20 січня 2026 року м. Київ справа №320/12105/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАШ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАШ» з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2022 №311/32-00-07-01-03-29 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.01.2023 №79/32-00-07-08-20 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 149457,46грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №1035-п від 30.09.2022 у магазині ТОВ «ТРАШ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рубана, 27 проведено фактичну перевірку з питань дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками), з питань цін та ціноутворення.
Під час перевірки встановлені наступні порушення:
- ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 149 457,46грн. В ході перевірки не було надано первинні документи на товар, згідно відомостей ТМЦ, які підтверджують походження товару, його транспортування від постачальників, переміщення його на магазин та його оприбуткування;
- перевіркою сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків по реєстратору розрахункових операцій, фіскальний чек №3000268398 з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 4884,20грн., сума коштів, яка визначена в денному звіті реєстратора 4889,70грн. Невідповідність на 5,50грн., що порушено норми п. 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- ненадання у ході перевірки у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні на перевезення товарно - матеріальних цінностей.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 12.10.2022 №2578/08/01/07/09/40688123.
Відповідачем 08.11.2022 прийнято податкове повідомлення - рішення №311/32-00-07-01-03-29, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020,00грн.
Відповідачем на підставі акта перевірки від 12.10.2022 №2578/08/01/07/09/40688123 та рішення ДПС України про результати розгляду скарги 27.01.2023 прийнято податкове повідомлення - рішення №79/32-00-07-08-20, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 149457,46 грн.
Позивач, вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі також - ПК України).
Згідно пп. 20.1.4 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
У силу вимог пп. 75.1.3 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є фактична перевірка.
При цьому, підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст. 80 Податкового кодексу України.
Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового кодексу України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
Пунктами 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
З матеріалів справи вбачається, що в результаті проведення фактичної перевірки магазину, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рубана, 27, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ТРАШ», встановлено наступні порушення.
Ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 149 457,46грн. В ході перевірки не було надано первинні документи на товар згідно відомостей ТМЦ, які підтверджують походження товару, його транспортування від постачальників, переміщення його на магазин та його оприбуткування.
Перевіркою сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків по реєстратору розрахункових операцій, фіскальний чек №3000268398, з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 4884,20грн., сума коштів, яка визначена в денному звіті реєстратора, 4889,70грн. Невідповідність на 5,50грн., що порушує норми п. 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Ненадання у ході перевірки у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні на перевезення товарно - матеріальних цінностей.
Як стверджує представник позивача, було досягнуто усної домовленості, що первинні документи будуть надані до кінця терміну проведення перевірки у зв'язку з великим обсягом інформації та необхідністю їх належного оформлення та перебування не за місцезнаходженням магазину.
При цьому в акті перевіряючі стверджують, що позивач не надав первинні документи, що не відповідає дійсності. Керуючий намагався їх передати в останній день перевірки 12.10.2022, проте перевіряючі відмовилися їх приймати, при цьому акт про відмову від прийняття документів не складався, оскільки відділ, де знаходяться перевіряючі, був зачинений у зв'язку з повітряною тривогою.
Згідно з п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого стану, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Таким чином, в разі відмови перевіряючих суб'єкт перевірки має право до кінця терміну проведення перевірки, тобто в останній день перевірки також, направляти запитувані документи поштою.
У зв'язку з цим ці документи було направлено засобами поштового зв'язку, що і підтверджується описом та чеками про відправлення.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином, позивач при наданні заперечення на акт перевірки додав додаткові первинні документи, а також ті, що вже надавалися засобами поштового зв'язку, що підтверджують надходження товару, зазначеного в переліку.
Фінансова відповідальність у відповідності до ст. 20 Закону №265/95-ВР настає зокрема у разі, якщо суб'єкти господарювання не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.
При цьому, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати (п. 85.6 ст. 85 ПК України).
З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом акт про відмову надання документів не складався.
Втім, у межах спірних правовідносин податковим органом не доведено, що позивач не надав йому документи, які підтверджують облік та походження товарів, які знаходяться на місці реалізації. Більш того, суд відзначає, що разом із запереченнями на акт перевірки суб'єкт господарювання надав у письмовій формі копії первинних документів (видаткових та товарно-транспортних накладних), які підтверджують ведення обліку згідно акту зняття залишків, які також не були взяті до уваги контролюючим органом під час розгляду заперечень.
Водночас, такі документи повинні були бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення, що перебачено абз. 2 ст. 44 ПК України.
Крім того, у постанові від 08 листопада 2021 року у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов'язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю.
У той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об'єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
Таким чином, право платника не обмежується доведенням обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику на усіх стадіях податкового контролю.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у праві № 826/7704/16.
Суд вказує, що позивач не ухилявся від надання первинних документів, оскільки направляв письмову відповідь на запит з копіями первинних документів, направляв заперечення на Акт з копіями первинних документів.
Суд погоджується з доводами відповідача, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), однак доказів того, що відповідні документ в електронній формі позивач відмовився надати матеріали справи не містять, натомість документи у паперовій формі були надані податковому органу разом із запереченням на акт перевірки, що давало можливість останньому їх дослідити та проаналізувати.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність складу правопорушення, передбаченого положеннями статті 20 Закону №265/95-ВР, позивачем надавалися документи, що підтверджують походження товару, його транспортування від постачальників, переміщення його на магазин та його оприбуткування та не було порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, є такими, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів, а тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.02.2023 №8166303.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, чиє протиправне рішення призвело до виникнення спірних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2022 №311/32-00-07-01-03-29 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.01.2023 №79/32-00-07-08-20 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 149457,46грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАШ» сплачений судовий збір у розмірі 2684,00грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.