21 січня 2026 року Справа № 280/8648/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Гаранської Уляни Вікторівни ( АДРЕСА_2 ), до Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради (вул.Щаслива/Дудикіна, 1/6, м.Запоріжжя, 69065) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Гаранської Уляни Вікторівни, до Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради (далі - відповідач, Позаштатна ВЛК КНП «Міська лікарня №9» ЗМР), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати довідку відповідача від 17.12.2024 №1638 в частині зазначення ступеню тяжкості травми, отриманої позивачем;
зобов'язати відповідача привести зміст довідки від 17.12.2024 №1638 у відповідність до форми, визначеної Додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
Крім того, до позову додана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації у червні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та по цей час проходить військову службі у військовій частині НОМЕР_1 . 04.10.2024 позивач під час виконання бойового завдання в складі підрозділу, приймаючи безпосередньо участь в бойових діях під час захисту Батьківщини та у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, виконуючи заходи щодо звільнення від окупаційних військ території України, в районі населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області потрапив під обстріл зі сторони противника, внаслідок чого отримав вибухову травму, вогнепальні осколкові сліпі поранення правого плеча та правої кисті, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.10.2024 №4602/кп та формою 100 від 04.10.2024. У зв'язку з отриманою 04.10.2024 травмою позивач з 04.10.2024 по 08.10.2024, з 08.10.2024 по 14.10.2024, з 14.11.2024 по 28.11.2024, з 15.01.2025 по 31.01.2025, з 25.02.2025 по 11.03.2025 перебував на лікуванні. 04.10.2024 позивачу була проведена операція ПХО ран, 08.10.2024 - повторна ПХО ран, 12.12.2024 - видалення стороннього тіла голівки ІІІ п'ясної кістки правої кисті, з тимчасовим порушенням функції. З 15.10.2024 по 15.11.2024, з 16.11.2024 по 01.12.2024, з 19.12.2024 по 19.01.2025 позивач перебував у відпустці для лікування після поранення, що підтверджується відпускними квитками та відмітками в них. Згідно довідки ВЛК від 17.12.2024 №1638 ОСОБА_1 встановлено наступний діагноз: Наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення (від 04.10.2024) правої кисті: зрощений перелом голівки ІІІ п'ясної кістки правої кисті, стороннє тіло (металевої щільності) в голівці ІІІ п'ясної кістки, больовий синдром. Стан після операції (12.12.2024): видалення стороннього тіла голівки ІІІ п'ясної кістки правої кисті, з тимчасовим порушенням функції (М79.54). Травма легкого ступеню. Травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб - потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Позивач вважає, що відповідачем під час видачі довідки було перевищено повноваження в частині визначення ступеню тяжкості травми та зазначає, що до компетенції військово-лікарської комісії не відноситься визначення ступеню тяжкості травми, оскільки такими повноваженнями наділені лікарсько експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала. Вважає, що видана відповідачем довідка є протиправною та такою, що підглядає скасуванню в частині зазначення ступеню тяжкості травми. Просить суд зобов'язати відповідача привести зміст довідки від 17.12.2024 №1638 у відповідність до форми, визначеної Додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
Ухвалою від 06.10.2025 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/8648/25. Розгляд справи призначено без виклику (повідомлення) сторін.
21.10.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що військово-лікарська комісія, належним чином оцінила стан пацієнта та супутні фактори перебігу лікування, та правильно встановила ступінь тяжкості отриманої позивачем травми. Посилається на лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 11.07.2022 №9598/1700 та окреме доручення Міністра оборони України, в якому зазначено, що одночасно з прийняттям рішення про потребу у відпустці за станом здоров'я у довідці ВЛК в діагнозі зазначати ступінь важкості поранення (травми, контузії, каліцтва) відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 №370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 №902/14169. Вважає, що повноваження військово-лікарської комісії щодо встановлення ступеню тяжкості травм, визнані в постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а саме в п. 1-2. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
09.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вказано, що згідно довідки ВЛК від 14.10.2024 №1027, виданої ВЛК військової частини НОМЕР_2 , йому встановлено наступний діагноз: Стан після операції (08.10.2024) повторної хірургічної обробки вогнепальних ран з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення правої кисті з вогнепальним внутрішньосуглобовим переломом 3 п'ясної кістки без зміщення з наявністю сторонніх тіл, вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин верхньої третини правого стегна та правого плеча (S62.3) та на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб надано відпустку для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів. Згідно довідки ВЛК від 25.03.2025 №1237, виданою ВЛК при військовій частині НОМЕР_3 , отримана позивачем травма є травмою тяжкого ступеню. Також позивачем повідомлено, що йому встановлено третю групу інвалідності причина інвалідності: поранення (причини, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби, перебування на фронті в інші періоди, та надано копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.10.2025 №244/25/6296/В та рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №244/25/6296/І. Просить суд врахувати надані додаткові пояснення.
Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від сторін до суду не надходило.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач з 08.06.2023 року до дати звернення до суду з цим позовом проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_4 , виданого 08.06.2023.
04.10.2024 позивач під час виконання бойового завдання в складі підрозділу, приймаючи безпосередньо участь в бойових діях під час захисту Батьківщини та у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, виконуючи заходи щодо звільнення від окупаційних військ території України, в районі населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області потрапив під обстріл зі сторони противника, внаслідок чого отримав вибухову травму, вогнепальні осколкові сліпі поранення правого плеча та правої кисті, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.10.2024 №4602/кп та формою 100 від 04.10.2024.
