20 січня 2026 року Справа № 280/10172/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду його рапорту про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо придатності до подальшого несення військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт з додатками та видати після закінчення стаціонарного лікування направлення на огляд ВЛК для подальшого визначення придатності до військової служби, оскільки проходження огляду ВЛК є обов'язковим етапом після закінчення стаціонарного лікування.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачем подано рапорт про направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для визначення стану здоров'я щодо придатності до військової служби. Відповідь на рапорт повинні були надати протягом 48 годин, бо він стосується здоров'я та життя. Позивач вимушений звернутися до суду, аби зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 видати йому після закінчення стаціонарного лікування направлення на огляд ВЛК для подальшого визначення придатності до військової служби, оскільки проходження ВЛК є обов'язковим етапом після закінчення стаціонарного лікування. Позивач просить позов задовольнити.
19 листопада 2025 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову та уточнену заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25 листопада 2025 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії.
04 грудня 2025 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому Військова частина НОМЕР_1 з приводу викладених в позовній заяви доводів повідомляє наступне. Подані рапорти солдата ОСОБА_1 не відповідали вимогам Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, оскільки були подані на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 на пряму без отримання погодження безпосереднього командира, а тому розгляду не підлягали. Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 9 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, строк розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 складає 14 днів, а не ті терміни на які посилається позивач. Після надходження належно оформленого рапорту солдату ОСОБА_1 28.11.2025 видано направлення для проходження військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_2 . В задоволенні позовної заяви відповідач просить суд відмовити в повному обсязі.
05 грудня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з відзивом на позову заяву із наступних підстав. У відзиві відповідач стверджує, що попередні рапорти були оформлені неналежним чином та не містили погодження командира, однак відповідач не надав жодного доказу, що такі рапорти поверталися, нормативні акти не містять вимоги узгодження рапорту з командиром. На задоволенні позовних вимог позивач наполягає.
Щодо клопотання позивача викладеного у відповіді на відзив, суд зазначає, що докази про витребування яких просить позивач (1. копії всіх рапортів, поданих у поточному році, щодо направлення на ВЛК; надання направлення після стаціонарного лікування; проходження обстежень; 2. журнал реєстрації вхідної кореспонденції за відповідні дати; 3. документи щодо надання відповіді на зазначені рапорти; 4. документи щодо оформлення направлення на ВЛК відповідно до Наказів МОУ №531 та номер 402), можуть підтвердити обставини, які не є спірними між сторонами та відповідно не входять до предмету доказування у цій справі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Солдат ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водія 3 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
На адресу Військової частини НОМЕР_1 позивачем подавались рапорти про видачу йому направлення для проходження ВЛК, які залишені без розгляду.
28.11.2025 видано направлення для проходження військово-лікарської комісії у Військовій частині НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо своєчасної видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії, вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України № 2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд, зокрема, військовослужбовців та членів їхніх сімей, визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (далі - Порядок № 531).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з п. 8 розділу ІІІ Порядку №531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1)невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, спеціальними законодавчими нормами, що регламентують порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, передбачено, що направлення на такий огляд здійснюється прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище. При цьому, прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби. Наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком №531 строків.
Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача подавались рапорти щодо направлення його для проходження ВЛК.
Отримання вказаних рапортів відповідачем не заперечується та не є спірним під час цього судового розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що подані рапорти не відповідали вимогам Порядку № 531, оскільки були подані на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 на пряму без отримання погодження безпосереднього командира, а тому розгляду не підлягали.
Позивач заперечує необхідність погодження поданих рапортів.
Оцінюючи такі доводи сторін, з огляду на вказані вище норми, суд вказує, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Тобто, рапорт повинен розглядатись у порядку, передбаченому Порядком №531, шляхом накладення безпосереднім командиром/ прямим командиром позивача резолюцій "погоджено" або "не погоджено", з вказівкою на їх посади, військові звання, імена та прізвища, а також містити підписи.
Разом з тим, матеріали справи підтверджено, що 28.11.2025 позивачу видано направлення для проходження військово-лікарської комісії у Військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином, направлення для проходження військово-лікарської комісії щодо видачі якого позивач звертався та бездіяльність щодо видачі якого позивач оскаржував до суду у цій справі є виданим.
Так, позивач, звертаючись до суду із цим позовом, порушення своїх прав вбачав у протиправній бездіяльності відповідача, яка має місце у зв'язку із не розглядом його рапортів й, відповідно спосіб захисту, обраний позивачем, покликаний усунути таку бездіяльність шляхом прийняття рішення по суті рапорту, та видачі направлення для проходження військово-лікарської комісії.
Отже, право позивача на видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії не є порушеним.
В подальшому позивач вже оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії, оскільки за доводами позивача термін розгляду рапорту становить 48 годин, оскільки пов'язаний з здоров'ям позивача.
Відповідач зазначив, що строк розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 складає 14 днів, а не ті терміни на які посилається позивач.
Суд звертає увагу на те, що підпунктом 2 пункту 9 Розділу Порядку № 531 встановлений строк для розгляду паперового рапорту військовослужбовця не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Підпунктом 1 цього пункту встановлений розгляд - невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Враховуючи вищенаведені положення, суд не приймає як обґрунтовані доводи відповідача щодо строку розгляду рапорту позивача - 14 днів, оскільки питання поданих позивачем рапортів стосувались саме стану здоров'я позивача, тому строк розгляду поданого рапорту мав не перевищувати 48 годин.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - це невиконання, неналежне виконання або ухилення від вчинення дій чи прийняття рішень, які суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснити на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.
Бездіяльність має місце у випадку, коли невчинені необхідні та обов'язкові юридично значущі дії прямо передбачені законодавством або випливають із завдань суб'єкта владних повноважень, а наслідком такого невчинення стало порушення або реальна загроза порушення прав, свобод або законних інтересів особи. Така бездіяльність є протиправною, якщо суб'єкт владних повноважень не діє своєчасно, добросовісно, безсторонньо та пропорційно, всупереч меті, для якої йому надано відповідні повноваження. Зазначене дає підстави для оскарження бездіяльності такого суб'єкта до адміністративного суду.
Відтак, під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини допущеної відповідачем бездіяльності щодо недотримання відповідачем строку розгляду рапорту позивача про направлення його для проходження медичного огляду та як наслідок несвоєчасної видачі відповідного направлення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 20.01.2026.
Суддя Б.В. Богатинський