21 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15062/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 яка є законним представником ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Першин Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 яка є законним представником ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_4 , в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розподілу та виплати належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_5 на користь його батька ОСОБА_4 , відомості про якого внесені до актового запису про народження в порядку ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України зі слів його матері ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, здійснити перерозподіл та виплату належного грошового забезпечення безвісті зниклого солдата ОСОБА_5 законним її отримувачам, а саме: його матері ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як законному представнику його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , без урахування частки його батька ОСОБА_4 , відомості про якого внесені до актового запису про народження в порядку ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України зі слів його матері ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони звернулись до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату грошового забезпечення, додавши всі необхідні документи, а саме копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 03.03.1988 та витяг № 00051297322 від 20.05.2025 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. 21.06.2025 року на підставі п. 33 прийнятого протоколу №24 від 03.05.2025р., військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято рішення виплатити з 01.05.2025 року, в якому зазначено, що частка яка належить його батькові нараховувати на депонований рахунок частини. Позивачі зазначають, що вказані дії відповідача призвели до неправомірного зменшення частки грошового забезпечення, що підлягають виплаті матері та сину безвісного зниклого.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
02.12.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні даного позову відмовити посилаючись на те, що солдат ОСОБА_6 , колишній механік-водій-електрик відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , який вважається зниклим безвісти 08.05.2025 року у відповідності до абз. 1 п. 6 ст. 9 Закону 2011-XII не складав особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках. на підставі отриманих 27.05.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 документів, а саме свідоцтва про народження зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 було встановлено про наявність у нього батька - ОСОБА_4 . Відповідачем було прийнято рішення про виплату грошового забезпечення на користь
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив військову службу у Збройних Силах України по посаді механік-водій-електрик відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається зі змісту копії Сповіщення сім'ї Інгулецького об'єднаного районного у м. Кривий ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5/2789 від 10.05.2025 повідомлено, солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 зник безвісті 08.05.2025, під час виконання бойового завдання, під час переміщення, в районі н.п. Нова Полтава, Іллівської сільської громади, Краматорського району, Донецької області.
Згідно витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2025 № 2264 зазначено "вважати військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_5 , механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , зникли безвісті з 08.05.2025.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату грошового забезпечення, додавши всі необхідні документи, а саме копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 03.03.1988 та витяг № 00051297322 від 20.05.2025 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
21.06.2025 на підставі п. 33 прийнятого протоколу №24 від 03.05.2025р., військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято рішення виплатити "з 01.05.2025 року, грошове забезпечення, матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2025р. та одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2025р., додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, в розмірі 1/3 частини від 50% належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 ,
колишнього механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, які належать його неповнолітній дитині ( ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) колишній дружині (представнику неповнолітніх дітей) ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) згідно наданих платіжних реквізитів: картковий рахунок IBAN НОМЕР_4 відкритий у АТ “УКРГАЗБАНК», на підставі пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або безвісно відсутніх затвердженого ПКМУ від 30.11.2016 року № 884.
Виплатити з 01.05.2025, грошове забезпечення, матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2025р. та одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2025р., додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, в розмірі 1/3 частини від 50% належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 , колишнього механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, його матері ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) згідно наданих платіжних реквізитів: рахунок IBAN НОМЕР_6 відкритий у АТ “ПРИВАТБАНК», на підставі пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або безвісно відсутніх затвердженого ПКМУ від 30.11.2016 року № 884.
З 01.05.2025, грошове забезпечення, матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2025р. та одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2025р., додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, в розмірі 1/3 частини від 50% належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 , колишнього механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, яка належить його батькові нараховувати на депонований рахунок частини. З 01.05.2025 року 50% від належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 , колишнього механіка-водія-електрика відділення командно- штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, нараховувати на депонований рахунок частини….".
Вважаючи дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розподілу та виплати належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_5 на користь його батька ОСОБА_4 , відомості про якого внесені до актового запису про народження в порядку ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України зі слів його матері ОСОБА_1 протиправними, позивачі звернулися з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно п.1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно п. 2 цієї статті до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2027 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок №260)
У відповідності до п. 2 Порядку № 260 Грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Аналіз зазначених норм свідчить, що грошове забезпечення військовослужбовців є щомісячною виплатою, яка має постійний характер, виплачується на підставі наказів про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
У відповідності до п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884) за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 884 в редакції від 02.02.2024року, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Пунктом 4 Порядку № 884 в редакції від 02.02.2024року зазначено, що "виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою)".
Згідно п. 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).
Як вбачається з матеріалів справи солдат ОСОБА_5 , колишній механік-водій-електрик відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , який вважається зниклим безвісти 08.05.2025 року у відповідності до абз. 1 п. 6 ст. 9 Закону 2011-XII не складав особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.
