19 січня 2026 року м. Київ № 320/18586/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 09.10.2024 року №1136770707 форма «С», що прийняте на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 22.08.2024, зареєстрований у органі ДПС від 23.08.2024 №29644/02-32-07-05/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 09.10.2024 року №1136780707 форма «ПС», що прийняте на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 22.08.2024, зареєстрований у органі ДПС від 23.08.2024 №29644/02-32-07-05/ НОМЕР_1 (далі - спірні рішення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючим органом, на думку позивача, порушено процедуру проведення перевірки, а тому рішення за наслідками такої перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.09.2025.
09.09.2025 підготовче судове засідання відкладено до 23.09.2025.
23.09.2025 підготовче судове засідання відкладено до 14.10.2025.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами фактичної перевірки позивача, якою виявлені порушення вимог Податкового кодексу України, а також встановлено здійснення позивачем реалізації товарів без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу встановленого зразка та змісту, отже спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають. Зауважив, що фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається, в т.ч. особам, які фактично проводять розрахункові операції.
14.10.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.11.2025.
Ухвалою від 14.10.2025 судом задоволено клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на подання відзиву, поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою витребувано від Головного управління ДПС у Вінницькій області додаткові докази по справі.
11.11.2025 відкладено розгляд справи на 18.11.2025.
18.11.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.12.2025.
Ухвалою від 18.11.2025 повторно витребувано докази по справі від Головного управління ДПС у Вінницькій області.
На виконання вимог ухвал від 14.10.2025 та 18.11.2025 від Головного управління ДПС у Вінницькій області 24.11.2025 надійшли витребувані судом докази.
Протокольною ухвалою від 02.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2025.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву. В обґрунтування зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті податкові повідомлення-рішення є законними.
У судовому засіданні 10.12.2025 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 47.41 за КВЕД: Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.
16.08.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області, керуючись підпунктом 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2. статті 80 глави 8 розділу ІІ, пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, керуючись статтями 20,61,62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), з питань дотримання вимог Законів України; від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), від 02.03.2015 № 222-УШ «Про ліцензування видів господарської діяльності» (із змінами та доповненнями), від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (із змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 392-VII (із змінами і доповненнями), прийнято наказ № 4183к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ».
Відповідно до вказаного наказу, контролюючим органом вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 , з 20.08.2024 тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 08.08.2024 року по дату закінчення перевірки з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
Для здійснення перевірки було оформлені направлення на перевірку № 5453 та № 5454 від 16.08.2024, в яких вказана мета перевірки: упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
21.08.2024 головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт відмови від підпису у направленнях на проведення фактичної перевірки № 1457/02-32-07-05 про те, що після ознайомлення із наказом № 4183к від 16.08.2024 та направлення на проведення фактичної перевірки № 5453, № 5454 від 16.08.2024, особа, яка здійснювала розрахункові операції в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 - продавець ОСОБА_2 відмовилася розписатися у направленнях на перевірку. Акт підписаний посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області Головними державними інспекторами Віталієм Кононовим та Олегом Черватюком.
22.08.2024 об 11 год. 55 хв. розпочато фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
Як встановлено судом під час розгляду справи, перед початком проведення перевірки була проведена контрольно-розрахункова операція з придбання «Доп. батереї Baseus Bipow Overseas 15 W 20000mAh White» на суму 1 299, 00 грн. ( розрахунок було здійснено в готівковій формі). Розрахункову операцію проведено продавцем-консультантом ОСОБА_2 через ПРРО, проте відповідний розрахунковий документ не створено та не видано, а саме у розрахунковому документі відсутній фіскальний номер розрахункового документа та даний документ не відображається в СОД РРО.
При поверненні придбаного товару 21.08.2024 о 16.00 розрахункову операцію не проведено через ПРРО, відповідний розрахунковий документ не створено та не видано.
Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що з магазині «Yabluka» відбувається реалізація товарів без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій (далі по тексту - ПРРО) та без видачі розрахункового документа встановленого зразка на змісту.
За результатами фактичної перевірки 22.08.2024 перевіряючими складено акт № 101081/26/15/07/3867009298, яким встановлено порушення:
- пунктів 1, 2, пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), а саме встановлено факт проведення розрахункових операцій за надані послуги у готівковій формі без застосування РРО та/або ПРРО, без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 1299,00 гривень;
- пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1 (зі змінами та доповненнями), а саме не надано документів на товар, що підтверджують його облік та встановлено факт порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, які на момент перевірки знаходились у місці їх продажу на загальну суму 1699562,00 гривень;
- статей 21, 24 Кодексу законів про працю, а саме: перевіркою встановлено одного неоформленого найманого працівника, якого було допущено до роботи без оформлення трудового договору, а саме продавець ОСОБА_2 .
На підставі акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2024 року:
№ 1136770707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1702809,50 грн за порушення пункту 1, пункту 2, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, із змінами та доповненнями;
№ 1136780707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо неналежного невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому, правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що під час проведення перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було допущено низку процедурних порушень. Зокрема, серед іншого позивач стверджує про те, що проведення фактичної перевірки відбулось в присутності неуповноваженої особи.
