21 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10945/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення витрат пов'язаних з утриманням,
Дніпровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ШН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (р/р UA268201720313221 003201017468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 130 247 грн. 24 коп. (сто тридцять тисяч двісті сорок сім гри, 24 коп).
Позовні вимоги обґрунтовані невідшкодуванням у добровільному порядку відповідачем витрат з його утримання у закладі освіти у розмірі 130 247 грн. 24 коп. у зв'язку з достроковим звільненням останньої зі служби в Національній поліції України за власним бажанням.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 зобов'язано Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Листом від 12.09.2025 №01-37/16075 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради повідомив, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. Копія ухвали про відкриття від 18.09.2025 направлялася ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до Полтавського окружного адміністративного суду 16.10.2025 з відміткою «адресат відсутній».
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Наказом ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 02.08.2019 №164 ос "По особовому складу" ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
05.08.2019 між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ (виконавець), ГУНП в Полтавській області (замовник) та ОСОБА_1 (особа) укладено контракт про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ №5984.
Предметом контракту є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти "бакалавр" за спеціальністю 081 "право".
За умовами вказаного контракту виконавець зобов'язується, зокрема: - забезпечити можливість користування особою навчально-матеріальною базою виконавця, бібліотеками, читальними залами, навчальною та методичною літературою, комп'ютерною технікою, об'єктами спортивно-оздоровчого, соціально-побутового та культурного призначення; - забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, Національної поліції України; - після закінчення навчання видати особі документ про вищу освіту державного зразка та направлення на роботу відповідно до рішення комісії з персонального розподілу; - після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням у закладі, за весь термін навчання.
Замовник зобов'язується, зокрема: - в разі звільнення особи до відпрацювання нею 3-х років після закінчення ЗВО видати їй повідомлення із зобов'язанням відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у виконавця під час навчання. Невідкладно проінформувати виконавця про звільнення особи зі служби в Національній поліції України та надіслати відповідні документи (копію рапорту про звільнення, висновок атестації, тощо), завірені копії наказів про призначення (переміщення по службі), завірену копію наказу про звільнення, копію паспорту (1, 2, 3 сторінки та реєстрація), копію облікової картки фізичної особи - платника податків, довідку про місце реєстрації - за наявності, копії наказів про внесення змін до облікових документів (зміна прізвища, тощо), необхідні для примусового стягнення з особи витрат, пов'язаних з її утриманням під час навчання.
Особа зобов'язується, зокрема: - після закінчення навчання в строк прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою та відпрацювати не менше 3-х років; - у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі виконавця витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.
Згідно з пунктами 2, 5 розділу ІV контракту відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим (в тому числі послуги прання, прасування), медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання та водовідведення, електроенергія). У разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням під час навчання, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства. Організація та проведення претензійно-позовної роботи здійснюється виконавцем.
Наказом ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 10.04.2023 №78 ос "По особовому складу" ОСОБА_1 направлено з 13.04.2023 для призначення на посади згідно з отриманим фахом.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 14.04.2023 №186 о/с "По особовому складу" призначено по Кременчуцькому районному управлінню поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який прибув після закінчення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, на посаду дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції.
У подальшому, у зв'язку з небажанням проходити службу в Національній поліції України ОСОБА_1 подав на ім'я начальника ГУНП в Полтавській області рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 02.07.2025 №370 о/с "По особовому складу" лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
При цьому, ОСОБА_1 під підпис 02.07.2025 вручено повідомлення про зобов'язання відшкодувати МВС України в особі Дніпровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, у розмірі 130 247,24 грн.
У подальшому листом ГУНП в Полтавській області від 08.07.2025 №143213-2025 на ім'я ректора Дніпровського державного університету внутрішніх справ повідомлено про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України.
Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат у розмірі 130 247,24 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частиною п'ятою статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції станом на момент укладення контракту від 05.08.2019) визначено, що порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до положень статті 72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Порядок, організацію та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України.
За приписами статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.
Підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок добору, направлення та зарахування на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС (пункт 2 Порядку №261).
За змістом пунктів 3-6 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.
Примірна форма договору затверджується МВС.