04.10.2024 ОСОБА_1 була проведена операція ПХО ран, 08.10.2024 - повторна ПХО ран, 12.12.2024 - видалення стороннього тіла голівки ІІІ п'ясної кістки правої кисті, з тимчасовим порушенням функції.
У зв'язку з отриманою 04.10.2024 травмою солдат ОСОБА_1 перебував на лікуванні: з 04.10.2024 по 08.10.2024, з 08.10.2024 по 14.10.2024, з 14.11.2024 по 28.11.2024, з 15.01.2025 по 31.01.2025, з 25.02.2025 по 11.03.2025, що підтверджується відповідними медичними виписками.
Згідно довідки ВЛК від 14.10.2024 №1027, виданої ВЛК військової частини НОМЕР_2 , йому встановлено наступний діагноз: Стан після операції (08.10.2024) повторної хірургічної обробки вогнепальних ран з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення правої кисті з вогнепальним внутрішньосуглобовим переломом 3 п'ясної кістки без зміщення з наявністю сторонніх тіл, вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин верхньої третини правого стегна та правого плеча (S62.3) та на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб надано відпустку для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
17.12.2024 позаштатною ВЛК КНП «Міська лікарня №9» ЗМР надано довідку №1638, в якій зазначено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, виконане оперативне втручання. Враховуючи орієнтовний термін лікування патології, наявність первинних швів, вирішено надати військовослужбовцю відпустку для лікування після травми на 30 (тридцять) календарних днів на підставі Статті 81 графи II Розкладу хвороб.
Також в вищезгаданій довідці зазначено, що згідно Класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості (Наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370), даний вид травми відноситься до легких.
Не погоджуючись з ступенем тяжкості травми, зазначеним у довідці, а також вважаючи, що спірна довідка не відповідає формі, визначеної Додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Щодо ступеню тяжкості травми (поранення) зазначеного в довідці військово-лікарської комісії від 17.12.2024 №1638.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суб'єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі - Закон №2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення №402 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №2801-XII законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Так, статтею 70 Закону №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом №2232-ХІІ.
Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення №402.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до абзаців1-5 пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону;
ВЛК евакуаційного пункту;
ВЛК пересувної госпітальної бази.
Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі - ВМД) Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення №402).
На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402).
Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення №402).
Відповідно до підпункт 2.6.1. пункту 2.6. розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:
госпітальні ВЛК;
гарнізонні ВЛК;
ЛЛК;
ВЛК високомобільних десантних військ;
ВЛК військових комісаріатів;
ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК);
ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення №402).
За підпунктом 2.7.3 пункту 2.7. розділу І Положення №402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:
проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;
ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;
проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;
проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров'я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров'я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.
Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання.
За підпунктом 2.7.4 пункту 2.7. розділу І Положення №402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:
приймати постанови відповідно до цього Положення;
перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;
залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до підпункту 1.2 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 розділу II Положення №402, пунктами 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2).
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19 (пункт 21.3).
При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) (пункт 21.4).
Звертаючись до суду із позовом у зв'язку із незгодою з рішенням ВЛК, викладеним у довідці військово-лікарської комісії від 17.12.2024 №1638, щодо встановлення ступеню травми (поранення), ОСОБА_1 в позові та додаткових поясненнях зазначає, що «отримана позивачем травма є тяжкою травмою» (стор.6 позову та стор.2 додаткових пояснень).
Як убачається із наведених вище норм Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402 з метою визначення придатності за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної (штатної) ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.
Однак, матеріали справи не містять документальних доказів того, що позивач звертався до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку позаштатної ВЛК викладеним у довідці військово-лікарської комісії від 17.12.2024 за №1638 про ступень його травми. Не надав позивач також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення позаштатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу ступеню травми позивача, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У цьому контексту варто звернути увагу на практику Верховного Суду викладену у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 в яких зазначено, що надання оцінки діагнозу позивача виходить за межі судового розгляду суду.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та ступеню отриманої ним травми (поранення) є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене суд висновує про передчасність звернення позивача до суду з вимогами про скасування довідки відповідача від 17.12.2024 №1638 в частині зазначення ступеню тяжкості травми, отриманої позивачем, оскільки він не скористався своїм правом на оскарження рішення ВЛК, в цій частині, у порядку, передбаченому Положенням №402.
Подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.
Щодо повноважень відповідача та вимог зобов'язального характеру стосовно змісту довідки від 17.12.2024 №1638.
Повноваження військово-лікарської комісії щодо встановлення ступеню тяжкості травм, визнані, зокрема, в постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а саме в п. 1-2 «Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії….».
Встановленням ступеню тяжкості травми військово-лікарською комісією, забезпечують реалізацію для військовослужбовців статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Крім того, суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що наявність або відсутність в довідці виданої військово-лікарської комісії ступеню тяжкості травми, є підставою, для скасування такої довідки.
Підсумовуючи наведене, суд не може погодитись з обґрунтованістю доводів та вимог позивача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог.
Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу).
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Гаранської Уляни Вікторівни ( АДРЕСА_2 ), до Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради (вул.Щаслива/Дудикіна, 1/6, м.Запоріжжя, 69065) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «21» січня 2026 року.
Суддя Р.В. Кисіль