Суд вважає вказані висновки позивача необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно положень, викладених в статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата початку перевірки та найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета та вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку, тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводить перевірку.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата, вид, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсний за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Позивач зазначає, що проведення перевірки за участі неуповноваженої особи - є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Проте, суд зауважує, що згідно пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Як свідчать матеріали перевірки, перед її початком наказ про проведення перевірки №4183к від 16.08.2024 та направлення від 16.08.2024 № 5453, 5454 були вручені продавцю - ОСОБА_2 , тобто особі, яка фактично проводила розрахункові операції, що не суперечить пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Отже, доводи позивача про те, що перевірка була проведена за відсутності уповноваженої особи позивача спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Також позивач вказує, що контролюючий орган вийшов за межі фактичної перевірки, оскільки здійснив перевірку обліку товарних запасів, що на думку позивача мало бути предметом документальної перевірки. При цьому, на думку позивача, проведення інвентаризації товарних запасів має здійснюватися саме платником податків, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: (пункт 80.2.2.) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; (пункт 80.2.3.) письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Як вбачається із наказу на проведення перевірки від 16.08.2024 № 4183к, проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призначено на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2. статті 80 глави 8 розділу ІІ, пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, керуючись статтями 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), з питань дотримання вимог Законів України; від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), від 02.03.2015 № 222-УШ «Про ліцензування видів господарської діяльності» (із змінами та доповненнями), від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (із змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 392-VII (із змінами і доповненнями).
З наданих Головних управлінням ДПС у Вінницькій області матеріалів, що передувати проведенню перевірки судом встановлено, що на адресу ДПС через контакт-центр (вх. ДПС № Ж/1359/33Т3 від 14.08.2024) надійшло звернення громадянки ОСОБА_3 від 14.08.2024 № б/н щодо можливих порушень порядку проведення розрахунків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 .
На підставі листа ДПС начальником управління податкового аудиту складено доповідну записку від 16.08.2024 № 3406/02-32-07-05 про надання дозволу на проведення фактичних перевірок з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у тому числі відносно позивача, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
У зв'язку з цим, у суду відсутні підстави вважати, що перевірка була призначена та проведена у супереч вимогам податкового законодавства та законодавства з питань дотримання застосування РРО.
Факт порушення при проведенні контрольно-розрахункової операції з придбання товару позивачем не спростовано і доказів правомірності своїх дій суду не надано.
У звязку з цим, суд доходить висновку, що подальші дії перевіряючих, а саме перевірка обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу є законними.
При цьому, пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1, пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), а саме: первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з пунктом 2.14 глави 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначені обов'язки суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, зі змісту норм права вбачається, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, безпідставним є посилання позивача на те, що посадові особи контролюючого органу вийшли за межі предмету перевірки, оскільки у даному випадку предметом перевірки, крім іншого, є здійснення контролю щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, в свою чергу даний порядок передбачає обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що працівниками відповідача було здійснено проведення контрольної розрахункової операції за власні кошти перевіряючих, із застосування власних банківських карток, а не за кошти контролюючого органу, оскільки норми податкового законодавства не визначають виключне джерело коштів для здійснення контрольної розрахункової операції. Посилання позивача на приписи Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» є безпідставними, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормами ПК України та Законом №265.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.10.2024 № 1136770707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені на суму 1702809,50 грн за порушення пункту 1, пункту 2, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, суд зазначає таке.
Відповідно пункту 1 статті 3 Закону України № 265, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно пункту 2 статті 3 Закону України №265, суб'єкти господарювання зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
У ході перевірки магазину «YABLUKA» за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, ТРЦ «Sky Park» (місце здійснення господарської діяльності позивачем) встановлено не надання розрахункового документу встановленої форми при проведенні розрахункової операції на загальну суму 1299,00 грн без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документу, чим порушені вимоги пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265.
Вказане порушення зафіксовано у акті фактичної перевірки.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265 визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Суд акцентує увагу на тому, що предметом доказування, з огляду на виявлене контролюючим органом порушення, було те, чи надав суб'єкт господарювання до перевірки документи на підтвердження того, що товари, які знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), тобто товарні запаси, належним чином обліковані.
Натомість, порушення встановлене під час перевірки не спростовано матеріалами справи.
Зокрема, під час перевірки платником податків документи, що стосуються предмета перевірки або пов'язані з ним не були надані. Позивачем вказана обставина не заперечується та не спростовано належними та допустимими доказами.
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Враховуючи, що за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР розрахунок штрафних санкцій здійснюється виходячи з вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку (тобто за обсягами виявленого товару, яке реалізовано, але не обліковано, або виходячи з обсягів виявлених залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів), то здійснений контролюючим органом розрахунок штрафних санкцій, виходячи з обсягів залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів, є правомірним.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами твердження про порушення товариством вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, натомість позивачем не спростовано такі доводи шляхом долучення підтверджуючих доказів, які могли спростувати висновки податкового органу про порушення товариством обліку товарних запасів.
Щодо податкового повідомлення-рішення ПС від 09.10.2024 № 1136780707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00 грн. за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме не надання посадовим особам органів ДПС в повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані із предметом перевірки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, у вигляді штрафу в розмірі 2040 гривень.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Приписами пункту 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до пункту 85.8 статті 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно матеріалам справи не містять доказів, що під час перевірки платником податків надані контролюючому органу відповідні документи на підтвердження того, що товари, які знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), тобто товарні запаси, належним чином обліковані, як і не були надані суду під час розгляду справи.
За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частин першої, другої, п'ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.