20 січня 2026 року Справа № 280/9851/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо нерозгляду рапорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) від 29.09.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «Б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025;
зобов'язати військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) від 29.09.2024 про звільнення з військової служби з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та звільнити з військової служби відповідно до підпункту «Б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025;
судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є військовослужбовцем, проходить військову службу в в/ч НОМЕР_1 та пройшов військово-лікарську комісію, згідно довідки № 2025-0923-1113-4014-0 від 23.09.2025 встановлено придатність до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (копія довідки влк додається до позову, оригінал є в наявності у Позивача). Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025 Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. 29.09.2025 Позивач засобами поштового зв'язку направив до військової частини НОМЕР_1 рапорт від 29.09.2025 по команді про звільнення з військової служби на підставі підпункту Б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025. Проте, відповідач не повідомив позивачу про результати розгляду поданого ним рапорту та не розпочав процедуру звільнення позивача з військової служби, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого права на звільнення. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що 09.10.2025 за вих. №1/819 на адресу Позивача було надіслано лист у відповідь на його рапорт. Позивач отримав означений лист 13.10.2025. У вказаному листі було зазначено, що військова частина має змогу задовольнити рапорт Позивача та звільнити його з військової служби. Однак, у зв'язку із тим, що Позивач 07.11.2024 самовільно залишив військову частину та не з'являвся на військовій службі, йому було запропоновано повернутися до військової частини для здачі закріпленої а ним зброї та майна, отримання необхідних документів для взяття на облік військовозобов'язаних тощо. Проте, станом на день подання цього відзиву до Суду Позивач до військової частини не прибув. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
29.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира батальйону Військової частини НОМЕР_1 з рапортом на звільнення з військової служби на підставі пп.б п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025.
До вказаного рапорту було додано: копію паспорта, копію РНОКПП, копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025, копію довідки ВЛК.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорта про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «Б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі Закон №2232-XII).
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В той же час, суд зазначає, що наявність/відсутність підстав для звільнення з військової служби має встановлюватися командуванням військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу.
Так, судом установлено, що 29.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира батальйону Військової частини НОМЕР_1 з рапортом на звільнення з військової служби на підставі пп.б п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025.
До вказаного рапорту було додано: копію паспорта, копію РНОКПП, копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4923/В від 21.08.2025, копію довідки ВЛК.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 233 Порядку про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказ Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (далі Порядок №531).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №531, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №531, у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531, відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Пунктами 4, 5 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Відповідно до п. 9 ІІІ розділу Порядку №531, розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Судом установлено, що за результатами розгляду рапорту позивача, 09.10.2025 командуванням Військової частини НОМЕР_1 складено лист, в якому позивача повідомлено про наступне: «… командування Військової частини НОМЕР_1 має змогу задовольнити рапорт Позивача та звільнити його з військової служби. Проте, Військова частина НОМЕР_1 в повній мірі не може задовольнити прохання про звільнення до повернення позивача на військову службу після самовільного залишення частини. Для звільнення з військової служби в запас запропоновано повернутися на службу до військової частини НОМЕР_1 , здати закріплені за позивачем зброю та військове майно, скласти рапорт про здавання посади, отримати відповідний витяг з наказу та інші документи, необхідні для взяття на облік військовозобов'язаних в ТЦК та СП за місцем мешкання. …».
Вказаний лист був направлений на адресу позивача та отриманий ним 13.10.2025, що підтверджується трекінгом відправлення АТ «Укрпошта» № 6350307333956 та не заперечується позивачем.
Отже, посилання позивача на те, що відповідачем не було розглянуто його рапорт про звільнення з військової служби спростовується матеріалами справи.
Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й бездіяльності військової частини, що є предметом цього спору.
Частина 1 статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова