з питань забезпечення позову
21 січня 2026 року м. Рівне№460/22344/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доУправління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті
провизнання протиправною та скасування постанови,
У провадженні суду перебуває справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №073029 від 25.11.2025.
Ухвалою суду від 12.12.2025 позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу усунути її недоліки у встановлений судом строк.
Позивач недоліки позовної заяви усунув у строк і спосіб, визначені судом. Відтак, позовна заява вважається поданою у день первинного подання до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 18.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву.
21.01.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.11.2025 №073029 у виконавчому провадженні №80028207 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/22344/25.
Заяву обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки у виді додаткових фінансових витрат, а також у випадку задоволення адміністративного позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належного позивачу майна.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи наведені представником позивача підстави для вжиття таких заходів, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
За приписами ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу вимог п.5 ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є визнання протиправною та скасування постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №073029 від 25.11.2025.
Зі змісту Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансбезпеки, її територіального органу) (п.19).
Відповідно до п.23 вказаного Порядку, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Авдимирець А.С. відкрито виконавче провадження ВП №80028207 про стягнення із ОСОБА_1 штрафу в сумі 17000,00грн на підставі постанови від 25.11.2025 №073029.
20.01.2026 у виконавчому провадженні №80028207 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
Отже, відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оспорюваної постанови.
Це свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду, ефективний захист прав або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, може стати істотно ускладненим чи унеможливленим.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №640/7046/19, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при прийняті даного рішення.
Сукупність наведених обставин вказує на існування об'єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення у виконавчому провадженні №80028207 унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У рішенні від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" (Kaic and Others v. Croatia) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб не тягне фактичне вирішення спору по суті, оскільки правомірність або неправомірність оспорюваної постанови буде встановлена судом за наслідками розгляду адміністративної справи.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області про застосування адміністративно- господарського штрафу від 25.11.2025 №073029, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/22344/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Відінська, буд.8, м.Рівне, Рівненська область, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи 39816845).
Ухвалу складено 21 січня 2026 року.
Суддя О.М. Дудар