Згідно з пунктом 7-8 Порядку №261 сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису МВС.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2017 №173 затверджено Типову форму контракту про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та Типову форму контракту про здобуття освіти за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
У вимірі заявлених позовних вимог слід зауважити, що спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, витрачених на утримання відповідача під час навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у зв'язку із тим, що вона звільнилася за власним бажанням зі служби в Національній поліції менш, аніж через три роки після закінчення навчання, що є порушенням умов контракту від 10.08.2018 №5279.
Виходячи з аналізу наведених вище норм, обов'язки по відшкодуванню витрат покладаються на особу у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Зокрема, у разі звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
У цій справі судом встановлено, що за умовами укладеного між університетом, ГУНП в Полтавській області та відповідачем контракту від 05.08.2019 №5984, відповідач зобов'язалася відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі виконавця витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання (пункт 3.5 розділу ІІ контракту).
Тобто, з власноручно підписаного відповідачем контракту від 05.08.2019 №5984 останній був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання.
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами навчання наказом ГУНП в Полтавській області від 14.04.2023 №186 о/с "По особовому складу" призначено по Кременчуцькому районному управлінню поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який прибув після закінчення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, на посаду дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції.
У подальшому, у зв'язку з небажанням проходити службу в Національній поліції України ОСОБА_1 подав на ім'я начальника ГУНП в Полтавській області рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 02.07.2025 №370 о/с "По особовому складу" лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
За викладених обставин, суд доходить висновку про виникнення у відповідача обов'язку відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
При цьому, суд зауважує, що за правилами положень статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 8 Порядку №261 право вищого навчального закладу на звернення до суду в цій категорії спорів виникає у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
В цьому аспекті судом установлено та не є спірним те, що ОСОБА_1 під підпис 02.07.2025 вручено повідомлення про зобов'язання відшкодувати МВС України в особі Дніпровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, у розмірі 130 247,24 грн.
Однак, відповідач зі свого боку жодним чином не відреагував на повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.
Щодо обов'язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловлювався у низці справ.
Так, у справі "Chitos проти Греції" (рішення від 04.06.2015, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов'язання, яке він взяв на себе, обравши кар'єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов'язання служити у відповідному званні певну кількість років.
ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов'язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід'ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.
Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов'язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.
У справі "Lazaridis проти Греції" (рішення від 12.01.2016, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов'язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв'язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов'язався відслужити в армії дев'ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.
ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов'язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов'язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов'язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.
Обов'язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.
В аналогічній справі "Charalambos Pierrakos проти Греції" (рішення від 26.05.2020, заява № 51743/17) суд постановив, що обов'язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв'язку з військовим статусом, вона зобов'язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов'язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу "Chitos проти Греції", п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку.
У справі "Yanaюэk проти Туреччини" (рішення від 06.01.1993, заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.
Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов'язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов'язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Тож ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов'язок особи, яка зобов'язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов'язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою "покарання", становить заборонену цим положенням "примусову чи обов'язкову працю". Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв'язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов'язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити “примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття “непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.
Обов'язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов'язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.
Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов'язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов'язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов'язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.
За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у ВНЗ МВС за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв'язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.
Суд зауважує, що у спірному випадку склад та розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в навчальному закладі підтверджений залученими до матеріалів справи довідками-розрахунками фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія), курсантом ОСОБА_1 у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 роки.
При цьому, виходячи з аналізу пункту 3 Порядку №261 фактичні витрати, пов'язані з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія) на відповідну особу відображаються навчальним закладом саме у довідці про фактичні витрати.
За викладених обставин, надання позивачем до матеріалів справи саме довідок-розрахунків фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія), курсанта у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 роки, в обґрунтування розміру заявлених до стягнення витрат, відповідає приписам пункту 3 Порядку №261.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
А відтак, позов належить задовольнити повністю.
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено стягнення судових витрат юридичної особи - позивача з фізичної особи - відповідача, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ (пр. Науки, 26, м. Дніпро, 49005, ідентифікаційний код 08571446) до ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, вул. Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпровського державного університету внутрішніх справ (р/р UA268201720313221003201017468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 130 247 грн. 24 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко