирішення безпосередньо залежить від результатів розгляду поданої позивачем заяви.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 06.01.2025 (а.с.4).
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.12.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 17.12.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько