20 січня 2026 року Справа № 280/9842/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 )
до: Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573508, 69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 27)
про: визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
10.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що за ним на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.1984 Запорізьким міжміським БТІ від 11.03.1984 було зареєстроване право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
28.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.07.2025 № 68132505 про реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок, однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 відмовлено в проведенні реєстраційних дій за наслідком розгляду даної заяви, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме наявний запис про право власності від 25.06.2003, відповідно до якого власниками є продавці за поданим договором купівлі-продажу, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності за позивачем.
На думку позивача, таке рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача за своїм змістом та правовою природою є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
03.12.2025 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 60748 від 03.12.2025), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки державний реєстратор зобов'язаний діяти відповідно до процедури, встановленої Законом та здійснити дії, направлені на отримання інформації, на підставі якої він має право вчинити реєстраційну дію. Чинним законодавством передбачено обов'язок державного реєстратора надіслати запит до відповідного органу, яким проведено державну реєстрацію/оформлення прав до 01 січня 2013 року в усіх випадках, коли відповідні відомості відсутні в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом для актуалізації відомостей про права.
Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що наявність у позивача оригіналів документів не дозволяє державному реєстратору ігнорувати вимоги чинного законодавства стосовно отримання інформації про права, зареєстровані до 01 січня 2013 року. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган місцевого самоврядування 01.03.2011 (а.с.22).
09.02.1984 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та позивачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу відповідно до якого позивач придбав майно у власність, а саме житловий будинок, що знаходився за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8-9).
На підставі договору купівлі-продажу від 09.02.1984 Запорізьким міжміським БТІ від 11.03.1984 було зареєстроване за позивачем право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.9).
Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 21.03.2016 № 115 вул. Жовтневу у м. Оріхові було перейменовано на вул. Гетьмана Сагайдачного (а.с.6-7).
28.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.07.2025 № 68132505 про реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок, однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 відмовлено в проведенні реєстраційних дій за наслідком розгляду даної заяви, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме наявний запис про право власності від 25.06.2003, відповідно до якого власниками є продавці за поданим договором купівлі-продажу, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності за позивачем (а.с.11).
Оцінюючи правомірність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 про відмову в проведенні реєстраційних дій та наявність правових підстав для його скасування, суд виходить із такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Нормою ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV).
За приписами абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Згідно зі ст. 6 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Нормою ч. 3 ст. 10 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV).
Згідно із п. 1 ст. 20 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.
При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV встановлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого, є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Нормою ч. 2 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.
Відповідно до ст. 11 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Так, судом встановлено, що 09.02.1984 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та позивачем (покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав майно у власність, а саме житловий будинок, що знаходився за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8-9).
На підставі договору купівлі-продажу від 09.02.1984 Запорізьким міжміським БТІ від 11.03.1984 було зареєстроване за позивачем право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.9).
Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 21.03.2016 № 115 вул. Жовтневу у м. Оріхові було перейменовано на вул. Гетьмана Сагайдачного (а.с.6-7).
28.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.07.2025 № 68132505 про реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок, однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 відмовлено в проведенні реєстраційних дій за наслідком розгляду даної заяви, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме наявний запис про право власності від 25.06.2003, відповідно до якого власниками є продавці за поданим договором купівлі-продажу, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності за позивачем (а.с.11).
З матеріалів справи вбачається, що право приватної власності позивача на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджено копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.02.1984 (а.с.8-9) та копією відповідної відмітки Запорізького міжміського БТІ від 11.03.1984 (а.с.9).
За таких обставин суд зазначає, що у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до всіх документів та до всієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації. Проте, державним реєстратором прав на нерухоме майно відповідача було прийнято рішення про відмову у проведення державної реєстрації.
Таким чином, суд доходить висновку, що рішення від 30.07.2025 № 80141227 про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте без врахування дотримання порядку, встановленого вищезазначеними положеннями чинного законодавства, і наданих заявником документів, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 про відмову в проведенні реєстраційних дій, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки рішенню державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 про відмову в проведенні реєстраційних дій, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, права власності позивача на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, права власності позивача на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідача від 30.07.2025 № 80141227 про відмову в проведенні реєстраційних дій та необхідність його скасування, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, права власності позивача на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У свою чергу, суд вважає, що відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 29.10.2025 № 2.376254395.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (а.с.12). Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573508, 69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 27) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 30.07.2025 № 80141227 про відмову в проведенні реєстраційних дій.
Зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573508, 69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 27).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 20 січня 2026 року.
Суддя О.В. Прудивус