20 січня 2026 року Справа №640/6723/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 № 0005630704.
В обґрунтування позову товариство вказує, що законодавством чітко передбачено, що електронні документи для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (надалі - Реєстр), які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять виключно назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, а не перетворювачів чи інших частин, що знаходяться в резервуарах та є невід'ємною комплектуючою частиною рівнеміра.
Зазначає, що кожен акцизний склад на АЗС ПАТ «УКРНАФТА» (зокрема і на АЗС № 23/052 та АЗС № 23/007, що стали об'єктом перевірки) оснащений рівнеміром-сигналізатором ультразвуковим УУС-01, виготовленим ТОВ «НД ПРОДАКШН».
Посилається, що інформація про обладнання цим рівнеміром-лічильником (УУС-01) резервуарів, розташованих на акцизних складах № 1003245 та № 1003216 на АЗС ПАТ «УКРНАФТА» була внесена товариством та зареєстрована у Реєстрі ще у грудні 2019 року, що підтверджується відповідною довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 27.11.2018 № 944, з відміткою контролюючого органу про отримання.
Також вказує, що перетворювачі П25 знаходяться в резервуарах та є невід'ємною комплектуючою частиною рівнеміра-сигналізатора ультразвукового УУС-01, але не є рівнеміром-лічильником, тобто окремим і самостійним засобом вимірювальної техніки, що не передбачає їх окремої реєстрації в Реєстрі.
Окрім того, зазначає, що коригуючі довідки від 09.02.2021 та 10.02.2021 були направлені до Реєстру з метою внесення деталізації відомостей про рівнеміри-сигналізатори УУС-01 на акцизних складах № 1003245 та № 1003216, а саме про одну з його складових частин перетворювач П25. Позивачем, як розпорядником акцизних складах № 1003245 та № 1003216 у лютому 2021 року не проводилась реєстрація рівнемірів-лічильників на цих акцизних складах, оскільки необхідна реєстрація кожного рівнеміра-лічильника (рівнеміра-сигналізатора УУС-01) у Реєстрі вже була проведена ПАТ «УКРНАФТА» у встановленому порядку у грудні 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2022 у справі № 640/6723/22 відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
11.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.10.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 640/6723/22 прийнято до провадження адміністративну справу та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, запропоновано сторонам по справі за наявності подати до суду додаткові пояснення по справі та докази протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду.
Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що згідно з базою даних ДПС встановлено, що ПАТ «УКРНАФТА» на акцизному складі № 1003245 зареєструвало згідно з «Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри» від 03.12.2019 рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 чотири рази із заводським № 2585, а чотири рівнеміри-лічильники (перетворювачі), які фактично встановлені на стаціонарних резервуарах на акцизному складі № 1003245 платником не зареєстровано в Реєстрі. ПАТ «УКРНАФТА» по акцизному складу № 1003245 зареєструвало рівнеміри-лічильники коригуючою довідкою від 10.02.2021.
Також, зазначає, що на акцизному складі № 1003216 зареєструвало згідно з «Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри» від 27.12.2019 рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 чотири рази із заводським № 2578, а чотири рівнеміри-лічильники (перетворювачі), які фактично встановлені на стаціонарних резервуарах на акцизному складі № 1003216 платником не зареєстровано в Реєстрі. ПАТ «УКРНАФТА» по акцизному складу № 1003216 зареєструвало рівнеміри-лічильники коригуючою довідкою від 09.02.2021, тобто, в порушення вимог ст. 230 Податкового кодексу України.
У зв'язку із зазначеним просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем також подано відповідь на відзив в якому акцентується увага на протиправності спірного податкового-повідомлення рішення.
Крім того, сторонами подано додаткові пояснення в яких доповнено позиції викладені у заявах по суті спору.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області на пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу від 02.08.2021 № 1634-п та направлень № 1804/23-00-09-0119 від 02.08.2021 та № 1805/23-00-09-0119 від 02.08.2021 проведено фактичну перевірку ПАТ «УКРНАФТА» щодо дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів і пального за місцями фактичного провадження діяльності, за адресами: Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, буд. 166 та Черкаська область, Христинівський район, с. Мала Севастянівка, Малосевастянівська с/рада, автодорога Львів-Кіровоград-Знам'янка 503 км+700 м за період діяльності з 04.12.2020 по 12.08.2021.
13.08.2021 посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області складено акт про результати фактичної перевірки № 5603/23-00-09-0122/00135390.
Посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області встановлено порушення ПАТ «УКРНАФТА» пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
За результатом виявлених порушень, Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків складено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2021 № 0005630704, яким застосовано до товариства штрафні санкції у розмірі 160 000,00 грн.
ПАТ «УКРНАФТА» в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення від 14.09.2021 № 0005630704.
Рішенням Державної податкової служби України від 03.02.2022 № 2128/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення від 14.09.2021 № 0005630704 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі - ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У відповідності до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України)
Приписами пункту 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Також, положеннями пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, серед іншого, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Так, як встановлено судом, контролюючим органом встановлено порушення ПАТ «УКРНАФТА» пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України у зв'язку із несвоєчасною реєстрацією восьми рівнемірів-лічильників на акцизних складах № 1003245 та № 1003216 на АЗС ПАТ «УКРНАФТА».
Відповідно до п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно із пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
У відповідності до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Пунктом 18 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України визначено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:
з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).
Зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючим органом встановлено, що позивачем несвоєчасно зареєстровано рівнеміри-лічильники на акцизних складах № 1003245 та № 1003216, а саме, коригуючими довідками від 10.02.2021 та 09.02.2021 відповідно.
В той же час, судом встановлено, що ПАТ «УКРНАФТА» зареєстровано у Реєстрі рівнеміри-лічильники (рівнеміри-сигналізатори УУС-01) на акцизних складах на АЗС у Черкаській області у грудні 2019 року, а саме:
- рівнемір УУС-01 з серійним номером 2578 зареєстровано 03.12.2019 на акцизному складі 1003216, що підтверджується довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри та квитанцією № 2 про отримання ДПС України і Офісом великих платників ДПС цієї довідки від ПАТ «УКРНАФТА» та формуляром на рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01, заводський номер виробу: 2578;
- рівнемір УУС-01 з серійним номером 2585 зареєстровано 03.12.2019 на акцизному складі 1003245, що підтверджується довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри та квитанцією № 2 про отримання ДПС України і Офісом великих платників ДПС цієї довідки від ПАТ «УКРНАФТА» та формуляром на рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01, заводський номер виробу: 2585.
Крім того, рівнеміри-сигналізатори ультразвукові (рівнеміри-лічильники) УУС-01 пройшли повірку, проведену Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», що підтверджується відповідними свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Суд зазначає, що вказаний у акті перевірки та в подальшому у відзиві пристрій П25 не є рівнеміром-лічильником, а є лише складовою частиною рівнеміра-лічильника УУС-01 під назвою - перетворювач, який не є самостійним засобом вимірювальної техніки (ЗВТ).
Зазначене підтверджується формулярами до рівнемірів-сигналізаторів ультразвукових УУС-01, з зазначенням заводського номеру кожного виробу (№ 8477, № 8478, № 8479, № 8480, № 8439, № 8440, № 8173, № 8441).
Разом з тим, ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» у листі від 12.04.2021 № 567/08-12 зазначило, що перетворювачі П25 є складовою частиною рівнеміра УУС-01 та не передбачені для використання якості окремих самостійних ЗВТ. Маркування окремих складових частин УУС-01 (у тому числі і перетворювачів П25) містить ідентифікаційні порядкові номери за системою нумерації підприємства-виробника згідно ТУ У 33.2-32302360-002:2005, та відображаються у супроводжувальній документації.
Окрім того, ТОВ «НД ПРОДАКШН» у відповіді від 09.04.2021 № П-7015-21 зазначило, що заводський номер рівнеміра-сигналізатора УСС-01 вказаний у формулярі виробу є повним та має основний номер та номери складових частин, для їх ідентифікації, в тому числі присвоюються номери для Перетворювачів П25, які входять до складу УУС-01. Перетворювач П-25 не є самостійним засобом вимірювальної техніки, а є складовою частиною УСС-01, тому П25 не внесено в реєстр ЗВТ ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТУ». Використання Перетворювача П25 як рівномір окремо від УУС-01 неможливо. Заводські номери перетворювачів П25 не є складовою частиною серійного номеру виробу УСС-01, а є номерами цих Перетворювачів.
Вказане спростовує доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1. статті 230 ПК України.
Посилання відповідача щодо реєстрації рівнемірів-лічильників коригуючими довідками від 10.02.2021 та 09.02.2021 суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в таких довідках лише деталізовано відомості про рівнеміри-сигналізатори УУС-01 та не проводилася реєстрація нових рівнемірів-лічильників на акцизних складах № 1003245 та № 1003216.
Тож, з наведеного можна зробити висновок, що інформація про розпорядника акцизного складу, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри та рівнеміри, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД своєчасно направлялись до контролюючого органу.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки ГУ ДПС у Черкаській області про порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, в результаті чого Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків застосовано до товариства штрафні санкції у розмірі 160 000,00 грн безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.09.2021 № 0005630704 підлягає скасуванню.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Відповідно судом встановлено протиправність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 № 0005630704, таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на суму 2 481 грн 00 коп.
Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 481 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.09.2021 № 0005630704.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (код ЄДРПОУ 00135390, місцезнаходження: 04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145, місцезнаходження: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.