За таких обставин нарахування та виплата належного військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 забезпечення здійснюється в Порядку №884 визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Позивачами в свою чергу не заперечується, що заяви від 23.05.2025 року про виплату грошового забезпечення відповідно до норм п. 6 ст. 9 Закону 2011-XII в Порядку № 884 було прийнято до розгляду та задоволено.
На підставі отриманих 27.05.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 документів, а саме свідоцтва про народження зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 було встановлено про наявність у нього батька - ОСОБА_4 .
21.06.2025 року на підставі п. 33 прийнятого протоколу №24 від 03.05.2025р., військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято рішення виплатити з 01.05.2025 року, грошове забезпечення, матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2025р. та одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2025р., додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, в розмірі 1/3 частини від 50% належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 ,
колишнього механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, які належать його неповнолітній дитині ( ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) колишній дружині (представнику неповнолітніх дітей) ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) згідно наданих платіжних реквізитів: картковий рахунок IBAN НОМЕР_4 відкритий у АТ “УКРГАЗБАНК», на підставі пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або безвісно відсутніх затвердженого ПКМУ від 30.11.2016 року № 884.
Виплатити з 01.05.2025 року, грошове забезпечення, матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2025р. та одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2025р., додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, в розмірі 1/3 частини від 50% належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 , колишнього механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, його матері ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) згідно наданих платіжних реквізитів: рахунок IBAN НОМЕР_6 відкритий у АТ “ПРИВАТБАНК», на підставі пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або безвісно відсутніх затвердженого ПКМУ від 30.11.2016 року № 884.
Виплатити з 01.05.2025 року, грошове забезпечення, матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань за 2025р. та одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2025р., додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, в розмірі 1/3 частини від 50% належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 , колишнього механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, яка належить його батькові нараховувати на депонований рахунок частини. З 01.05.2025 року 50% від належного грошового забезпечення солдата ОСОБА_7 , колишнього механіка-водія-електрика відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 08.05.2025 року, нараховувати на депонований рахунок частини.
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця виплачується членам його сім'ї, до яких належать, зокрема, батьки. Порядок № 884 передбачає, що для розподілу коштів комісія частини враховує документи, що підтверджують родинні зв'язки, включаючи свідоцтво про народження. У разі відсутності заяви від одного з членів сім'ї, його частка депонується на рахунку частини до з'ясування обставин або звернення отримувача.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не уповноважений самостійно тлумачити юридичну природу такого запису в реєстрі, чи виключати особу з кола отримувачів до звернення такої особи з відповідною заявою про виплату грошового забезпечення та документами визначеними Порядком № 884. Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_4 з відповідною заявою про виплату грошового забезпечення та документами визначеними Порядком № 884 до військової частини НОМЕР_1 не зверталася, відповідно підстави для прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику до розгляду такої заяви по суті порушеного питання та оцінки доданих до неї документів - відсутні.
Позивачами ні до суду, ні до відповідача не надано належних доказів стосовно того, що батько ОСОБА_5 - ОСОБА_4 виключений зі свідоцтва про народження, відсутні судові рішення стосовно внесення змін до вказаних документів.
На суд не покладений обов'язок аналізу сімейного стану стосовно наданих документів.
За таких обставин у відповідності до п. 5 Порядку № 884 належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого четвертого пункту 6 цього Порядку:
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:
виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
Збереження належного, але не виплаченого, грошового забезпечення за військовослужбовцями (визначеними особами) здійснюється військовою частиною (установою, організацією) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні шляхом зарахування сум грошового забезпечення на депозитні рахунки в органах Казначейства. У разі збереження сум грошового забезпечення понад три роки і більше такі суми сплаті до відповідних бюджетів не підлягають.
Відповідно до положень п. 6 ст. 9 Закону 2011-XII у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
З огляду на викладене, Позивачі не обмежені у праві на одержання спадщини, до складу якої входять належні, але не виплачені суми грошового забезпечення військовослужбовця, після встановлення судом відповідного юридичного факту його смерті (загибелі). Такий висновок узгоджується із загальними положеннями цивільного законодавства щодо спадкування та підтверджує право Позивача на отримання належних виплат у складі спадщини.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Закон України № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Таким чином, жодної бездіяльності стосовно дій відповідача не вбачається, адже всі покладені на відповідача чинним законодавством (Законом № 2011-XII) дії передбачені Порядком № 884 Відповідачем були виконані.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст.76 наведеного Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Інші аргументи позивачки вивчені судом, проте не беруться до уваги, оскільки зроблених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного припису за критеріями, переліченими у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення, оформленого протоколом від 21.06.2025 № 24, відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Приймаючи до уваги все вищевикладене у задоволенні позову позивачеві слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) яка є законним представником Сарапулова Дмитра Денисовича ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко